Рішення № 79608985, 04.02.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2019 р. справа № 0940/2056/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0060175012 від 23.10.2018, -

ВСТАНОВИВ:

05.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніплит" звернулося до суду із позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2018 № 0060175012.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно винесено податкове повідомлення-рішення № 0060175012 від 23.10.2018 яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 63713 грн з податку на додану вартість за порушення підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву на позов та позивачу для подання заперечення на відзив.

04.12.2018 відповідач подав суду відзив на позов. Проти позову заперечує та зазначає, що позивачем не нарахована штрафна санкція в розмірі 3 % від заниження податкового зобов"язання та не відображено її в рядку 30 уточненої декларації, чим порушено п.50.1 ст. 50 Податкового кодексу України. У зв"язку з чим, відповідачем відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПКУ самостійно здійснено розрахунок суми штрафної санкції та винесено податкове повідомлення-рішення від 23.10.2018 № 0060175012 за платежем податку на прибуток приватних підприємств на суму штрафних санкцій. Просить відмовити у задоволенні позову.

07.12.2018 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій не погоджується із відзивом на позовну заяву та зазначає, що згідно вимог підпункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України платником податку при подачі уточнюючого розрахунку або при відображенні недоплати у складі декларації за поточний період штрафна санкція розраховується із суми такої недоплати. Зменшення від"ємного значення податкового зобов"язання з податку на прибуток за 1-ше півріччя 2018 року не призводить до виникнення недоплати.

Розглянувши адміністративний позов відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, відзив на позов та відповідь на відзив, судом встановлено наступне.

09.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніплит" подало до контролюючого органу "звітну" податкову декларацію з податку на прибуток за 1-ше півріччя 2018 року (реєстраційний № 9165581162). В рядку 19 "Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) періоду" зазначено показник - 649 276 грн.

12.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніплит" подало до контролюючого органу "уточнюючу" декларацію з податку на прибуток за 1-ше півріччя 2018 року (реєстраційний № 9193877053). Показник рядка 19 збільшено на 254 851 грн.

Відповідачем 28.09.2018 проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача, а саме уточнюючої декларації з податку на прибуток підприємств № 9193877053 від 12.09.2018, за результатами якої складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 28.09.2018 № 138/09-19-50-12/30905968 та встановлено порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток.

11.10.2018 на адресу відповідача надійшли заперечення позивача на акт камеральної перевірки. Відповідач надав відповідь на заперечення (№ 145/09-19-50-12-05 від 19.10.2018) якою висновки камерної перевірки залишено без змін.

23.10.2018 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0060175012, яким встановлено порушення підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та на підставі пункту 123.1 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 63713 грн з податку на прибуток підприємств.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та обов"язків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (п. 102.1 ст. 102 ПК України).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає про наявність правових підстав у Головного управління ДФС у Івано-Франківській області для проведення камеральної перевірки ТОВ "Уніплит"

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Статтею 203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Із акту перевірки судом встановлено, що в уточненій декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2018 року № 9193877053 від 12.09.2018 відображено збільшення податкового зобов'язання звітного періоду (рядок 26 Декларації) в сумі 254 851 грн., яке виникло за рахунок зменшення від'ємного значення рядка 19 Декларації, яка уточнюється.

Також судом встановлено із матеріалів справи, що позивачем ТОВ "Уніплит" 09.08.2018 подано до контролюючого органу "звітну" податкову декларацію з податку на прибуток за 1-ше півріччя 2018 року (реєстраційний № 9165581162). В рядку 19 "Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) періоду" зазначено показник - 649 276 грн, а 12.09.2018 останній подав до контролюючого органу "уточнюючу" декларацію з податку на прибуток за 1-ше півріччя 2018 року (реєстраційний № 9193877053) якою показник рядка 19 збільшено на 254 851 грн.

Згідно п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Пунктом 49.1. ст. 49 ПУ України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до ст. 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.15 р. № 897 (в редакції наказу МФУ від 28.04.2017 р. № 467) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 11 листопада 2015 р. за № 1415/27860 (далі по тексту - Декларація).

Показник рядка 19 "Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду" Декларації може мати як позитивне, так і від'ємне значення.

Зменшення від'ємного значення рядка 19 Декларації, яка уточнюється, призводить до відображення у рядку 26 уточнюючої Декларації податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється зі знаком "+", тобто податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється, збільшується.

З урахуванням алгоритму обрахунку рядка 26 Декларації, зменшення суми від'ємного значення показника рядка 19 Декларації, яка уточнюється, свідчить про заниження платником податку податкового зобов'язання з податку на прибуток за результатами такого звітного періоду.

Таким чином, при зменшенні від'ємного значення показника у рядку 19 Декларації, яка уточнюється, платник податку повинен нарахувати штрафні санкції згідно з п. 50.1 ст. 50 ПКУ.

Суд зазначає, що позивачем не нарахована штрафна санкція в розмірі 3 % від заниження податкового зобов"язання та не відображено її в рядку 30 уточненої декларації.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що податковим органом правомірно прийнято податкове повідомлення - рішення № 0060175012 від 23.10.2018 року яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 63713 грн.

Згідно ч. 2. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У зв"язку з чим, суд прийшов до висновку про відмову у задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" до Головного управління ДФС у Івано- Франківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.10.2018 року № 0060175012 яким застосовану штрафну санкцію з податку на прибуток підприємств в сумі 63713 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Шумей М.В.