Ухвала суду № 79609555, 04.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

04 лютого 2019 року м. Київ № 640/1115/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М., розглянувши позовну заяву Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕР ТІ-ГРУП" про накладання арешту на кошти на рахунках платника податків,

встановив:

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕР ТІ-ГРУП" про накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться на рахунках у банках.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає вона вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Однак, в поданій позовній заяві не вказані відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти відповідача.

Згідно з пунктом 11 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Проте, ні в позовній заяві, ні в долучених до неї матеріалах таке підтвердження позивачем не надано.

Частиною третьою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень або юридичною особою, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23 листопада 2018 року №2629-VIII з 01 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1921 грн.

Таким чином, позивачу при зверненні до суду з даною позовною заявою сплаті підлягає судовий збір у розмірі 1921 грн. Водночас, до позовної заяви доказів його сплати не долучено, а навпаки заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, обґрунтоване тим, що позивач є бюджетною установою і перерахування коштів здійснюється шляхом надання платіжних доручень в електронному вигляді до органів державного казначейства для їх подальшого виконання. Оскільки відповідні документи подано до територіального органу Державної казначейської служби України 21 січня 2019 року, позивач просить відстрочити сплату судового збору до вирішення справи по суті.

Розглянувши подане клопотання, суд при його вирішенні виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, Законом України "Про судовий збір" передбачені умови, коли враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Зокрема, якщо:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Отже, підстави звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення чітко урегульовано законом. В свою чергу, наведені позивачем у позовній заяві обставини не свідчать про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України "Про судовий збір". Більше того, позивачем не надано жодних доказів того, що на даний час відповідні документи щодо необхідності сплати судового збору у даній справі подані до органів Казначейства.

При цьому слід зазначити, що статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, частиною другою статті 44 КАС України на учасників справи покладено обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року №R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання позовних заяв до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Таким чином, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи та повинно неухильно дотримуватись покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 КАС України,

ухвалив:

В задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору Головному управлінню Державної фіскальної служби України у місті Києві відмовити.

Позовну заяву Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» про накладання арешту на кошти на рахунках платника податків, - залишити без руху.

Встановити позивачу п'ятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних у ній недоліків шляхом подання до суду:

- уточненої позовної заяви із зазначенням у ній відомих номерів засобів зв'язку, офіційних електронних адрес або адреси електронної пошти відповідач, а також власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- документа про сплату судового збору у сумі 1921 грн на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: "Отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, рахунок отримувача - 34310206084021, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101".

Ухвала відповідно до частини другої статті 256 КАС України набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Чудак