Рішення № 79620555, 31.01.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/15160/17

Провадження № 2/638/848/19

31.01.2019 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харків у складі:

головуючого - судді Подус Г.С.,

за участю секретаря Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку суброгації,

встановив:

В жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення грошової компенсації у рахунок відшкодування матеріальної шкоди в порядку суброгації, мотивуючи свої вимоги посиланням на те, що 07.09.2015 року між ПАТ «Страхова компанія «АХА «Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 5602а5х. Згідно договору було застраховано автомобіль НОМЕР_1. 17.05.2016 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 із застрахованим транспортним засобом, внаслідок чого застрахований автомобіль був пошкоджений. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.06.2016 року ОСОБА_1 визнано винною у даній ДТП. Позивачем було здійснено розрахунок сум страхового відшкодування та проведено виплату страхового відшкодування в сумі 93495,78 грн. Цивільно правова відповідальність ОСОБА_1, як водія автомобіля НОМЕР_2, застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА»» згідно полісу №АЕ/6586779 ліміт відповідальності становить 49490,00 грн., в результаті досудового врегулювання спору, ПАТ «НАСК «ОРАНТА»» сплатило на користь позивача суму у розмірі 49490,00 грн. Відтак, залишок невідшкодованої суми матеріального збитку складає 44005,78 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, заявлені вимоги підтримує повністю, проти розгляду справи на підставі ст. 280-282 ЦПК України не заперечує.

Належно повідомлений відповідач в судове засідання не прибув з невідомих причин, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Приймаючи до уваги, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, тому суд розглядав справу на підставі ст.ст. 208-283 ЦПК України, заочно, у зв'язку з чим постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 07.09.2015 року між ПАТ «Страхова компанія «АХА «Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 5602а5х. (а.с.5-7)

17.05.2016 року близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «TOYOTA Corolla», державний номер НОМЕР_2, у підземному паркінгу, що розташований у будинку №22-Б по вулиці Культури у місті Харкові, на перехресті рівнозначних доріг не надала дорогу та скоїла зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, що наближався праворуч, чим порушив п. 16.12 ПДР України. Від чого автомобілі отримали механічні пошкодження. (а.с. 19-20)

Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди застрахований автомобіль отримав пошкодження на суму 93495,78 грн.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.06.2016 (а.с. 19-20) ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено покарання у виді штрафу в дохід держави в сумі 340 грн.

Згідно полісу № АЕ/6586779 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 6) цивільно - правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_2, застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА»».

В результаті досудового врегулювання спору, ПАТ «НАСК «ОРАНТА»» сплатило на користь позивача суму у розмірі 49490,00 грн.,

Відтак, залишок невідшкодованої суми страхового відшкодування складає 44005,78 грн.

З огляду на це, суд зазначає наступне.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини, які регулюються Цивільним кодексом України та іншим законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосудді, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Перехід права вимоги від страхувальника до страховика називається суброгацією.

Страховик, пред'являючи до особи, відповідальної за шкоду, вимогу, яка перейшла до нього у порядку суброгації, зобов'язаний керуватися тими нормативними актами, які регулюють відносини, що існують між страховиком (вигодонабувачем) і заподіювачем шкоди. Це стосується як матеріальних, так і процесуальних норм права.

У порядку суброгації страховик може стягти із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам сплатив страхувальнику.

Суброгація випливає безпосередньо із закону і не потребує підтвердження договором страхування.

Доказами наявності у страховика права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, є договір страхування і документ, який підтверджує виплату страхового відшкодування.

Норми ст. 27 Закону України «Про страхування» і аналогічної за змістом ст. 993 ЦК України є імперативними, тому у договорі страхування не може бути скасовано право на суброгацію.

Згідно з вимогами ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто після сплати страхового відшкодування до страховика за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги до винної особи про відшкодування збитків.

Відповідно до п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в порядку суброгації відповідач ОСОБА_1 повинна сплатити на користь позивача в сумі 44005,78 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги повністю доведеними, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263, 280 ЦПК України, суд

постановив:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування» суму збитків в порядку суброгації у розмірі 44005,78 грн., а також понесені витрати на сплату судового збору в сумі 1600, 00 грн.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Харківського апеляційного суду до або через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подання в 30 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя