Рішення № 79622850, 07.11.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/12581/17

Провадження №2/521/4181/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя – Плавич І.В.,

секретар судового засідання – Коваль Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ТОВ «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні вказаного складу суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ТОВ «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову представник сторони позивача вказує, що 03 серпня 2007 року між АКІБ «Укрсиббанк» – з однієї сторони, та ОСОБА_1 – з іншої сторони, був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу за №11193774000, відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит у розмірі 26 730,00 доларів США із відсотковою ставкою 12,50% річних, а остання зобов’язується повернути кредит у строки, визначені графіком погашення кредиту, але у будь-якому випадку не пізніше 03 серпня 2014 року.

У забезпечення виконання відповідних зобов’язань за вищевказаним договором між АКІБ «Укрсиббанк» – з однієї сторони, та ОСОБА_2 – з іншої сторони, був укладений договір поруки.

20 квітня 2012 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» було укладено договір Факторингу №05/12, відповідно до якого банк відступив на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» право вимоги заборгованості за кредитним договором №11193774000.

20 квітня 2012 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс» укладено договір Факторингу №05/12-КВ, відповідно до якого ТОВ «Кредекс Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» право вимоги заборгованості за кредитним договором №11193774000.

Однак, як зазначає представник ТОВ «Вердикт Фінанс», не зважаючи на взяті на себе зобов’язання, ОСОБА_1 в порушення умов укладеного договору суму кредиту не повертає та проценти не сплачує, у зв’язку з чим представник позивача звернувся з даним позовом до суду, заявляючи вимоги про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку суми заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 335 625,84 гривень.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2Г правом подачі відзиву не скористались, відзив на позовну заяву не надходив.

Представник ТОВ «Вердикт Фінас» у відкрите судове засідання не з’явився, але від представника особи надійшла заява про підтримання позову у повному обсязі та розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст. 211 ч.3 ЦПК України.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відкрите судове засідання не з’явилися, повідомлялися судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки суду не відомі.

Згідно із ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на неявку відповідача по даній цивільній справі, врахувавши позицію сторони позивача, суд зважав можливим розглядати справу в заочному порядку.

Вивчивши наявні матеріали справи, установивши фактичні обставини спору, дослідивши зібрані докази у їх сукупності, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 03 серпня 2007 року між АКІБ «Укрсиббанк» – з однієї сторони, та ОСОБА_1 – з іншої сторони, був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу за №11193774000, відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит у розмірі 26 730,00 доларів США із відсотковою ставкою 12,50% річних, а остання зобов’язується повернути кредит у строки, визначені графіком погашення кредиту, але у будь-якому випадку не пізніше 03 серпня 2014 року.

У забезпечення виконання відповідних зобов’язань за вищевказаним договором між АКІБ «Укрсиббанк» – з однієї сторони, та ОСОБА_2 – з іншої сторони, був укладений договір поруки.

20 квітня 2012 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» було укладено договір Факторингу №05/12, відповідно до якого банк відступив на користь ТОВ «Кредекс Фінас» право вимоги заборгованості за кредитним договором №11193774000.

20 квітня 2012 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс» укладено договір Факторингу №05/12-КВ, відповідно до якого ТОВ «Кредекс Фінас» відступило на користь ТОВ «Вердикт Фінас» право вимоги заборгованості за кредитним договором №11193774000.

Проте, як свідчив представник ТОВ «Вердикт Фінанс», в порушення вимог кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 умови договору не виконує, кредит не повертає, проценти не сплачує.

Надаючи виниклим між сторонами по справі належну правову оцінку, суд зазначає, що згідно ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, за якою зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст. 11 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлює ст. 626 ч.1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Щодо ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У силу ст. 1054 ч.ч.1,2 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1055 ч.ч.1,2 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до положень ст. 1054 ч.2 ЦК України, судом звернуто увагу на наступне. Згідно ст. 1046 ч.1 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З урахуванням даних норм закону та на підставі встановлених фактів по справі суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини. Однак, відповідач ОСОБА_1 не виконує відповідного грошового зобов’язання.

Згідно із положеннями ст. 1049 ч.ч.1,3 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 530 ч.1 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У силу ст. 536 ч.ч.1,2 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як наводить ст. 612 ч.1 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до ст. 614 ч.1 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позичальник ОСОБА_1 прострочила виконання зобов’язання з повернення суми кредиту та процентів за правочином.

Згідно із ст. 625 ч.ч.1,2 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У силу ст. 533 ч.ч.1,2 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з п.12 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК. Разом із тим як за пред’явлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Як наводить ст. 534 ч.1 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов’язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов’язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Матеріали справи свідчать, що належне виконання позичальником ОСОБА_1 грошового зобов’язання за Кредитним договором було забезпечено неустойкою, порукою.

Як вбачається з ст. 553 ч.ч.1,2,3 за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно із ст. 554 ч.ч. 1,2,3 у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Заявляючи та обґрунтовуючи позовні вимоги, сторона позивача виходить з розрахунку заборгованості по кредитному договору станом на 02 серпня 2017 року, за яким загальна сума боргу ОСОБА_1 становить 23 985,03 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 620 182,67 гривень, яка складається з наступного: 12 980,04 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 335 625,84 гривень – заборгованість за кредитом; 2 296,18 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 59 372,49 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом на момент переуступки боргу; 8 708,81 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 225 184,34 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом з моменту переуступки боргу по дату виготовлення розрахунку, тобто до 02 серпня 2017 року.

Так, представник ТОВ «Вердикт Фінас» у своїй позовній заяві вбачає обґрунтованим стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Ведикт Фінанс» заборгованість у загальному розмірі 335 625,84 гривень.

З приведеного вище аналізу досліджених судом відомостей сукупно випливає, що існує законне підґрунтя для задоволення вимог ТОВ «Вердикт Фінанс» та за даним спором солідарному стягненню з відповідачів підлягає вказана грошова сума.

Відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим стягнути у рівних частках з відповідачів на користь ТОВ «Вердикт Фінас» понесені судові витрати, а саме: суму оплаченого судового збору – у розмірі 2 860,92 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 281, 282, п.п. 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, – задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» суму боргу з урахуванням відсотків у загальному розмірі 335 625,84 гривень.

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» суму оплаченого судового збору в розмірі 2 860,92 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Малиновського районного суду міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні відомості про сторін та інших учасників справи згідно статті 265 ч.5 п.4 ЦПК України:

Позивач: ТОВ «Вердикт Фінанс» – місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Хвойки, 15/15, ЄДРПОУ 36698193.

Відповідач: ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: 65085, м. Одеса, провул. Поточний, 1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації: 65085, м. Одеса, провул. Поточний, 1, РНОКПП НОМЕР_2.

Суддя: ОСОБА_3