Постанова № 7962965, 18.02.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2010 р. Справа № 2а-6495/09/2370

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Лічевецького І.О.,

при секретарі Левчуку А.С.,

за участю: прокурора Синецької О.Ю.; представника позивача Гриценка О.М. за довіреністю; відповідача не зявився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом прокурора Драбівського району Черкаської області в інтересах держави в особі Драбівського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених в якості допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Драбівського району Черкаської області звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Драбівського районного центру зайнятості про стягнення з ОСОБА_2 коштів, отриманих у вигляді допомоги по безробіттю.

Позивач стверджував, що ОСОБА_2 на протязі 2006 р. отримувала допомогу по безробіттю незаконно, оскільки в цей період була зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності.

На підставі наведених обставин позивач просив задовольнити його вимоги, та стягнути з відповідача 1 631 грн. 12 коп.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали.

Відповідач в судове засідання не зявилася, звернулася до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності. Із наданого суду письмового заперечення вбачається, що позов ОСОБА_2 не визнається з тих підстав, що на момент звернення до центру зайнятості вона не займалася підприємницькою діяльністю. Також, відповідач стверджувала, що позивачем пропущені строки звернення до суду.

Заслухавши думку прокурора, пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України (№25к/96-ВР) громадяни мають право на соціальний захист, одним з аспектів якого є право на забезпечення їх у разі безробіття з незалежних від них обставин.

27 березня 2006 р. ОСОБА_2 звернулась до Драбівського районного центру зайнятості з проханням надати їй статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, зазначивши при цьому, що на час подачі заяви вона не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності.

Як вбачається з персональної картки особи, яка звернулась до центру зайнятості № 235300606032000003 та наказу № НТ060327 від 27.03.2006 р., відповідачу був наданий статус безробітного 27 березня 2006 року, визначені умови і тривалість виплати допомоги по безробіттю та розмір цієї допомоги відповідно до статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року N 1533-III(надалі за текстом «Закон N 1533-III»).

Відповідач знята з обліку в Драбівському районному центрі зайнятості 07 листопада 2006 року в звязку з працевлаштуванням.

Згідно платіжних доручень та відомостей виплат за видами забезпечення Драбівського районного центру зайнятості, за період перебування відповідача на обліку в якості безробітної нею було отримано 1 631 грн. 12 коп.

Вирішуючи даний спір, суд перш за все зазначає, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач була зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності 10.01.2000 р.

За даними зазначеної довідки державна реєстрація припинення підприємницької діяльності відповідача здійснена 05.02.2010 року.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-XII до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві. Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Таким чином, безсумнівним є те, що відповідач, на момент звернення до центру зайнятості, була зайнятою особою, не мала права на реєстрацію в якості безробітного та на отримання відповідної матеріальної допомоги.

Оцінюючи обґрунтованість посилання відповідача на те, що на момент реєстрації в центрі зайнятості вона не займалася підприємницькою діяльністю, то суд враховує, що Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV (надалі за текстом «Закон № 755-IV») повязує статус підприємця не з фактом зайняття фізичною особою підприємницькою діяльністю, а з державною реєстрацією цієї особи як підприємця.

Відповідно до частини 3 статті 46 цього Закону фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Згідно абзацу другому частини 15 статті 47 Закону № 755-IVдата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Враховуючи викладене, суд не приймає згадане твердження відповідача як доказ.

Що стосується вимоги відповідача про відмову в задоволенні позову з мотивів пропуску позивачем строків звернення до суду, то суд зазначає, що відповідно до статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За даними наявної в матеріалах справи копії листа державного реєстратора, позивач був повідомлений про те що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець 16 жовтня 2009 р.

Враховуючи, що позовна заява надійшла до суду 22.12.2009 р., суд не знаходить підстав для застосування положень Кодексу адміністративного судочинства України, які передбачають відмову у задоволенні адміністративного позову з мотивів пропущення строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З огляду на викладене, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем субєктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Драбівського районного центру зайнятості (Черкаська область, смт. Драбів, вул. Леніна, 40а, ідентифікаційний код 21368365) 1 631 (одна тисяча шістсот тридцять одна) грн. 12 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 22 лютого 2010 р.

Суддя І.О.Лічевецький