Ухвала суду № 79623247, 05.02.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1768/19

Провадження № 1-кс/522/2191/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2019 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В.

при секретарі Торчинській О.О.,

розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБ України в Одеській області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, офіційно не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (ОСОБА_3)АДРЕСА_1,

підозрюваного в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22019160000000031 від 01.02.2019 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Бачинського Ю.В.

слідчого - Філіпова М.Д.

захисника – ОСОБА_4

підозрюваного – ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у березні-квітні 2014 року на території Донецької та Луганської областей створено стійкі ієрархічні об’єднання – терористичні організації, так звані «Донецька народна республіка» (далі – т.зв. «ДНР») і «Луганська народна республіка» (далі – т.зв. «ЛНР»), учасники якої в Україні займаються вчиненням терористичних актів, залякуванням населення, вбивством людей, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації в державі.

Основною метою діяльності вказаних терористичних організацій є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України у спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України.

Указом президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення ОСОБА_5 національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". На підставі цього указу на території Донецької і Луганської областей триває антитерористична операція, спрямована на припинення діяльності указаних терористичних організацій.

Законом України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 встановлено, що терористична організація - це є стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Зверненням Верховної ОСОБА_5 України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_5 Європи, Парламентської ОСОБА_5 НАТО, Парламентської ОСОБА_5 ОБСЄ, Парламентської ОСОБА_5 ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене постановою Верховної ОСОБА_5 України від 27.01.2015 №129-VІІІ; Заявою Верховної ОСОБА_5 України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій т.зв. «ДНР» та т.зв. «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схвалену постановою Верховної ОСОБА_5 України від 04.02.2015 №145-VІІІ; Заявою Верховної ОСОБА_5 України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схвалену постановою Верховної ОСОБА_5 України від 21.04.2015 №337-VІІІ, т.зв. «ДНР» та т.зв. «ЛНР» визначено терористичними організаціями.

Терористичні організації «ДНР» та «ЛНР» мають стабільний склад лідерів вказаних терористичних організацій, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

При цьому стійка внутрішня ієрархія терористичної організації та розподіл функцій між її членами передбачають чіткий розподіл обов’язків окремих груп та структурних підрозділів, їх керівників та учасників для досягнення єдиного злочинного умислу.

На учасників силового блоку відповідно до плану спільних злочинних дій покладаються обов’язки організації та здійснення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов’язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції; вербування нових учасників до складу силових блоків терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР» та керівництво їхніми діями; захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об’єктів на території Донецької та Луганської областей; вчинення терористичних актів та диверсій на території України.

На виконання плану діяльності терористичної організації до її діяльності залучено значну кількість осіб громадян України, РФ та інших держав із числа радикально налаштованих громадян, зокрема колишніх та діючих військовослужбовців, співробітників правоохоронних органів, представників іноземних громадських організацій.

Одним з членів силового блоку терористичної організації т.зв. «ЛНР/ДНР» являється громадянин України ОСОБА_2, який з серпня 2015 року (більш точна дата та час слідством не встановлені), будучи невдоволеним діючою владою України і, керуючись мотивом її несприйняття, вступив у попередню злочинну змову з невстановленими слідством особами, направлену на участь у діяльності терористичних організацій т.зв. «ДНР», яка в цей же період вела бойові дії проти Збройних сил України (далі - ЗСУ) та інших підрозділів, задіяних в ході проведення АТО, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

На виконання свого злочинного умислу ОСОБА_2 вчинив сукупність умисних дій, направлених на вчинення даного особливо тяжкого кримінального правопорушення, а саме: у серпні 2015 року (більш точна дата та час слідством не встановлені) виїхав на територію, підконтрольну т.зв. «ДНР», увійшов до складу вказаної терористичної організації, пройшов відповідну військову підготовку та приймав участь у бойових діях у складі не передбачених законом збройних формувань - т.зв. військова частина №08819 «Сонечко» (9-й Окремий ОСОБА_6 ДНР 1-го АК НО МО ДНР) на посаді стрілка-зенітника, в званні рядового, до 24.05.2016, проти сил Збройних сил України та інших підрозділів, задіяних в ході проведення АТО.

Так, ОСОБА_2, у період з 21.08.2015 по 24.05.2016, діючи у складі не передбаченого законом збройного формування терористичної організації т.зв. «ДНР», умисно, безпосередньо, із застосуванням вогнепальної автоматичної зброї, сприяючи діяльності зазначеної терористичної організації, приймав участь у збройному протистоянні ЗСУ та іншим підрозділам, задіяним у ході проведення АТО, під час бойових дій у населених пунктах: с. Безіменне, Новоазовського району, Донецької області.

Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України – створення терористичної групи чи терористичної організації, за кваліфікуючими ознаками: участь у терористичній організації.

05.02.2019 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

У теперішній час, пред’явлена ОСОБА_2 підозра обґрунтовується зібраними по кримінальному провадженню та наданими разом з клопотанням доказами, а саме: показаннями підозрюваного ОСОБА_7, в ході яких останній повідомив, обставини незаконного придбання та збуту вогнепальної зброї без та бойових припасів та участі у терористичній організації т.зв. ДНР, як відносно себе так і відносно ОСОБА_2; показаннями підозрюваного ОСОБА_8, в ході яких останній повідомив, обставини участі ОСОБА_7 у незаконному придбанні та збуті вогнепальної зброї без та бойових припасів та участі у терористичній організації т.зв. ДНР; протоколом обшуку від 01.02.2019, за місцем проживання ОСОБА_7, в ході якого вилучено предмети і документи, які вказують а участь у терористичній організації т.зв. «ДНР» та незаконного обігу наркотичних речовин; військовим білетом терористичної організації т.зв. «ДНР» серії ДН № 0023035, згідно якого ОСОБА_9 знаходився в званні рядового та посаді стрілка-зенітника в/ч 08819 МО ДНР; військовим білетом терористичної організації т.зв. «ДНР» серії ДН № 0031322, згідно якого ОСОБА_2 знаходився в званні рядового та посаді стрілка-зенітника в/ч 08819 МО ДНР; поясненнями ОСОБА_2, в ході яких останній повідомив, обставини незаконного придбання та збуту вогнепальної зброї без та бойових припасів та участі у терористичній організації т.зв. ДНР, як відносно себе так і відносно ОСОБА_7

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та вчинити інше кримінальне правопорушення.

У зв’язку з чим, слідчий, погоджений із прокурором, звернувся до суду із клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Позиція учасників судового розгляду.

Прокурор в судовому засіданні підтримав та доповнив клопотання слідчого та просив його задовольнити, вважає мету і підстави обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_2 повністю обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді на застосування найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду на території інших держав, оскільки підозрюваний ОСОБА_2 має військовий квиток терористичної організації т.зв. «ДНР» серії ДН № 0023035, виданий 26 серпня 2015 року.

Підозрюваний ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання слідчого щодо застосування запобіжного заходу, мотивуючи його тим, що ризики, вказані в клопотанні, – відсутні, ОСОБА_2 не має намірів переховуватись від органу досудового слідства і суду, так як він уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4 та має постійне місце проживання на території міста Одеси, співпрацює із органом досудового слідства.

Оцінюючи досліджені докази, надані органом досудового розслідування, які обґрунтовують доводи клопотання, допитавши підозрюваного, вислухавши думку прокурора, адвоката, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна, підозрюваний, також має військовий квиток терористичної організації т.зв. «ДНР» серії ДН № 0023035, виданий 26 серпня 2015 року, що дає йому змогу виїхати на тимчасово непідконтрольну територію Донецької та Луганської областей України, а тому наявні ризики того, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Можливість призначення підозрюваному, у разі визнання його винним, покарання у вигляді позбавлення волі, дані про особу підозрюваного, а саме, що він має сталі звязки на непідконтрольній України території, так як підозрюваний входив до збройних військ т.зв. «ДНР», дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Ризик вчинення іншого злочину взагалі не конкретизований слідчим у клопотанні та не доведений прокурором в судовому засіданні, оскільки підозрювана ОСОБА_2 раніше не судима та будь-яких довідок про наявність судимостей, інших документів, які б свідчили про притягнення особи до кримінальної відповідальності в іншому кримінальному провадженні, не надано, а тому слідчий суддя вказівку на наявність такого ризику також до уваги не бере.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваної є запобігання ризикам передбаченим ст.177 КПК України, вказаним у клопотанні.

Інші, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Пред’явлена підозрюваному ОСОБА_2 підозра обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні та наданими до клопотання доказами, а саме: показаннями підозрюваного ОСОБА_2, в ході яких останній повідомив, його участь у терористичній організації т.зв. ДНР, показаннями підозрюваного ОСОБА_8, в ході яких останній повідомив, обставини участі ОСОБА_7 у незаконному придбанні та збуті вогнепальної зброї без та бойових припасів та участі у терористичній організації т.зв. ДНР; протоколом обшуку від 01.02.2019, за місцем проживання ОСОБА_7, в ході якого вилучено предмети і документи, які вказують а участь у терористичній організації т.зв. «ДНР» та незаконного обігу наркотичних речовин; військовим білетом терористичної організації т.зв. «ДНР» серії ДН № 0023035, згідно якого ОСОБА_9 знаходився в званні рядового та посаді стрілка-зенітника в/ч 08819 МО ДНР; військовим білетом терористичної організації т.зв. «ДНР» серії ДН № 0031322, згідно якого ОСОБА_2 знаходився в званні рядового та посаді стрілка-зенітника в/ч 08819 МО ДНР; поясненнями ОСОБА_2, в ході яких останній повідомив, обставини незаконного придбання та збуту вогнепальної зброї без та бойових припасів та участі у терористичній організації т.зв. ДНР, як відносно себе так і відносно ОСОБА_7

Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити про наявність ризиків переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини

Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов’язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Крім того, слідчий суддя враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Погоджуючись з прокурором, слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов’язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

З урахуванням конкретних обставин справи та практики ЄСПЛ, слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного докази, в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість пред’явленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Відповідно до положень ч.5 ст.176 КК України, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260 261 КК України, а враховуючи, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, застосування до нього інших запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не можливо.

Відповідно до приписів ч.1 ст.219 КПК України, досудове розслідування має бути завершене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

За результатом розгляду клопотання слідчого чи прокурора про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя застосовує запобіжний захід в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.

Враховуючи, що ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, а саме 05.02.2019 року, то досудове розслідування має бути закінченим до 05.04.2019 року, а тому саме до цього строку слідчий суддя може обрати запобіжний захід.

Зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, має сталі зв’язки на території т.зв. «ДНР», оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, приходжу до висновку, що у відношенні ОСОБА_2 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБ України в Одеській області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеській «УВП-21» строком на 2 (два) місяці в межах строкудосудового розслідування.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою становить 2 місяців і обчислюється з моменту оголошення ухвали слідчого судді, тобто з 05.02.2019 року.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 05.04.2019 року.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п’яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: Іванов В.В.

05.02.2019