Рішення № 79608455, 05.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 лютого 2019 року № 826/11401/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпро визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1.) з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ДПІ у Деснянському ГУ ДМС в м. Києві), в якому просив: визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0065901701 від 31.08.2015 на суму 68 405,28 грн.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю вимоги ДПІ у Деснянському ГУ ДМС в м. Києві про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0065901701 від 31.08.2015, якою зафіксовано наявність у позивача недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний соціальний внесок) у сумі 68 405,28 грн., оскільки рішення контролюючого органу про застосування штрафних санкцій з єдиного соціального внеску було скасоване у судовому порядку. При цьому, дану оспорювану вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0065901701 від 31.08.2015 позивач отримав лише в липні 2018 року, а тому не мав змогу раніше звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2018 відкрито провадження у справі №826/11401/18 за вказаним позовом ФОП ОСОБА_1 та дану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На виконання вимог цієї ухвали суду від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що засобами інформаційної системи ДФС було сформовано в автоматичному режимі та на адресу позивача направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0065901701 від 31.08.2015. Станом на 02.11.2018 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість по єдиному соціальному внеску у розмірі 68 405,28 грн. Також представник відповідача стверджує, що оспорювана вимога про сплату боргу (недоїмки) разом з актом перевірки та рішенням про застосування штрафних санкцій були надіслані на адресу позивача ще 31.08.2015, а тому відповідач вважає, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду із цим позовом.

Відповідно до наданого представником відповідача копій списку рекомендованих поштових відправлень та фіскального чеку відділення пошти, копія відзиву на позовну заяву надіслана на адресу ОСОБА_1 05.11.2018.

Станом на 05.02.2019 позивач своїм правом на надання відповіді на відзив не скористався.

Також, в ході розгляду справи заперечень проти розгляду такої в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) від представників сторін до суду не надійшло, з огляду на що, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за наявними у ній матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У серпні 2015 року працівниками ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена фактична перевірка господарської одиниці суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) - МАФ «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташована за адресою: АДРЕСА_1. За результатами проведення такої фактичної перевірки відповідачем складений акт №4447/26-52-17-01 від 31.08.2015 (далі - акт фактичної перевірки), в якому зафіксовано порушення приватним підприємцем наступних норм законодавства:

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України, яке полягало в тому, що позивачем не в повному обсязі нараховувався, не утримувався та не перераховувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб на зальну суму 13 452 грн.;

- п. 161 п. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України, яке полягає у неутриманні та/або не перерахуванні позивачем до бюджету військового збору на загальну суму 387 грн.;

п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке полягало в тому, що позивачем не нараховано та не утримано єдиного внеску із суми заробітної плати на загальну суму 68 405,28 грн.

31.08.2015 на підставі цього акта фактичної перевірки ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняла:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0065901701, згідно якої позивачу визначено до сплати суму недоїмки по єдиному соціальному внеску в розмірі 68 405,28 грн.;

- рішення №0065911701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача у зв'язку з донарахуванням 68 405,28 грн. єдиного соціального внеску засновано штрафні санкції у розмірі 33 204,91 грн.

Крім того, 16.09.2015 ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта фактичної перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0070751701, яким визначила позивачу до сплати грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, в розмірі 23 641,50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 13 452 грн., штрафні санкції - 10 189,50 грн.).

Як стверджує представник відповідача у тексті свого відзиву на позовну заяву, примірники акта фактичної перевірки разом з вимогою про сплату боргу (недоїмки) та рішенням про застосування штрафних санкцій були надіслані 31.08.2015 поштою на адресу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1). Відповідно до наявних у матеріалах справи копій рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень №0216701087839 та №0303111156592, вказані документи та податкове повідомлення-рішення від 16.09.2015 були отримані особисто ОСОБА_1 03.09.2015 та 21.09.2015.

Водночас позивач факт отримання ним вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31.08.2015 в 2015 році категорично заперечував та зазначив, що копія оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) була отримана його представником - адвокатом ОСОБА_2 лише в липні 2018 року у відповідь на адвокатський запит від 05.07.2018 №30-2/18.

Між тим, не погоджуючись з правомірністю податкового повідомлення-рішення від 16.09.2015 №0070751701 та рішення про застосування штрафних санкцій від 31.08.2015 №0065911701, ФОП ОСОБА_1 оскаржив дані рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві в судовому порядку, шляхом подання до Окружного адміністративного суду міста Києва відповідного позову.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №826/23577/15 позов ФОП ОСОБА_1 задоволено повністю. А саме визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.09.2015 №0070751701 і рішення про застосування штрафних санкцій від 31.08.2015 №0065911701.

З тексту вказаної постанови суду від 11.12.2017 вбачається, що в ході розгляду адміністративної справи №826/23577/15 Окружний адміністративний суд міста Києва надаючи оцінку висновкам контролюючого органу, наведеним в акті фактичної перевірки №4447/26-52-17-01 від 31.08.2015 щодо виплати ФОП ОСОБА_1 необлікованих сум доходів у вигляді заробітної плати та, відповідно, заниження бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором і бази нарахування єдиного соціального внеску, що були покладені в основу прийнятих рішень суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку про відсутність документального підтвердження таких, їх необґрунтованість.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №826/23577/15 набрала законної сили 05.02.2018.

У зв'язку із обставиною скасування в судовому порядку податкового повідомлення-рішення від 16.09.2015 №0070751701 та рішення про застосування штрафних санкцій від 31.08.2015 №0065911701, позивач вирішив звернутись до Окружного адміністративного суду міста Києва із даним позовом про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0065901701 від 31.08.2015.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір і ведення обліку, а також стягнення визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

У силу норми п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону №2464-VI органи доходів і зборів зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням платником єдиного внеску вимог цього Закону.

Аналогічно п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України визначено, що контроль за дотриманням законодавства з питань сплати єдиного внеску покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з ч. 4 ст. 25 зазначеного Закону, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що відповідачем позивачу була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) на суму 68 405,28 грн. Підставою для формування вказаної вимоги про сплату боргу (недоїмки) стали виключно висновки акта фактичної перевірки, що були визнані Окружним адміністративним судом міста Києва необґрунтованими в ході розгляду іншої адміністративної справи №826/23577/15.

В силу припису ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв'язку з наведеним суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для обчислення позивачу єдиного соціального внеску на підставі акта фактичної перевірки №4447/26-52-17-01 від 31.08.2015 та, як наслідок для формування на адресу позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0065901701 від 31.08.2015.

Що стосується посилань відповідача про пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду із цим позовом суд дійшов висновку про нормативну необґрунтованість з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За змістом ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, а також інших рішень контролюючого органу є приписи п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Так, відповідно п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При цьому, безпосередньо в Законі №2464-VI строк для оскарження платником єдиного внеску рішень органів доходів і зборів (в тому числі вимогу про сплату боргу (недоїмки)) в судовому порядку окремо не визначений.

У свою чергу ст. 102 ПК України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що строк для звернення платника єдиного внеску із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення контролюючого органу, що оскаржено.

Дослідивши наявні у справі матеріали, суд встановив, що з цим позовом позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва 23.07.2018, а отже в будь-якому разі не прострочив строк (1095 днів) звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

За змістом ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, одним із питань, які вирішує суд при ухваленні рішення, є те, як розподілити між сторонами судові витрати (п. 5 ч. 1 ст. 244 зазначеного Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною у матеріалах справи квитанцією від 23.07.2018 №0.0.1089984392.1 підтверджено, що ОСОБА_1 під час звернення до суду з вказаними позовом сплачено судовий збір у загальному розмірі 704,80 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат у зазначеній сумі коштів повністю.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39466328, адреса: 02217, м. Київ, вул. Закревського, 41) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 31.08.2015 №Ф-0065901701.

Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) документально підтверджені судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотирьох гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39466328, адреса: 02217, м. Київ, вул. Закревського, 41).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок