Ухвала суду № 79619052, 31.01.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 31.01.2019

Справа № 320/755/19

Провадження №1-кс/320/514/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року Слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Редько О.В., за участі секретаря – Колеснікової Л.В., розглянувши клопотання слідчого Мелітопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_1, погодженого прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12019080140000248 від 23.01.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України,

встановив:

Слідчий Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1, за погодженням з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.

Клопотання обґрунтовано тим, що 23.01.2019 року об 11 годині 51 хвилин до чергової частини Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення від експерта КДТЗ сервісного центру МВД № 2343 про те, що за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна, б. 171/2 виявлено на автомобілі «ЗАЗ 110206», реєстраційний номер НОМЕР_1 підроблений номер двигуна.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080140000248 від 23.01.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.

У зв’язку з викладеним, з період часу з 13:30 години до 13:50 години слідчим Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області майором поліції ОСОБА_3 проведено огляд місця події, під час якого, вилучено, автомобіль НОМЕР_2 в кузові червоного кольору, під . керуванням ОСОБА_4, (м.т. НОМЕР_3) який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу КХС 616565 на ім’я ОСОБА_4, мешкає за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вул. Ломоносова буд. 41.

Вилучений, автомобіль марки ЗАЗ 110206, д/з 45331 НЕ в кузові сірого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу КХС 616565 визнано речовим доказом по кримінальному провадженні № 12019080140000248 та поміщено на штраф майданчик до Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області.

Відповідно до ст. 84 КПК України, майно, а саме: автомобіль марки ЗАЗ 110206, д/з 45331 НЕ в кузові червоного кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу КХС 616565, що були вилучені у ході проведення огляду місця події від 23.01.2019 року, мають доказове значення у кримінальному провадженні, та для встановлення наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, з метою збереження вищевказаного майна, яке відповідно до ст. 98 КПК України, є речовим доказом, у даному кримінальному провадженні виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно з метою забезпечення його збереження як речового доказу, оскільки є підстави вважати, що в подальшому дане майно може бути відчужене, продане чи приховане.

Відповідно до ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду, оскільки для звернення до суду з клопотанням про арешт майна було необхідно долучити до матеріалів кримінального провадження довідки, з яких зазначено власника зазначеного майна.

На підставі вищевикладеного, слідчий просить суд: поновити строк на подачу клопотання про арешт тимчасово вилученого майна та накласти арешт на майно, шляхом заборони розпоряджатися та користуватися майном, а саме автомобілем НОМЕР_2 в кузові червоного кольору, власником якого є ОСОБА_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу КХС 616565 на ім’я ОСОБА_4, мешкає за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Ломоносова, 41, які на даний час перебувають на зберіганні в Мелітопольському ВП ГУНП в Запорізькій області.

Від слідчого на адресу суду надійшла заява про розгляд клопотання про накладення арешту на майно без його участі, просить задовольнити клопотання в повному обсязі.

Від ОСОБА_4 на адресу суду надійшла заява про розгляд клопотання про накладення арешту без його участі, просить автомобіль передати йому на відповідальне зберігання.

Технічна фіксація судового засідання відповідно до вимог ст.107 КПК України не здійснювалась, відповідно до вимог ст. 108 КПК України ведеться журнал судового засідання.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання, надані докази, встановив, що Мелітопольським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140000248 від 23.01.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Відповідно до ст.. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до ч. 1 ст.167 Кримінального процесуального кодексу України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Аналіз змісту ст.168 КПК України свідчить, що тимчасово вилученим майном може вважатись майно, яке одержано в результаті; затримання особи в порядку, передбаченому ст.ст. 207, 208 цього Кодексу; обшуку; огляду.

Стаття 290 КК України передбачає кримінальну відповідальність за знищення, підробку або заміну ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, або заміну без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вищевказане майно, вилучене під час огляду місця події, має значення для забезпечення кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що існує можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.

Таким чином, на виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність арешту майна, шляхом заборони розпоряджатися ним, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч.1 ст.170 КПК України, а тому клопотання в частині накладення арешту на транспортний засіб (причеп) шляхом заборони розпорядження ним підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

При цьому, з урахуванням положень ст. ст. 2, ст. 7 КПК України, слідчий суддя вважає, що слідчим, всупереч ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 132, ст. 170 КПК України, не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в іншій частині клопотання щодо заборони розпорядження майном.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

В ході розгляду клопотання слідчим не надано доказів необхідності збереження на теперішній час вказаного транспортного засобу саме на відповідної території МВС України.

Враховуючи наслідки арешту майна для володільця майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає можливим визначити місце зберігання арештованого майна та передати його на відповідальне зберігання особі, в користуванні якої знаходиться причеп, з покладення на нього обов'язків не здійснювати розпорядження транспортним засобом (причепом) та забезпечити зберігання слідової інформації на транспортному засобі (причепі).

На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 167, 168, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за 12019080140000248 від 23.01.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України - задовольнити частково.

Поновити пропущений строк на подачу клопотання про арешт тимчасово вилученого майна.

Накласти арешт на наступне майно, шляхом заборони розпоряджатися майном, а саме: на автомобіль НОМЕР_2 в кузові червоного кольору, власником якого є ОСОБА_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу КХС 616565 на ім’я ОСОБА_4.

Передати транспортний засіб, а саме: автомобіль НОМЕР_2 в кузові червоного кольору на відповідальне зберігання ОСОБА_4.

В іншій частині в задоволенні клопотання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Слідчий суддя Мелітопольського

міськрайонного суду: ОСОБА_5