Рішення № 79622037, 13.12.2018, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1337/17

2/703/120/18 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Опалинської О.П.

при секретарях судового засідання Бойко Л.М., Литвин Г.Т.

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_3 «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, -

встановив:

Департамент патрульної поліції звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо – транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 квітня 2016 року в м. Сміла по вул. Уманська ОСОБА_4 керуючи автомобілем НОМЕР_1 та перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння порушив вимоги ПДР України, що призвело до зіткнення з автомобілем «Тойота –ОСОБА_3». Постановою Смілянського міськрайонного суду ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130, ст. 124 та ст. 126 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Автомобіль «Тойота –ОСОБА_3» з яким відбулося зіткнення внаслідок ДТП, з 11 січня 2017 року належить Департаменту патрульної поліції. На момент скоєння ДТП вищевказаний автомобіль був у власності автогосподарства УМВС України в Черкаській області відповідно до договору позички №38 від 24 лютого 2016 року укладеного між автогосподарством УМВС України в Черкаській області та перебував у користуванні позивача. Автомобіль «ВАЗ-21099», яким керував ОСОБА_4 зареєстрований за ОСОБА_5 та був застрахований в страховій компанії ОСОБА_3 «СК «УНІКА», поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17 серпня 2015 року за №4607957. Про ДТП та настання страхового випадку Департамент повідомив страхову компанію у визначений законом термін, 17 квітня 2016 року по телефону на гарячу лінію, а 20 квітня 2016 року письмово листом у Черкаську обласну дирекцію страхової компанії ОСОБА_3 «СК «УНІКА». Однак листом від 4 серпня 2016 року страхова компанія відмовила позивачу у здійсненні страхового відшкодування на підставі того, що особа, внаслідок діяння якої було завдано шкоди не на належних правових підставах володіла транспортним засобом, забезпеченим страховим полісом, крім того, зазначено, що даний випадок не є страховим у зв’язку з тим, що ОСОБА_4 керував транспортним засобом «ВАЗ – 21099» на підставі усної домовленості, яка припинила свою дію у зв’язку зі смертю власника вказаного вище транспортного засобу - ОСОБА_5, а тому ОСОБА_4 не мав правових підстав користуватися зазначеним автомобілем. Однак, позивач вважає таку відмову незаконною оскільки, ОСОБА_4 на момент скоєння ДТП виповнилося лише 16 років він не мав права на керування транспортним засобом, а тому посилання відповідача на те, що останній керував транспортним засобом на підставі усної домовленості, яка втратила чинність є безпідставним. Крім того, після смерті батька – ОСОБА_5 – ОСОБА_4 є першочерговим спадкоємцем, відтк керував автомобілем як власник. Враховуючи викладене позивач, відповідно до ст. 36 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з приводу відшкодування завданих збитків. Листом від 22 серпня 2016 року МТСБУ повідомило, що здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність на умовах визначених ст. 22 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а враховуючи те, що транспортний засіб «ВАЗ – 21099» був застрахований у ОСОБА_3 «СК «УНІКА» тому відшкодування заподіяної шкоди покладається на страхувальника. Оскільки подія, яка відбулася 16 квітня 2016 року в м. Сміла по вул. Уманській за участю автомобіля «ВАЗ – 21099» під керуванням ОСОБА_4 є дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу є страховим випадком та повинна бути відшкодована відповідно до вимог чинного законодавства, а оскільки відповідачі в добровільному порядку відмовляються від виплати завданої шкоди позивач звернувся до суду та просить стягнути солідарно з ОСОБА_3 «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_4 на користь Департаменту патрульної поліції 32992 гривні 5 копійок матеріальної шкоди, стягнути з ОСОБА_3 «Страхова компанія «Уніка» на користь Департаменту патрульної поліції 4888 гривень 24 копійки пені за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика, 4948 гривень 80 копійок компенсації за нанесену шкоду у вигляді інфляційних витрат та 488 гривень 10 копійок – 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України, а судові витрати покласти на ОСОБА_3 «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_4.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 «СК «УНІКА» в судове засідання не з’явився, в надісланих до суду запереченнях зазначив, що 18 серпня 2015 року між ОСОБА_3 «СК «УНІКА» та ОСОБА_5 було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 25 серпня 2015 року до 24 серпня 2016 року. 19 липня 2016 року Автогосподарством УМВС України в Черкаській області було подано заяву про виплату матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16 квітня 2016 року за участю транспортного засобу «Тойота- Пріус» д.н.з. 0914 та транспортного засобу «ВАЗ 21099» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4. Як вбачається з довідки про ДТП така сталася з вини водія ОСОБА_4, який порушив пункти 12.1, 2.9 (а), 2.1 (а) ПДР України та якого, згідно постанови Смілянського міськрайонного суду визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130, ст. 124 та ч. 2 ст. 126 КУпАП. Відповідно до вимог чинного законодавства страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до ДТП, особа , яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов’язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин ДТП, а страховик, у разі необхідності, може робити запити до установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку та з’ясовувувати причини та обставини такого. Як вбачається з відповідді Смілянського відділу поліції на час перевірки автомобіль «ВАЗ 21099» під керуванням ОСОБА_4 як викрадений не значиться, крім того, зазначено,що встановити яким чином водій отримав ключі та реєстраційні документи на вищевказаний автомобіль неможливо. Особа ж, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність, а саме, ОСОБА_5 помер в 2016 році, що підтверджується відповіддю Смілянського районного відділу ДРАЦС. Власник транспортного засобу може передавати керування транспортним засобом іншій особі, яка має при собі посвідчення водія на право керування відповідної категорії передавши їй реєстраційний документ на цей автомобіль, тобто, на момент ДТП ОСОБА_4 користувався транспортним засобом «ВАЗ 21099» на підставі усного доручення особи, яка померла. Оскільки, п. 3 ч. 1 ст. 1008 ЦК України встановлено, що договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також, у разі смерті довірителя або повіреного, відтак, усне доручення на момент ДТП, яка сталася 16 квітня 2016 року припинило свою дію у зв’язку зі смертю власника транспортного засобу «ВАЗ 21099». Крім того, зауважив, що на момент ДТП водій ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 недосяг віку для отримання посвідчення водія на керування автомобілем, отже не мав законних підстав для керування таким. Відповідно до ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність

якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого. Оскільки цивільно-правова відповідальність водія не була застрахована у ОСОБА_3 «СК «УНІКА», тому у страховика не виникло обов’язку щодо виплати страхового відшкодування позивачу.

Щодо стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних зазначив, що якщо договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладено не з позивачем то правовідносини, що виникли між останнім та ОСОБА_3 «СК «УНІКА» є деліктними, відтак, підстав для застосування ст. 625 ЦК України немає, а стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат спеціальним Законом не передбачено, відтак позовна вимога про їх стягнення є безпідставною. Враховуючи викладене просив в задоволенні позову до ОСОБА_3 «СК «УНІКА» відмовити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 та законний представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилися з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши заперечення проти позовних вимог та надані документи і матеріали справи, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 16 квітня 2016 року близько 4 години 45 хвилин по вул. Уманській в м. Сміла, керуючи автомобілем «ВАЗ – 21099» д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп’яніння, порушив вимоги п.п. 2.1, 2.9(а), 10.1, 12.1 ПДР України, що призвело до зіткнення з автомобілем «Тойота – ОСОБА_3» д.н.з. 0914 та пошкодження вищевказаних транспортних засобів.

Як вбачається з постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2016 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення. Вказана постанова суду набрала законної сили 11 червня 2016 року (а.с.12).

Відповідно до договору позички №38 від 24 лютого 2016 року Автогосподарством УМВС України в Черкаській області в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_7 та Департаментом патрульної поліції в особі начальника Департаменту патрульної поліції ОСОБА_8 укладено вищевказаний договір, відповідно до якого Автогосподарство УМВС України передало, а Департамент патрульної поліції прийняв в безоплатне користування строком на 12 місяців 7 транспортних засобів, з метою забезпечення виконання заходів з охорони громадського порядку в умовах реального несення служби (а.с. 13-16).

Як вбачається з акту приймання – передачі транспортного засобу від 24 лютого 2016 року до Департаменту патрульної поліції передано сім транспортних засобів, серед яких і автомобіль «Тойота – ОСОБА_3» д.н.з. 0914, який був пошкоджений під час ДТП (а.с. 17).

Згідно полісу №АЕ/4607957 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, 17 серпня 2015 року між ОСОБА_3 «СК «УНІКА» та ОСОБА_5 укладеного договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким застраховано транспортний засіб «ВАЗ - 21099», д.н.з. НОМЕР_2. Строк дії вказаного договору з 25 серпня 2015 року по 24 серпня 2016 року. Ліміт відповідальності по майну 100000 гривень. Франшиза 500 гривень (а.с.18).

Відповідно до полісу №АЕ/2688714 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, 30 червня 2015 року між ОСОБА_3 «СК «Глобус» та Автогосподарством УМВС України в Черкаській області укладеного договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким застраховано транспортний засіб «Тойота - ОСОБА_3», д.н.з. 0914. Строк дії вказаного договору з 10 липня 2015 року по 9 липня 2016 року. Ліміт відповідальності по майну 100000 гривень. Франшиза 510 гривень (а.с.19).

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля «Тойота – ОСОБА_3» є Департамент патрульної поліції (а.с. 20).

Згідно облікової картки приватного ТЗ власником автомобіля НОМЕР_3 є ОСОБА_5 (а.с. 45).

Як вбачається з ремонтної калькуляції №064/16 від 4 липня 2016 року, вартість ремонту «Тойота - ОСОБА_3», д.н.з. 240914, становить 43384 гривні 02 копійки (а.с.32).

Відповідно до висновку за результатами експертного автотоварознавчого дослідження №064/16 від 4 липня 2016 року вартість матеріального збитку, завданого автомобілю «Тойота - ОСОБА_3» д.н.з. 24 0914 становить 32992 гривні 05 копійок.

Згідно повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду 10 серпня 2016 року Управління патрульної поліції в м. Черкаси повідомило Моторне (транспортне) страхове бюро України про страховий випадок, а саме, ДТП яка сталася 16 квітня 2016 року в м. Сміла по вул. Уманській за участю автомобіля «Тойота – ОСОБА_3» та «ВАЗ – 21099» (а.с 46).

Листом від 22 серпня 2016 року №3/1-05/22534 МТСБУ роз’яснено Управлінню патрульної поліції в м. Черкаси, що таке здійснює виплату відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність на умовах, визначених ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Оскільки по відношенню до транспортного засобу «ВАЗ-21099» був укладений договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності тому із заявою про виплату страхового відшкодування Управлінню патрульної поліції необхідно звернутися до ОСОБА_3 «СК «УНІКА» (а.с. 48).

Листом від 4 серпня 2016 року №5153 СК «УНІКА» відмовила Автотогосподарству УМВС України в Черкаській області у виплаті страхового відшкодування оскільки, подія, яка сталася 16 квітня 2016 року не є страховим випадком, а тому відсутні правові підстави для його виплати (а.с. 47).

23 березня 2017 року Управлінням патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції направлено відповідачу ОСОБА_4 лист про відшкодування матеріальної шкоди (а.с. 49, 51). Такий був отриманий останнім 13 квітня 2017 року, що підтверджується довідкою із офіційного сайту ДП «Укрпошта» про рух листа №П-208/41/24/03-2017 від 11 квітня 2017 року (а.с. 52).

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають з обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 6. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У відповідності до п. 32.2 ст. 32 цього Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вони мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Таким чином, право потерпілого на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, зокрема, на отримання страхового відшкодування, в порядку, передбаченому п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виникає лише за умови, що обидва транспортні засоби, які стали учасниками ДТП, є забезпеченими.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону забезпеченим транспортним засобом є транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону особами, відповідальність яких застрахована, вважаються страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» -страхувальником не обов’язково має бути власник транспортного засобу, а може виступати будь-яка особа, яка правомірно експлуатує транспортний засіб.

Відповідно до п. 2.2. ПДР України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Як вбачається з листа Головного управління національної поліції в Черкаській області від 14 липня 2016 року №12973, яким чином ОСОБА_4 отримав ключі та реєстраційні документи на автомобіль «ВАЗ -21099» , який є учасником ДТП що сталася 16 квітня 2016 року в м. Сміла по вул. Уманська не встановлено, оскільки такий від дачі пояснень відповідно до ст. 63 Конституції Українеи відмовився.

Крім того, як вбачається з листа Смілянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану №1062/8-2-4-4 від 14 липня 2016 року Смілянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану підтверджено факт державної реєстрації смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстрація смерті проведена виконавчим комітетом Мокрокалигірської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області в 2016 році.

З урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 року, у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.

Під відсутністю в особи, винної у завданні шкоди, права керування транспортним засобом відповідної категорії слід розуміти неможливість надання документів, які підтверджують право управління транспортним засобом, через те, що зазначена особа не володіє такими документами або позбавлена такого права у встановленому законом порядку.

З наведеного слідує, що відповідач на момент дорожньо-транспортної пригоди неправомірно володів транспортним засобом, оскільки не мав посвідчення водія. Таким чином, у суду достатньо підстав вважати, що позивач у даному випадку не є особою, відповідальність якої застрахована, в розумінні п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а керований ним автомобіль, не є забезпеченим транспортним засобом, в силу п. 1.7 ст. 1 цього Закону, відтак не має права на отримання страхового відшкодування в порядку, передбаченому п. 32.2 ст. 32 Закону. З цих підстав у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 «СК «Уніка» страхового відшкодування слід відмовити.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування, суд відмовляє в стягненні інших заявлених позивачем сум, пов’язаних із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Разом з тим, згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Частина 2 цієї статті визначає, що під збитками розуміється, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до положень ч.1 ст.1166 ЦК України за загальним правилом шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з абз.2 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівникам», під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов’язків, грошові виплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням). Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

За роз'ясненням, п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов’язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов’язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Згідно з ст. 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань – деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов’язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов’язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки. - незалежно від наявності вини.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа має нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2. 2. Правил дорожнього руху України), що роз'яснено у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Слід зауважити, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої винесено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, це судове рішення є обов'язковим для суду в частині з'ясування питань чи мали місце такі дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи даний позов, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі перевіряти обставини ДТП, обговорювати вину особи і робити висновки про відповідальність осіб, причетних до ДТП, а може лише вирішувати питання про розмір відшкодування.

У відповідності з ст. 81 ЦПК Українидокази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відзив на позовну заяву відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України стороною відповідача не надавався.

Доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, в матеріалах справи не містяться.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки вина відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлена, а позивачем надано докази щодо вартості ремонту пошкодженого автомобіля, відтак позовні вимоги підлягають до задоволення в частині стягнення з ОСОБА_4 заподіяної шкоди.

Оскільки підстави для стягнення страхового відшкодування із ОСОБА_3 «Страхова компанія «Уніка» відсутні, відтак позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування, компенсації за нанесену шкоду у вигляді інфляційних витрат та 3% річних до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 81, 82, 178, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 12, 22, 509, 511, 636, 979, 999, 1166, 1187, 1192 ЦК України, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року, Законом України «Про страхування від 7 березня 1996 року, постановою Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», Правилами дорожнього руху України, -

вирішив:

Позовну заяву Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_3 «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо – транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Департаменту патрульної поліції 32992 (тридцять дві тисячі дев’ятсот дев’яносто дві) гривні 05 (п’ять) копійок матеріальної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення, особами, які не були присутніми під час проголошення рішення суду, протягом 30 днів з дня його отримання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

Відповідно до «Перехідних Положень» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення виготовлено 1 лютого 2019 року.

Позивач: Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження - вул. Федора Ернста, 3 м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_3 «Срахова компанія «Уніка», місцезнаходження - вул. Саксаганського, 70-А м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_4, житель ІНФОРМАЦІЯ_3.

Головуючий О.П.Опалинська