Рішення № 79618155, 30.01.2019, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/1052/17

Номер провадження 2/438/55/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 січня 2019 року Бориславський міський суд Львівської області у складі:

головуючого судді Слиша А.Т.,

при секретарі Наминанік О.С.,

за участі позивача ОСОБА_1 П-Н.І.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бориславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Бориславтеплоенерго», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради про захист прав споживача та відшкодування майнової та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до КП «Бориславтеплоенерго», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради, у якому просить встановити факт, що у неї, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 як абонента з особовим рахунком № 10840546, перед відповідачем КП «Бориславтеплоенерго» в період з 2015 року до 01.11.2017 року заборгованості по сплаті за комунальні послуги за теплову енергію немає; зобов'язати відповідача надати відповідну інформацію про відсутність боргу до Управління праці та соціального захисту населення (відділ субсидій) Бориславської міської ради; стягнути з відповідача в користь позивача майнову шкоду у сумі 82.22 грн. та моральну (немайнову) шкоду в сумі 1300 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову посилається на те, що вона проживає в м. Борислав у своїй квартирі, яку отримала 21 травня 2015 року згідно ордеру. Починаючи з 29 травня 2015 року вона як користувач квартири є споживачем теплової енергії та є абонентом з особовим рахунком № 10840546. Після її реєстрації у квартирі у 2015 році вона як малозабезпечена звернулася до Управління праці та соціального захисту населення (відділ субсидій) Бориславської міської ради, де було прийнято рішення і надано їй грошову компенсацію на житлово-комунальні послуги (субсидію) з серпня 2015 року. Таким чином, з часу вселення в квартиру з травня 2015 року по жовтень 2017 року вона отримувала послуги з теплопостачання та отримала відшкодування (субсидію). За цей період їй було нараховано за послуги суму 5800.47 грн. та надано субсидії на суму 5715.10 грн., різниця становить 85.37 грн., але вона сплатила у жовтні 2017 року 167.59 грн., тому станом на жовтень 2017 року заборгованості у неї нема. Не зважаючи на фактичні обставини відповідач подав до відділу субсидій Бориславської міської ради неправдиву інформацію про наявність у неї заборгованості з оплати за теплопостачання на суму 1569.83 (167.59) грн., що стало наслідком позбавлення її субсидії на відшкодування витрат на оплату послуг з теплопостачання у 2017 році. Так як керівництво відповідача на її звернення належно не відреагувало, а далі наполягали на оплаті заборгованості, яка була відсутня, то вони порушили ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» і заподіяли їй шкоду, так як надали недостовірну інформацію. Вона є пенсіонером, хворіє на хронічні захворювання, потребує постійного медичного нагляду, а відповідач своєю протиправною поведінкою (змушення споживача оплатити неіснуючий борг за послуги наніс їй сильну душевну травму, від якої в неї погіршився стан здоров'я, що для його підтримання вона змушена звертатися до лікарів. Такий стан речей спричинив їй глибокі душевні переживання та страждання, які негативно відображаються на її самопочутті та стані здоров'я, вплинули на її звичні життєві стосунки. З урахуванням ст.23 ЦК України вважає, що їй була заподіяна матеріальна шкода на суму 82.22 грн. та моральна шкода, яку вона оцінює у 1300 грн.

Ухвалою судді Бориславського міського суду Львівської області Хемич О.Б. від 16.11.2017 було відкрито провадження у вказаній справі.

Згідно з п.9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (зміни внесено Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ).

До суду надійшов відзив на позовну заяву від 20.12.2017 за підписом директора КП «Бориславтеплоенерго» ОСОБА_4, у якому він просить відмовити у задоволенні позову у зв’язку з його безпідставністю. Крім цього, зазначив, що факт відсутності заборгованості за послуги теплопостачання за період жовтня 2015р. до 01.11.2017р. й так був наявним після погашення позивачем наявної заборгованості 03.10.2017 у сумі 167.59 грн. Вимога про зобов'язання надати інформацію до Управління праці та соціального захисту населення про відсутність заборгованості абсурдна, оскільки списки із зазначенням наявної заборгованості подаються на запит структурного підрозділу з питань соцзахисту населення, за довідкою про відсутність заборгованості позивач не зверталась. Тому для стягнення майнової та моральної шкоди в немає жодних правових підстав. Позивачем подано до суду неправдиві розрахунки нарахування за послуги теплопостачання. Всього за період з жовтня 2015р. по квітень 2017р. було нараховано 5658.69 грн., надано субсидій на суму 5491.1 грн. Відповідно до п.13 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 р. № 848 зазначено, що на запит структурних підрозділів з питань соціального захисту населення в п'ятнадцятиденний термін комунальними підприємствами надаються відомості про суму простроченої понад два місяці заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг. Саме тому наявна станом на 01.10.2017 заборгованість висвітлилась в електронному варіанті списків боржників за спожите теплопостачання. У наступних періодах аналогічних списків не формувалось у зв'язку із відсутністю запиту УПСЗН Бориславської міської ради. Листа № 378 від 14 серпня 2017 р. проігноровано. Споживач теплової енергії ОСОБА_1 П-Н.І. заборгованість в сумі 167.59 грн. сплатила 03.10.2017, проте, вона не підтвердила її сплату до управління праці та соціального захисту населення м. Борислава.

До суду надійшли письмові пояснення третьої особи щодо позовної заяви від 29.01.2018 за підписом начальника управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради ОСОБА_5, у якому він просить відмовити у задоволенні позову у зв’язку з його безпідставністю. Крім цього, зазначив, що управління праці та соціального захисту населення отримало від КП «Бориславтеплоенерго» інформацію про реєстр особових рахунків осіб, за якими рахується заборгованість за теплопостачання більше двох місяців станом на 01.05.2017, у тому числі стосовно ОСОБА_1-Н.І., де борг становив 1569,83 грн. Управління інформувало її через будинкову поштову скриньку повідомленням від 03.07.2017 про оплату заборгованості КП «Бориславтеплоенерго» - 1569,83 грн. та ТОВ «КОМ-ЕКО ОСОБА_4» - 429,43 грн. Також управління інформувала всіх мешканців м.Борислав через радіоредакцію «Слово» та редакцію часопису «Нафтовик Борислава» про сплату боргу більше двох місяців та документального підтвердження про сплату заборгованості або укладення договору на її реструктуризацію. Проте ОСОБА_1-Н.І. протягом двох місяців не надала до Управління підтвердження про сплату боргу чи укладення договору про реструктуризацію.

15 лютого 2018 року справу було передано на розгляд судді Бориславського міського суду Слишу А.Т. на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2018. Ухвалою судді Слиша А.Т. від 20 лютого 2018 року справу прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1-Н.І. та її представник – адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 24.02.2017, позов підтримали та дали пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.

Представник відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставі доручення від 08.10.2018, у судовому засіданні позов не визнала, дала пояснення, аналогічні змісту письмових пояснень КП «Бориславтеплоенерго» від 30.01.2019. Зокрема, пояснила, що ОСОБА_1 було неодноразово повідомлено про необхідність протягом двох місяців з дати інформування про не призначення субсидії, подати підтвердження відсутності заборгованості для її відновлення з дати закінчення дії попередньої. Проте, ОСОБА_1 проігнорувала ці вимоги. Крім цього, основною підставою для відмови у призначенні субсидії для ОСОБА_1 послужила накопичена нею заборгованість по ТзОВ «КОМ-ЕКО ОСОБА_4». Підтвердженням про надання інформації щодо суми наявної заборгованості за послуги теплопостачання на початок міжопалювального періоду в сумі 167.59 грн. є долучена до позовної заяви відповідь КП «Бориславтеплоенерго» на адвокатський запит від 27.06.2017. Безспірність наявної заборгованості у сумі 167.59 грн. підтверджується долученим до матеріалів справи ОСОБА_6 взаємозвірки нарахування за спожиту теплову енергію між КП «Бориславтеплоенерго», ОСОБА_1-Н.І. та УПСЗН Бориславської міської ради. ОСОБА_6 також підтверджується недостовірність поданих позивачем у позовній заяві розрахунків нарахувань за послуги теплової енергії та наданої субсидії для ОСОБА_1 Таким чином, позовна вимога щодо відсутності заборгованості підлягає закриттю, оскільки такий факт і так був встановлений після погашення заборгованості в розмірі 167.59 грн. Позовна вимога щодо зобов»язання відповідача надати інформацію про відсутність боргу до Управління праці та соціального захисту населення задоволенню не підлягає, оскільки особа, якій відмовлено у призначенні субсидії, протягом двох місяців документально підтверджує сплату заборгованості. Також є безпідставною вимога щодо стягнення майнової та моральної шкоди, що підтверджується погодженим ОСОБА_6 звірки про наявну заборгованість у сумі 167.59 грн., визнанням та оплатою даної суми заборгованості.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради у судове засідання 30.01.2019 не з’явився, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомив. У попередніх судових засіданнях представник третьої особи ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності від 01.12.2017, заперечив проти задоволення позову у зв’язку з його безпідставністю.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_8 надано квартиру № 51 у будинку № 53 на вул. Трускавецькій у м.Бориславі на підставі рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області № 106 від 26.04.2012 року та на підставі ордера на вселення № 140 серія СФ від 21 травня 2015 року, виданого на підставі вищенаведеного рішення.

З 29.05.2015 позивач зареєстрована за цією адресою та є абонентом у КП «Бориславтеплоенерго» як споживач теплової енергії з особовим рахунком № 10840546.

З часу вселення в квартиру - травень 2015 року по жовтень 2017 року, як зазначає позивач, вона отримувала послуги з теплопостачання (на суму 5800,47 грн.) і отримала відшкодування (субсидію) за даний період на суму 5715,10 грн., у жовтні 2017 року вона сплатила 167,59 грн., тому станом на жовтень 2017 року заборгованості у неї немає.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_8 П-Н.І. є споживачем послуг з централізованого опалення, виконавцем послуг є комунальне підприємство «Бориславтеплоенерго», але цивільні правовідносини між сторонами не оформлені письмовим договором, а здійснюються на підставі ч.1 ст. 7 ЦК України. Тобто, позивачу надаються послуги з централізованого опалення, відповідно позивач, у свою чергу, своєчасно, щомісячно повинен оплачувати їх відповідно до тарифів.

Згідно з приписами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач та його представник - адвокат, не скористалися правами, наданими цивільним процесуальним законодавством, зокрема, не зверталися з заявами про виклик свідків та витребування доказів.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки на час існування спірних правовідносин і подання даного позову регулювалися Законом України «Про житлово-комунальні послуги», чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Статтею 1 Закону визначено, що балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтею 1 Закону визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ст.13 цього Закону до житлово-комунальних послуг відносяться комунальні послуги, в тому числі централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

За приписами ст.ст. 20,21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець, зокрема, зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів, а споживач - оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

Позивачем не надано доказів звернення до КП «Бориславтеплоенерго» з відповідною претензією про перерахунок платежів чи отримання відмови відповідача.

Відповідно до змісту положень статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений статтею 16 ЦК України.

Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Як правило, спосіб захисту порушеного права визначено законом. В даній справі суд не вбачає порушення прав позивача в частині встановлення факту відсутності заборгованості за період з 2015 року до 01.11.2017.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені у статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд вважає, що діюче законодавство не передбачає можливість встановлювати факт, що у позивача перед відповідачем відсутня заборгованість за певний період часу по сплаті за комунальні послуги з теплопостачання, оскільки всупереч ст.ст. 76-80 ЦПК України належними та допустимими доказами не спростовано того, що у період з 2015 року до 01 листопада 2017 року послуги з теплопостачання квартири, де зареєстрована позивач, фактично не надавались.

Як встановлено судом, позивачем у позовній заяві та матеріалах справи не зазначена будь-яка правова норма, якою було б встановлено обов’язок відповідача скасувати та списати заборгованість чи не обліковувати її у даних власного бухгалтерського чи управлінського обліку. Питання ведення обліку відповідачем вирішується самостійно відповідно до його облікової політики із врахуванням вимог чинного законодавства.

З аналізу зазначених вище правових норм випливає, що чинним законодавством не встановлено процедури визнання боргу за житлово-комунальні послуги безпідставним та не визначено механізму його списання, що дозволяє дійти висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є неналежним.

Суд вважає, що предметом спору не є розмір заборгованості та її нарахування, а предметом спору є право позивача на компенсацію різниці, що перевищує соціальні нормативи в нормі споживання теплової енергії громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, тому з цієї причини невідомо з яких підстав позивач вимагає встановлення факту відсутності заборгованості перед відповідачем, необхідно вказані вимоги заявляти до належного відповідача, та суд це право вимоги роз’яснював позивачу у судовому засіданні, тому суд вважає, що вказані позовні вимоги повинно бути заявлено до органів місцевого самоврядування, зокрема управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки відсутні визначені законом підстави для встановлення факту, що у позивача ОСОБА_8, яка проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, як абонента з особовим рахунком № 10840546, перед відповідачем КП «Бориславтеплоенерго» в період з 2015 року до 01.11.2017 заборгованості по сплаті за комунальні послуги за теплову енергію немає та зобов’язання відповідача КП «Бориславтеплоенерго» надати відповідну інформацію про відсутність боргу до управління праці та соціального захисту населення (відділ субсидій) Бориславської міської ради, з підстав, зазначених позивачем у позові, а тому дані вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають з таких підстав.

Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в ст.ст. 23, 1167 ЦК України.

Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» надав роз'яснення, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачене нормами Конституції України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої споживачу, передбачено п. 5 ч. 1 ст. 4 та ст. 16 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відшкодовується відповідно до закону.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» поняття шкоди визначено як завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Відповідно до ст. 711 ЦК України шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.

Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені параграфом 3 глави 82 ЦК.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів діюче цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Проте, таких обставин при розгляді вказаної справи судом не встановлено.

В той же час позивач в обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди посилається на те, що така шкода спричинена їй неправомірними діями відповідача і полягає у душевних хвилюваннях, від яких у неї погіршився стан здоров’я, душевні переживання вплинули на її звичні життєві стосунки. При цьому жодних доказів ушкодження її здоров'я позивачем суду не надано. Тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.13, 19, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства «Бориславтеплоенерго», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради про захист прав споживача та відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 лютого 2019 року.

Головуючий суддя А.Т. Слиш