Рішення № 79608758, 04.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/72/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними постанов та їх скасування,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в якому позивач просить:

визнати протиправними та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко С.Б. від 19.12.2018 ВП №57946625 в частині стягнення з Головного управління виконавчого збору в розмірі 14892грн. та постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко С. Б. від 19.12.2018 ВП №57946625 про стягнення виконавчого збору в розмірі 14892 грн.

Позов вмотивовано наступним.

По перше:

На виконання вимог Постанови КМУ від 21.02.2018 №103 Головним управлінням 18.04.2018 р. проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення наданої уповноваженим органом.

Постанова КМУ від 21.02.2018 №103, яка була прийнята на виконання вищезазначеної норми, встановила умови та порядок проведення перерахунку пенсій, що здійснюється відповідно до постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Зокрема, Постановою КМУ від 21.02.2018 №103 встановлено, що:

перерахунок проводиться з розміру грошового забезпечення поліцейського з урахуванням премії за січень 2016 р.;

сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачується після виділення коштів на їх фінансування з Державного бюджету України у такому порядку: з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року; з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Одеським окружним адміністративним судом 21.05.2018 розглянуто справу №815/1162/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії та винесено рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Фонду щодо несвоєчасного проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2, починаючи з 01.01.2016, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" № 900-VІІІ від 23.12.2015, ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції".

Зобов'язано Головне управління Фонду здійснити виплату ОСОБА_2 різниці між розміром фактично виплаченої пенсії та розміром пенсії, яка повинна бути нарахована позивачу відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900- VIII від 23.12.2015, ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, за весь період, починаючи з 01.01.2016 на підставі довідки ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області № 1498, виданої на ім'я позивача у 2018 році.

Головне управління оскаржило постанову до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постановою від 02.11.2018 по справі №815/1162/18 П'ятим апеляційним адміністративним судом апеляційну скаргу Головного управління Фонду залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції від 21.05.2018 - без змін. Постанову отримано 12.11.2018р.

Перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки №1498 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016, яка виготовлена Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Одеській області в 2018 р., починаючи з 01.01.2016. згідно із статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" головним управлінням вже проведено 18.04.2018 відповідно до Постанови №103 на підставі наданої ліквідаційною комісією ГУМВС України в Одеській області довідки №1498 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій за нормами, чинними за січень 2016 р., обчисленого згідно з Постановою №988. Доплата за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 в сумі 3130,52 грн. зарахована на його картковий рахунок 25.04.2018.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Валентина Ніканоровна Великода проти України" суд дійшов висновку, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінитися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти змін у майбутньому.

Враховуючи наведене, з дня набрання чинності Постановою КМУ від 21.02.2018 №103 відбулася зміна у законодавстві, що регулювало пенсійні виплати ОСОБА_2

Верховний Суд в ухвалі від 02.05.2018 у справі №818/1076/18 (провадження Пз/9901/32/18, №73763736) висловив позицію, що Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції на підставі Закону №2262-ХІІ та постанови КМУ від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.

Доплату за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 24034,28 грн. буде виплачено після виділення коштів на фінансування з державного бюджету в порядку, визначеному Постановою №103, а саме: з місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого пункту 3 зазначеної Постанови та місячним розміром отриманої ОСОБА_2 пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Отже, донарахована сума пенсії за період з січня 2016 року по грудень 2017 року у розмірі 24034,28 грн. буде виплачено в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", після виділення коштів на їх фінансування з Державного бюджету України.

Відповідно до статей 113 і 117 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, звітує перед Верховною Радою України про його виконання, в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Конституційний Суд України у пункті 2.1 рішення від 26.12.2011 №20-рп/2011 зазначив, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

У рішенні від 02.03.1991 №2-рп/99 Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення відповідно до п. З ст. 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Головне управління є органом виконавчої влади, який відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України має право діяти лише у межах, передбачених діючим законодавством України. Головне управління при перерахунку та виплаті пенсії Позивачу керувалось виключно чинним законодавством України.

Звертаємо увагу суду, що Рішення Кабінету Міністрів України відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Бюджетного Кодексу України є частиною бюджетного законодавства.

Повноваження Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються перше за все ст. 23 Бюджетного кодексу, а саме: будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Згідно із статтею 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Згідно з частиною 2 статті 73 зазначеного Закону забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 8 та 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб"№2262 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти, які виплачуються пенсіонерам за результатом зробленого перерахунку, є складовою частиною Державного бюджету, а не бюджету Пенсійного фонду.

Згідно з пунктами 20 та 20 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень, або їх перевищення всупереч цьому кодексу чи Державному бюджету України, є порушенням бюджетного законодавства.

Оскільки станом на дату відкриття виконавчого провадження ВП №57946625 головним управлінням Фонду вже було здійснено виконано рішення суду від 21.05.2018 по справі № 815/1162/18, в даному випадку стягнення з головного управління Фонду згідно постанов старшого державного виконавця від 19.12.2018 ВП №57946625 виконавчого збору в розмірі 14892 грн. є безпідставним.

Згідно ч.9 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 N1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

По-друге, відповідно до ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно ч. 1 ст.27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частина 3 статті 27 Закону визначає, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до ст.10 Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Слід зазначити, що іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону.

За своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Постанови від 19.12.2018 ВП №57946625 про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору в розмірі 14892 грн. отримані головним управлінням Фонду 28.12.2018 р. про що свідчить штамп вхідної кореспонденції. Отже, десятиденний строк головним управлінням не пропущено.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 28.01.2019 року відкрито провадження у справі з особливостями, передбаченими ст. 287 КАС України.

01.02.2019 р. за вхід. № ЕП/840/19 надійшов відзив на адміністративний позов.

Відзив обґрунтований наступним.

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Відділ) з 19.12.2018 перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа №815/1162/18, виданого Одеським окружним адміністративним судом від 16.11.2018 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_2 різниці між розміром фактично виплаченої пенсії та розміром пенсії, яка повинна була бути нарахована позивачу відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900-VIII від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», за весь період, починаючи з 01 січня 2016 року на підставі довідки ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області № 1498, виданої ні ім'я позивача у 2018 році.

19.12.2018 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ГУПФУ.

14.01.2019 до відділу надійшов лист ГУ ПФУ в Одеській області про часткове виконання рішення, а саме: проведений перерахунок та часткову виплату за період з 01.01.2018 р. по 30.04.2018 р. Доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 нараховано доплату 24034,28 грн., яка буде виплачена у відповідності до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постаново КМУ № 649 від 22.08.2018 та Порядком ведення обліку ведення рішення суду у реєстрі рішень виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням ПФУ від 26.09.2018 р.№20-1.

Таким чином, рішення виконано частково (не в повній мірі) та боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду в повному обсязі.

Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018, визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 649, боржник це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення.

Згідно п.5 Порядку №649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Згідно з п. 6 Порядку №649, перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).

Пунктом 8 Порядку № 649 комісія приймає одне з таких рішень:

про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку;

про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.

У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п'ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.

У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.

Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області, не було надано до відділу жодного доказу, який свідчив би про вчинення позивачем дій, зазначених у пункті 5 Порядку № 649, зокрема направлення до Пенсійного фонду України: документу, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунку суми, що підлягає виплаті, засвідченого керівником боржника або уповноваженою ним особою.

При цьому здійснення перерахунку пенсії є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі.

Крім того, рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України" (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), № 68385/10 та 71378/10), від 26.09.2014 p.).

Таким чином, право на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить сутьвзятих на себе державою зобов'язань.

Позивач та відповідач по справі повідомлені засобами телефонного зв'язку (телефонограму від позивача прийняв представник ГУ ПФУ в Одеській області Дяченко О.В., від відповідача телефонограму прийнято старшим державним виконавцем Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко С.Б.).

Також відповідач по справі повідомлений про відкриття провадження по справі засобами електронної пошти (prim@od.dvs.gov.ua) на адресу, що міститься на офіційному сайті Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Згідно ч.1-3 ст. 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб - порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Рішенням Одеським окружним адміністративним судом 21.05.2018 розглянуто справу №815/1162/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії та винесено рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Фонду щодо несвоєчасного проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2, починаючи з 01.01.2016, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" № 900-VІІІ від 23.12.2015, ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції".

Зобов'язано Головне управління Фонду здійснити виплату ОСОБА_2 різниці між розміром фактично виплаченої пенсії та розміром пенсії, яка повинна бути нарахована позивачу відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900- VIII від 23.12.2015, ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, за весь період, починаючи з 01.01.2016 на підставі довідки ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області № 1498, виданої на ім'я позивача у 2018 році.

П'ятий апеляційний адміністративний суд Постановою від 02.11.2018 по справі №815/1162/18 апеляційну скаргу головного управління Фонду залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції від 21.05.2018 - без змін.

19.12.2018 р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №815/1162/18, виданого Одеським окружним адміністративним судом 16.11.2018 р.

19.12.2018 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору з Головного управління Пенсійного фонду України.

14.01.2019 до відділу надійшов лист ГУ ПФУ в Одеській області про часткове виконання рішення, а саме: проведений перерахунок та часткову виплату за період з 01.01.2018 р. по 30.04.2018 р. Доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 нараховано доплату 24 034, 28 грн. яка буде виплачена у відповідності до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постаново КМУ № 649 від 22.08.2018 р. та Порядком ведення обліку ведення рішення суду у реєстрі рішень виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням ПФУ від 26.09.2018 р.№20-1.

Перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки №1498 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016, яка виготовлена Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Одеській області в 2018 р., починаючи з 01.01.2016. згідно із статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" головним управлінням вже проведено 18.04.2018 р. відповідно до Постанови №103 на підставі наданої ліквідаційною комісією ГУМВС України в Одеській області довідки №1498 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій за нормами, чинними за січень 2016 р., обчисленого згідно з Постановою №988. Доплата за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 в сумі 3130,52 грн. зарахована на його картковий рахунок 25.04.2018 р.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

З аналізу зазначених норм закону, зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору є обов'язком державного виконавця.

Конкретний розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника-юридичної особи при виконанні рішення немайнового характеру, визначений частиною третьою статті 27 Закону № 1404-VIII.

Водночас, частиною дев'ятою статті 27 Закону встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Позивач у позовній заяві стверджує, що постанова суду була виконана саме до відкриття виконавчого провадження, а тому, на його думку, у відповідача не було підстав зазначати в постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього виконавчого збору.

Як встановлено судом, доказів того, що на час відкриття провадження по справі (19.12.2018р.) у відповідача була інформація про виконання рішення матеріали справи не містять.

Більш того, відповідачем до відзиву долучений лист ГУ ПФУ від 08.01.2019 р. за №360/03 «Про виконання рішення», який зареєстрований за вхід. №260/091-32/В4 від 14.01.2019 р.

Вказаний лист ГУПФУ датований 08.01.2019 р., тобто вже після відкриття виконавчого провадження.

Разом з цим, в матеріалах справи (а/с. 14) міститься "Перерахунок пенсії по пенсійній справі №1503006569-МВС/пенсія за вислугу років ОСОБА_2", який датований 18.04.2018 року.

При цьому, відсутні будь-які докази, що цей перерахунок направлявся відповідачу, як доказ виконання рішення.

Також, вказаний перерахунок містить посилання на рахунок НОМЕР_1 у філії Ощадбанку №10015, але знову ж таки без належних доказів перерахування коштів ОСОБА_2 в частині яка виконана.

Отже, встановлені судом обставини свідчать про правомірність дій відповідача щодо зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження відомостей про стягнення виконавчого збору та винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Приписами ч. 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові від 20.06.2018 р. по справі № 750/2424/17 Верховний Суд вказав:

«Водночас, частиною дев'ятою статті 27 Закону встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

…За такого правового врегулювання та з урахуванням встановлених судами обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів, що у цьому випадку жодних передбачених Законом підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження не встановлено, державний виконавець, отримавши виконавчий документ на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, діяв у відповідності з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" та у межах наданих йому повноважень, а тому жодних підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження не вбачається, тому й відсутні підстави і для задоволення позовних вимог.».

Така ж правова позиція висловлена і Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №751/1387/17 (Постанова від 24.01.2019р.).

Отже, суд вважає необгрунтованим посилання позивача на те, що постанова суду була виконана саме до відкриття виконавчого провадження, а тому, на його думку, у відповідача не було підстав зазначати в постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього виконавчого збору.

Вказані доводи позивача не підтверджуються жодним належним доказом, оскільки, як встановлено судом, і ці обставини підтверджуються матеріалами справи, 18 квітня 2018 року позивачем було лише ухвалено рішення про перерахунок пенсії, доплата пенсії за період з 01.01.2018 року по 30.04.2018 року в сумі 3 130, 52 грн. зарахована на поточний рахунок ОСОБА_2 25.04.2018 року.

Доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 24034,28 грн. буде виплачено після виділення коштів на фінансування з державного бюджету в порядку, визначеному Постановою №103, а саме: з місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого пункту 3 зазначеної Постанови та місячним розміром отриманої ОСОБА_2 пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

08 січня 2019 року позивач письмово повідомив відповідача про реальне виконання постанови суду, при цьому не надав доказів фактичної виплати суми боргу, що виникла внаслідок перерахунку розміру її пенсії. Таких доказів не було надано й суду.

Отже, станом на дату винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст.2, 5, 6, 7, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними постанов та їх скасування - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області-(код ЄДРПОУ 20987385), адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, факс: 728-36-53, upr@od.pfu.gov.ua,upr@ods.pfu

Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області - адреса: 65000, м. Одеса, площа Бориса Дерев'янка, будинок 1, (код ЄДРПОУ 34929741), телефон: (048) 705-17-98, (048) 705-17-80, (048) 705-17-85, електронна пошта: info_prim@od.dvs.gov.ua

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.