Ухвала суду № 79620774, 04.02.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/2270/19

н/п 2-а/640/178/19

У Х В А Л А

(про відмову у відкритті провадження)

"04" лютого 2019 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Зуб Г.А., розглянувши в порядку адміністративного судочинства позовну заяву ОСОБА_1 (місцеперебування: АДРЕСА_2) до Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Харків, вул. Шевченко, буд. 315-А) про протиправність дій,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати дії відповідача щодо оформлення протоколу серії ОБ №181342 від 17.01.2019 року протиправними, та визнати дії працівників поліції стосовно наміру проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 - протиправними.

Згідно ст.221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтями 124, 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Як вбачається з позовних вимог, позивач не згодний з протоколом серії ОБ №181342 від 17.01.2019 року про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ст.130 ч.1 КУпАП, яким встановлено порушення позивачем п. 2.5 ПДР України, та окремий акт індивідуальної дії за вказаним порушенням не складався.

Частина 2 статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 19 статті 4 КАС України передбачено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Стаття 5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Стаття 19 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Разом з тим, складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є актом, в якому зафіксовано лише подію, яка відбулася, а не рішенням, яке встановлює чи скасовує права та обов'язки.

Таким чином, у разі незгоди з фактами, які зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, або діями суб'єкта владних повноважень під час його складання, позивач має право оскаржити рішення, яке прийнято на підставі вказаного протоколу - постанову про адміністративне правопорушення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Разом з тим, розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що вказана позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в даній адміністративній справі, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, та слід роз'яснити позивачеві його право на звернення до Ленінського районного суду м. Харкова з вказаними запереченнями проти даного протоколу,

або до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою на відповідну постанову суду в разі з її не згодою.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 17, 170 КАС України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 (місцеперебування: АДРЕСА_2) до Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Харків, вул. Шевченко, буд. 315-А) про протиправність дій - відмовити.

Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвала суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст ухвали складено 04 лютого 2019 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ