Рішення № 79609363, 04.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 522/20607/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання противоправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП №57561222 від 31.10.2018 року в частині стягнення з головного управління виконавчого збору в розмірі 14892 грн., постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко С.Б. від 31.10.2018 ВП № 57561222 про стягнення виконавчого збору в розмірі 14892 грн.

Ухвалою суду від 29.12.2018 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.

Позивач усунув недоліки визначені ухвалою суду.

Ухвалою суду від 28 січня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов та відкрити провадження в адміністративній справі.

Справа розглядається суддею одноособово з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Ухвалою суду від 28 січня 2019 року встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 31.01.2019 року та зазначено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Призначено справу до судового розгляду на 01.02.2019 року.

Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області вимоги ухвали суду від 28 січня 2019 року виконано, відзив на позовну заяву до суду надано 31.01.2019 року.

У судове засідання 01.02.2019 року представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та завчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи звітом про доставлення електронного листа із копією ухвали суду та судової повістки направлених на офіційну електронну пошту відповідача.

В наданому до суду відзиві на позов зазначив про правомірність оскаржуваних рішень, проти задоволення позову заперечував.

Представник позивача у судове засідання не прибув, 31.01.2019 року надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2018 року по справі № 522/22702/17 задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області щодо відмови у перерахунку раніше призначеної пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки № 1.6.27-165 від 28.08.2012р. «Про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій» наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України - протиправними та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області здійснити перерахунок та виплату заборгованості пенсії за минулий час на підставі довідки № 1.6.27-165 від 28.08.2012р. «Про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій» наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України за період: з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, враховуючи офіційний індекс інфляції, наданий Міністерством фінансів України з 2012 року по 2018 рік на користь ОСОБА_2..

Матеріалами справи підтверджено, що 31.10.2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенком С.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57561222 на підставі виконавчого листа, виданого судом 05.10.2018 року по справі 522/22702/17.

Відповідно до п. 2 цієї постанови, Боржнику надано строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів та пунктом 3 постанови - стягнуто з Боржника виконавчий збір у розмірі 14 892 грн.

Постанову надіслано позивачу листом від 31.10.2018 року за №091-8622.

Також, 31.10.2018 року старшим державним виконавцем винесено постанову №57561222 про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої з Боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 14892 грн., яка надіслана позивачу із супровідним листом від 31.10.2018 року за №091-8623.

Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд зробив висновки щодо відмови у задоволенні позову повністю з таких підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року (надалі - Закон № 1404-VIII).

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з п.п. 1-1-1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, серед іншого виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази.

Частиною 1 статті 5 цього Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, крім певних випадків.

Згідно з п. 5,6 ст. 26 Закону № 1404, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 27 Закону № 1404, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Пунктами 3-4 ст. 27 цього Закону передбачено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Оцінюючи дії відповідача в межах заявлених позовних вимог та доводів позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, враховуючи приписи ст.ст. 26,27 Закону України «Про виконавче провадження», суд доходить висновку, що відповідач діяв у порядку, спосіб та в межах повноважень, встановлених Законом України «Про виконавче провадження».

Стосовно доводів представника позивача щодо виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження та на підставі якого видано виконавчий лист, за якими відкрито виконавче провадження, суд зазначає, що такі аргументи належать відхиленню, з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач вважає виконанням рішення у справі № 522/22702/17- здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2016 року, що підтверджено перерахунком від 12.10.2018 року.

Суд зазначає, що в межах розгляду даної справи, суд перевіряє чи діяв державний виконавець при винесенні постанов про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору на підставі, у спосіб та у межах повноважень, наданих Законом України «Про виконавче провадження». В свою чергу, позивачем не оскаржуються дії та рішення відповідача в частині саме відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Частинами 1,3 статті 373 КАС України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Аналізуючи приписи ст. 26 та ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», та встановлені і з'ясовані судом обставини у справі, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення виконавчого збору були вчинені відповідно до вимог цих статтей Закону.

Виходячи із наданих суду документів вбачається, що державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов діяв відповідно вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Тому, відсутні правові підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов, а отже, позовні вимоги не належать задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача викладені в позовній заяві є не обґрунтованими, а відповідно такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 287, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволені адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання противоправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП №57561222 від 31.10.2018 року в частині стягнення з головного управління виконавчого збору в розмірі 14892 грн., постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко С.Б. від 31.10.2018 ВП № 57561222 про стягнення виконавчого збору в розмірі 14892 грн.- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Корой С.М.

.