Рішення № 79609293, 05.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/6108/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Мусій С.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Бойка П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання неправомірними дій, скасування постанов, -

встановив:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, Позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Франківський ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області, Відповідач) в якому просить:

- «визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Владиш Ірини Василівни щодо винесення постанови від 13.07.2018 ВП № 49523145 про стягнення виконавчого збору в сумі 67789,43 грн., державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Бойка Петра Петровича щодо винесення постанови від 18.07.2018 ВП № 56793736 про відкриття виконавчого провадження»;

- «визнати протиправними та скасувати постанову від 13.07.2018 ВП № 49523145 про стягнення виконавчого збору та постанову від 18.07.2018 ВП № 56793736 про відкриття виконавчого провадження».

Ухвалою судді від 26.12.2018 позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 15.01.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

При обґрунтуванні позовних вимог Позивач зазначила, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків від суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Вказує на те, що Відповідач не вчиняв жодних дій по стягненню коштів та майна за виконавчим написом № 334. Таким чином, постанова про стягнення виконавчого збору № 49523145 від 13.07.2018, та як наслідок, постанова № 56793736 від 18.07.2018 з примусового виконання вищевказаної постанови, винесені державним виконавцем безпідставно.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, згідно з яким просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю. Зазначено, що державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження» (арк. справи 40-43).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

З'ясувавши зміст спірних правовідносин, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

26.03.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на квартирАДРЕСА_1, і належить на праві власності ОСОБА_3, реєстровий № 344 (арк. справи 46).

23.11.2015 стягувач - ПАТ «Платинум Банк» звернувся до начальника Франківського ВДВС ЛМУ із заявою про відкриття виконавчого провадження. Просив відкрити виконавче провадження та провести передбачені законом дії по примусовому виконанню виконавчого напису від 26.03.2010 № 344, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 (арк. справи 45).

21.01.2016 державний виконавець Франківського ВДВС ЛМУЮ виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 49523145 з примусового виконання виконавчого напису від 26.03.2010 № 344, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 (арк. справи 47).

20.06.2018 стягувач - ПАТ «Платинум Банк» звернувся до начальника Франківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області із заявою № 10/4933-Л про повернення виконавчого документу. Посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», просив винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 49523145 та повернути без виконання виконавчий напис від 26.03.2010 № 344, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 (арк. справи 48).

13.07.2018 старшим державним виконавцем Франківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Владиш І.В. винесена постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 49523145. Постановлено стягнути з ОСОБА_6 виконавчий збір у розмірі 67789,43 грн. (арк. справи 10).

13.07.2018 старшим державним виконавцем Франківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Владиш І.В. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 49523145 (арк. справи 12).

18.07.2018 старшим державним виконавцем Франківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Бойко П.П. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 56793736 з виконання постанови № 49523145 виданої 13.07.2018 Франківським ВДВС м.Львів про стягнення з ОСОБА_6 виконавчого збору у розмірі 67789,43 грн. (арк. справи 11).

Позивач не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору, постановою про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, а також вважаючи дії державних виконавців протиправними звернувся до суду за захистом свого права.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

На час відкриття виконавчого провадження № 49523145 з виконання виконавчого напису від 26.03.2010 № 344, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, чинним був Закон України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

У відповідності до статті 1 Закону України № 606 - XIV «Про виконавче провадження» передбачалося, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На час прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 13.07.2018 ВП № 49523145, набрав чинності Закон України № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Відповідно до пунктів 6, 7 розділу XІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Закон України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» набрав чинності - 05.10.2016.

Отже, після набрання чинності Законом України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» усі виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Таким чином, порядок прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 13.07.2018 ВП № 49523145, що відкрите за постановою про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2016, регулювався положеннями Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

У відповідності до частини 1 статті 27 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Положеннями частини 5 вказаної статті визначений виключний перелік підстав за яких виконавчий збір не стягується, а саме: за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; у разі виконання рішення приватним виконавцем; за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Крім того, частиною 9 статті 27 Закону України № 1404-VIII «Про виконавчий збір» передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як видно із матеріалів справи, на адресу Франківського ВДВС м. Львів надійшла заява стягувача - ПАТ «Платинум Банк» № 10/4933-Л від 20.06.2018 (арк. справи 48) про повернення виконавчого документу. У такій стягувач просив відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Згідно з частиною 3 статті 40 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, частина 3 статті 40 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а саме той випадок, коли виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

13.07.2018 старшим державним виконавцем Франківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Владиш І.В. на підставі статей 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 49523145. Постановлено стягнути з ОСОБА_6 виконавчий збір у розмірі 67789,43 грн.

13.07.2018 старший державний виконавець Франківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Владиш І.В., керуючись пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі його заяви.

Позивач при обґрунтуванні безпідставності постанови по стягнення виконавчого збору, покликалася на норму частини 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Вказала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. У зв'язку з цим наголошувала, що оскільки державний виконавець не здійснював жодних дій з метою примусового виконання виконавчого напису, жодних підстав для стягнення виконавчого збору немає.

З цього приводу суд зазначає, що частина перша та друга статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем. Частина третя статті 40 цього ж Закону є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені частинами першою та другою статті 27 зазначеного закону - не можуть застосовуватися.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №808/3791/16.

Крім того, аналіз частини 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» вказує на те, що виконавчий збір у розмірі 10% суми стягується державним виконавцем не лише у випадку фактичного стягнення. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є, зокрема, і повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто.

Щодо постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.07.2018 ВП № 56793736 з виконання постанови № 49523145 виданої 13.07.2018 Франківським ВДВС м. Львів про стягнення з ОСОБА_6 виконавчого збору, суд вважає, що така прийнята на підставі та у межах повноважень, встановлених Законом України «Про виконавче провадження».

Як було зазначено вище, підставою для винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.07.2018 ВП № 56793736 слугував факт наявності не стягнутого у межах іншого виконавчого провадження - № 49523145 - виконавчого збору, у відповідності до постанови про стягнення виконавчого збору від 13.07.2018.

Щодо посилання Позивача на те, що у державного виконавця не було підстав для винесення постанови від 18.07.2018 ВП № 56793736 з примусового виконання постанови від 13.07.2018 ВП №49523145, судом до уваги не беруться, оскільки, відповідно до частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про стягнення виконавчого збору виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Відповідачем правомірно винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 13.07.2018 ВП № 49523145 та постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.07.2018 № 56793736.

Щодо визначеного у статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденного строку звернення до суду з таким позовом, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що оскаржувані постанови Позивач отримала 10.12.2018, на підтвердження цього надала копії заяв з відмітками про отримання оскаржуваних постанов представником позивача ОСОБА_1 (арк. справи 13-14). Доказів протилежного Відповідач суду не надав та не спростував доводи Позивача у цій частині. До суду з таким позовом Позивач звернулася - 19.12.2018. За таких обставин, суд вважає, що наведені Позивачем обставини є достатніми для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з Відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання неправомірними дій, скасування постанов - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мричко Н.І.