Рішення № 79608458, 04.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2019 р. Справа№200/11315/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько - Дружківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівсько - Дружківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) з позовними вимогами:

- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати ОСОБА_1 з 01.02.2016 року ;

- зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 та сплатити заборгованість за період починаючи з 01.02.2016 року в повному обсязі по дату винесення рішення із продовженням щомісячної виплати належної позивачу пенсії.

Окрім іншого, просить суд звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії з 01.02.2016 року у межах суми стягнення за один місяць та зобов'язати відповідача в місячний термін після набуття законної сили рішення подати до суду звіт про його виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та знаходиться на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком. Вказує, що з лютого 2016 року не отримує пенсійних виплат. Позивач вважає припинення виплати пенсії протиправним та таким, що порушує її конституційні права.

Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву (вих. №283/13 від 04.01.2019 року), в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. Зазначає, що позивач перебуває на обліку у Костянтинівсько - Дружківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області з березня 2018 року. Отже, відповідачем не приймалось рішення стосовно припинення виплати пенсії позивачу. Зазначає, що позивач у період з квітня 2016 року по червень 2018 року не отримував пенсійних виплат. Окрім іншого, у відзиві відповідачем викладено клопотання про розгляд справи за відсутності представника управління.

Ухвалою суду від 20.10.2018 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 27.11.2018 року замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 22.12.2018 року відкладено розгляд справи.

Ухвалою суду від 15.01.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та відповідач до судового засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

На підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3.

Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2.

26.10.2017 року позивачу видана довідка № НОМЕР_1 про те, що вона є особою, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Костянтинівсько - Дружківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за віком.

З довідки Костянтинівсько - Дружківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області від 08.01.2019 року вбачається, що з квітня 2016 року по червень 2018 року позивачу не виплачено пенсію.

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо не виплати пенсії позивачу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Згідно з положеннями ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ. Разом з цим, положення частини першої ст. 27 Основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості, якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність, якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи, внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування, в інших випадках, передбачених законами.

Отже, Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування вичерпних випадків припинення таких страхових виплат, як пенсія, не передбачають, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі - Закон № 1706-VII).

Згідно з нормами ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Питання виплати пенсій врегульовані нормами ст. 47 Закону № 1058, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами ст. 49 Закону № 1058-IV. Так, згідно з положеннями частини першої зазначеною статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості, на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, у разі смерті пенсіонера, у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, в інших випадках, передбачених законом.

Нормами ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Аргументи представника відповідача щодо відсутності на цей час порядку виплати пенсій за минулий період, який має розробити Кабінет Міністрів України, суд вважає безпідставними, оскільки, Конституційний Суд України у своїх рішеннях №20-рп/2011 від 26.12.2011 року і № 2-рп-99 від 02.03.1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Суд звертає увагу відповідача на те, що в силу вимог ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини 6 зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Окрім того, суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Суд враховує, що в силу положень ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Перша і найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки "на умовах передбачених законом" і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд зазначає, оскільки позивач лише з березня 2018 року перебуває на обліку у відповідача, а припинення виплати пенсії було здійснено раніше, то суд не вбачає протиправних дій саме відповідача щодо припинення виплати пенсії. Отже, суд доходить до висновку щодо відмови у задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії саме відповідача щодо припинення виплати пенсії.

Як вбачається з наданої представником відповідача довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії, позивачу невиплачено пенсію за період з квітня 2016 року по червень 2018 року. Отже, позовні вимоги про зобов'язання відповідача відновити нарахування та виплату пенсії підлягають задоволенню частково, а саме, за період з квітня 2016 року по червень 2018 року.

Крім того, суд враховує висновки, викладені у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18, як такі, що відповідають фактичним обставинам по даній адміністративній справі, та застосовує їх в якості підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу та сплатити заборгованість за період починаючи за період з квітня 2016 року по червень 2018 року.

Стосовно вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу, із продовженням щомісячної виплати належної пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Рішення суду не може бути прийнято на майбутнє, не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, котрі на момент ухвалення рішення ще не відбулись, оскільки таке рішення суперечитиме законодавча визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Таким чином, метою та завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист та поновлення порушених прав, у суду немає підстав вважати, що відповідач не буде нараховувати та виплачувати пенсію у майбутньому, а отже вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки вона є передчасною.

Крім того, суд зазначає, що нормами ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначена норма розподіляє обов'язок надання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з'ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

За таких обставин, суд вважає, що наявними матеріалами справи підтверджено припинення виплати пенсії позивачу за період з 01.04.2016 року по червень 2018 року та судом не встановлено протиправні дії відповідача, позов підлягає задоволенню частково в частині зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу та сплатити заборгованість за період з квітня 2016 року по червень 2018 року в повному обсязі.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зауважує на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення ст. 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб. За таких обставин відсутня необхідність застосування положень ст. 382 КАС України.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Ухвалою суду від 29.10.2018 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки сплату судового збору, що підлягав оплаті відповідно до положень цього Кодексу, відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, і судовий збір не оплачено, тому відповідно до наведених вимог процесуального законодавства при частковому задоволенні позову такий судовий збір підлягає стягненню в дохід державного бюджету з кожної сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_3) до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400; юридична адреса: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 та сплатити заборгованість за період з квітня 2016 року по червень 2018 року в повному обсязі.

В задоволенні позовних вимог в інший частині - відмовити.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_3) в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_3) судовий збір у розмірі 352,40 грн. на користь Державного бюджету України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400; юридична адреса: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25) судовий збір у розмірі 352,40 грн. на користь Державного бюджету України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.02.2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.