Ухвала суду № 79618502, 05.02.2019, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/37/19

Провадження № 1-кс/442/199/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2019 року Слідчий суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Павлів З.С., з участю секретаря судового засідання Михавко І.І., розглянувши матеріали справи за скаргою ПП «Постінтур» на бездіяльність слідчого СВ Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області, -

встановив:

ПП «Постінтур» звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність слідчого СВ Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1 та зобов’язати останнього розглянути його клопотання про визнання потерпілим від 25.01.2019.

В обґрунтування скарги покликається на те, що в провадженні Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018140110002393 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. 01.02.2019 він звернувся до слідчого СВ Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1 із клопотанням про визнання його потерпілим. Проте, клопотання слідчим не розглянуто, чим порушено його права.

ОСОБА_2 в судовому засіданні скаргу підтримав, просить таку задоволити.

Слідчий Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області в судове засідання не з‘явився.

Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши представлені матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в провадженні старшого слідчого 1 відділення СВ Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області майора поліції ОСОБА_1 перебуває кримінальне провадження №12018140110002393, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.11.2018.

25.01.2019 директор ПП «Постінтур» ОСОБА_2 звернувся до слідчого із заяво про визнання потерпілим у вказаному кримінальному провадженні юридичної особи ПП «Постінтур».

Проте, така заява слідчим не розглянута.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запроваджені механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, а саме п.1 ст.6 установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру

За змістом рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 у справі № 1-9/2011 вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі; Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає, зокрема, у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений КПК України строк.

Право на таке оскарження та здійснення на підставі такого контролю слідчим суддею є вагомим аспектом гарантії, закріпленої Європейської Конвенції з прав людини, яка покликана зводити до мінімуму ризик свавілля і забезпечувати верховенство права – один з основоположних принципів демократичного суспільства.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Відповідно до п.17 ч.1 ст.3 КПК слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Слідчий уповноважений: починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру; за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

У відповідності до вимог статті 214 КПК України Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування. До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема, про попередню правову кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність

Згідно ч.2 ст.93 КПК України сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.

У статті 220 КПК України регламентовано, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин - надсилається їй.

Відповідно до ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

Враховуючи вищенаведене, суд констатував бездіяльність слідчого – невиконання останнім покладених законодавцем обов’язків при здійсненні досудового розслідування, а саме вимог встановлених статтею 220 КПК України щодо здійснення належного повідомлення особи про прийняте ним рішення за результатами розгляду вищевказаного клопотання, в тому числі й у встановлений законом строк; на спростування такого суду не надано доказів на підтвердження здійснення належного в розумінні ст.136 КПК України повідомлення заявника про результати розгляду його клопотання.

Як вбачається з Узагальнення практики розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування від 12.01.2017 відповідна бездіяльність може бути зумовлена не тільки не вчиненням процесуальної дії в межах установлених зазначеною нормою строків, а й неналежним розглядом клопотання, зокрема, залишенням його без процесуального реагування або неналежним на нього процесуальних реагуванням.

При цьому слідчим суддею приймається до уваги правова позиція, викладена у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «ОСОБА_2 та інші проти України» в якому зазначено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Враховуючи викладене, а також те, що слідчим не розглянуто клопотання директора ПП «Постінтур» про визнання юридичної особи ПП «Постінтур» потерпілою у кримінальному провадженні №12018140110002393, то вважаю, що слідчого слід зобов’язати розглянути вищевказане клопотання.

Керуючись ст.ст.303, 307, 376 КПК України, суд –

постановив:

Скаргу ПП «Постінтур» на бездіяльність слідчого СВ Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області – задоволити частково.

Зобов’язати старшого слідчого 1 відділення СВ Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області майора поліції ОСОБА_1 розглянути клопотання директора ПП «Постінтур» ОСОБА_2 про визнання потерпілим від 25 січня 2019 року.

В решті скарги – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Павлів З.С.