Рішення № 79613132, 24.01.2019, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/16/19

381/4642/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Момот Л.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

за участю представника відповідача ОСОБА_3,

за участю представника третьої особи Курбет С.М., Маліцької М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастові Київської області цивільну справу за позовноюз аявоюОСОБА_1 до ОСОБА_7, третя особа - Орган опіки та піклування Фастівської міської ради про припинення стягнення аліментів, стягнення аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1, третя особа - Фастівський міськрайонний ВДВС ГТУЮ У Київській області про стягнення заборгованості по аліментам, пені за прострочення сплати аліментів та інфляційних втрат по несплаченим аліментах,-

ВСТАНОВИВ

14.12.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Фастівського міськрайнного суду Київської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_7 про припинення стягнення аліментів, стягнення аліментів, посилаючись на те, що з відповідачем перебував в зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_8. У 2014 році відповідач залишила сімю. За рішенням Фастівського міськрайонного суду з нього на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання доньки. Однак, дитина проживала і проживає з ним та перебуває на його утриманні. Крім того, за рішенням суду за його позовом визначено місце проживання доньки за місцем його проживання. Вважає, що у відповідача перестало існувати право звернення до суду з позовом про стягнення аліментів і відповідно право на їх отримання, а тому відсутні підстави для примусового стягнення з нього аліментів на користь відповідача.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20.12.2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_7, третя особа - Орган опіки та піклування Фастівської міської ради про припинення стягнення аліментів, стягнення аліментів повернуто позивачеві.

Постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 18.04.2018 року, ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20.12.2017 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16.05.2018 року (головуючий суддя Чернишова Є.Ю.) прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11.06.2018 року продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

06.07.2018 року відповідач ОСОБА_7 через канцелярію суду подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь суму пені за прострочення сплати аліментів, за період з 01.03.2018 року по 30.06.2018 року у розмірі 2174,64 грн.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16.07.2018 року прийнято до провадження зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення стягнення аліментів та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27.09.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

Згідно розпорядження керівника апарату Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2018 року № 103 щодо призначення повторного авторозподілу, призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із закінченням п'ятирічного строку повноважень судді ОСОБА_12

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22.10.2018 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14.11.2018 року провадження у справі було зупинено до вирішення питання про заявлений ОСОБА_7 відвід головуючому по справі.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16.11.2018 року заяву ОСОБА_7 про відвід судді Соловей Г.В. залишено без задоволення.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2018 року провадження у справі поновлено та призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні представник відповідача подав уточнену зустрічну позовну заяву в якій залучив до участі у справі в якості третьої особи Фастівський міськрайонний ВДВС ГТУЮ у Київській області на стороні відповідача та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 суму заборгованості по аліментам, станом на 01.11.2018 року в розмірі 82633,83 грн., суму пені за прострочення сплати аліментів за період з 01.03.2018 року по 31.10.2018 року у розмірі 4604,81 грн. та суму інфляційних втрат по несплачених аліментах за період з 08.04.2014 року по 31.10.2018 року у розмірі 113220 грн.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05.12.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач та його представник, вимоги за первісним позовом підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі, в задоволенні зустрічного відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_3 в задоволенні первісного позову просив відмовити, вимоги за зустрічним задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник третьої особи Курбет С.А. щодо вимог за первісним позовом не заперечуав та підтримав їх в інтересах неповнолітньої дитини. Зустрічні вимоги послався на розсуд суду.

В судовому засіданні представник третьої особи маліцька М.А., послалася у вирішенні справи на розсуд суду.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалахсправи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

При розглядісправи судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який згодом було розірвано. За час перебування в шлюбі в них народилась донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданого 24.11.2006 року Відділом РАЦС Фастівського МРУЮ Київської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 552.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18.12.2013 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_8 разом з матір'ю ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Київської області від 27.02.2014 року, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18.12.2013 року залишено без змін.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.04.2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 аліменти на утримання доньки ОСОБА_8 у розмірі ј частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04.03.2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Київської області від 17.07.2014 року, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.04.2014 року залишено без змін та видано виконавчий лист.

На підставі вказаного виконавчого листа Відділом ДВС Фастівського МРУЮ відкрито виконавче провадження № 44196381.

В ході розгляду справи встановлено, що у січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 про визначення місця проживання дитини.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.04.2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_7, треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради, ОСОБА_11 про визначення місця проживання дитини задоволено та визначено місце проживання дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем проживання та реєстрації батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 20.06.2017 року, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.04.2017 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.07.2017 року зупинено виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2017 року, яке було залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 червня 2017 року, до закінчення касаційного провадження.

Постановою Верховного суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.08.2018 року, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.04.2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20.06.2017 року залишено без змін та поновлено виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.04.2017 року та ухвали апеляційного суду Київської області від 20.06.2017 року.

Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно ч. 1 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Частинами 1, 2 ст.160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до чч. 1, 2 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

За рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2013 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання матері ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1.

За рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.04.2017 року змінено місце проживання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначено її місце проживання за місцем проживання та реєстрації батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно із ч. 2 ст.273 СК України суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 СК України за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно із ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На обґрунтування своїх доводів щодо звільнення від сплати аліментів позивач посилався на те, що за рішенням суду зміненено місце проживання доньки і визначено місце проживання його доньки ОСОБА_8 за його місцем проживання.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них з ким проживає дитина вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402-Ш, з відповідними змінами та доповненнями, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено ст.51 Конституції України та ст.180 СК України.

За правилами ст.182 СК України, в редакції на час звернення до суду з позовом, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно Закону України "Про змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" від 17 травня 2017 року, який набрав чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до ч.2 ст.182 СК України, визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Положення ч. 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За наведених обставин, суд вважає за доцільне при визначенні розміру аліментів, виходити саме з положень ст.183 СК України у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 грудня 2017 року (з часу звернення з заявою до суду) до досягнення дитиною повноліття.

Суд не бере до уваги пояснення представника ОСОБА_10 про те, що матір"ю дитини пересилаються кошти до навчального закладу в якому навчається донька (школа) на потреби навчального закладу, а також, надаються кошти на проведення екскурсій для дітей класу в якому навчається ОСОБА_8. Дані обставини не підтвердженні належними доказами і не підтверджують факт використання коштів на потреби доньки.

ОСОБА_10, зареєстрована, як особа підприємець має відповідний дохід від здійснення підприємницької діяльності, доказів, яки б стверджували про неможливість сплати аліментів суду надані не були.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, а саме щодо звільнення його від сплати аліментів на користь ОСОБА_7 з часу набрання рішення Апеляційного суду законної сили з 21 червня 2017 року і стягнення з ОСОБА_7 аліменти на користь ОСОБА_1, з часу звернення з вказаною заявою до суду.

Що стосується вимог за зустрічною позовною заявою ОСОБА_7, суд вважає дані вимоги не підлягають до задоволення.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із засобів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" в редакції яка діяла на час правовідносин (далі) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3,4,5,6,11 частини 3 ст. 11 ЗУ " Про виконавче провадження"передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 ЗУ "Про виконавче провадження" (дія норм ЗУ "Про виконавче провадження" на час розгляду справи) порядок стягнення аліментів у разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованність понад три місяці.

Відповідно до ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Таким чином діючим законодавством передбачено стягнення заборгованості із сплати аліментів не шляхом ухвалення судового рішення, а в межах виконавчого провадження.

Спір щодо розміру заборгованості по сплаті аліментів (а не про стягнення заборгованості) вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом ( ч .2-3, ч. 4 ,9 ст. 71 Закону).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права та свободи (ст. 447 ЦПК України).

Виходячи зі змісту вищенаведених законодавчих норм, спір щодо розміру заборгованості за аліментами виникає між стороною виконавчого провадження (стягувачем та/чи боржником) і державним виконавцем, до компетенції якого законодавець відніс обчислення розміру заборгованості за аліментами.

Стягнення заборгованості за аліментами за рішенням суду (сімейне законодавство ч. 3 ст. 194 СК України) передбачає лише у випадку відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника (ст. 187 СК України).

У даному випадку стягнення аліментів на утримання дитини з одного з подружжя відбувалося за рішенням суду.

Таким чином, для стягнення заборгованості за аліментами, які стягуються за рішенням суду, законодавець не вимагає окремого рішення суду про стягнення такої заборгованості, а встановлює порядок її стягнення в межах виконавчого провадження за рішенням суду про стягнення аліментів.

Повторне стягнення із боржника суми, яка має бути ним виплачена в порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів недопустиме. Оскільки стягнення заборгованості по аліментах, як самостійний предмет позову при наявності виконавчого листа про стягнення аліментів, не передбачений нормами матеріального права, а порядок стягнення аліментів та заборгованості за ними проводиться в порядку ст.194-195 СК України та ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», а тому позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по аліментах задоволенню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 22 Постанови від 15.05.2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 просить стягнути пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01.03.2018 року по 31.10.2018 року у розмірі 4604,81 грн.

Разом з тим, оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних зобов'язань, які виникають у боржника щомісяця, то і пеня має триваючий характер і обраховується за прострочення кожного зобов'язання окремо.

Враховуючи, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється на суму заборгованості за той місяць, в якому аліменти не сплачувались.

Враховуючи те, що позивач просить стягнути пеню за прострочення сплати аліментів за період коли змінилися обставини, а саме як зазначалося за рішенням суду було змінено місце проживання дитини за місцем проживання відповідача - батька дитини ОСОБА_1, а також в суді перебувала на розгляді справа за позовом ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів суд, вважає, що вина ОСОБА_1 у несплаті аліментів та виникнення заборгованості по її несплаті за вказаний період є необгрунтованою, а тому стягнення пені за вказаний період не підлягає до задоволення.

В ході розгляду справи ОСОБА_7, було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог зустрічної позовної заяви в якій нею було зазначено, про стягнення з ОСОБА_1 крім пені за прострочення сплати аліментів і інфляційних витрат по несплачених аліментах.

З приводу даних позовних вимог, суд зазначає, що до вказаних спірних правовідносин не може бути застосована ст.625 ЦК України, оскільки зазначені правовідносини є сімейними, та регулюються спеціальним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книга 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.

Слід мати на увазі, що грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст.625 ЦК України, передбачають насамперед договірні правовідносини.

Отже, передбачена ст.625 ЦК України відповідальність за прострочення грошового зобов'язання не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством, зокрема до сімейних правовідносин, оскільки відповідальність за прострочення сплати аліментів передбачена лише щодо прострочення оплати додаткових витрат на дитину (ст.196 Сімейного кодексу України), тому в задоволенні зазначених вимог також слід відмовити.

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючисьст.ст.4,12,13,76-81,83,89,141,265,268,354 ЦПК України, на підставі ст.625 ЦК України, ст.181-184,187, 194,196,197 Ск України, ЗУ "Про виконавче провадження", суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_7, третя особа - Орган опіки та піклування Фастівської міської ради про припинення стягнення аліментів, стягнення аліментів задовільнити частково.

Звільнити ОСОБА_1 з 21 червня 2017 року від сплати аліментів на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 в розмірі ј частини з усіх видів заробітку, щомісячно до виповнення дитини повноліття стягнутих за рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.04.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідент.номер - НОМЕР_1, прож.: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідент.номер - НОМЕР_2, прож.: АДРЕСА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини з усіх видів її заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, щомісячно починаючи з 14.12.2017 року.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідент.номер - НОМЕР_1, прож.: АДРЕСА_1 на користь держави 704,80 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

В задоволені позову ОСОБА_7 до ОСОБА_1, третя особа - Фастівський міськрайонний ВДВС ГТУЮ У Київській області про стягнення заборгованості по аліментам, пені за прострочення сплати аліментів та інфляційних втрат по несплаченим аліментах відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 лютого 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В. Соловей