Рішення № 79608023, 05.02.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3798/18

РІШЕННЯ

іменем України

05 лютого 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління кадрового забезпечення ГУНП в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління кадрового забезпечення ГУНП в Хмельницькій області, в якій просить суд:

1. Визнати відмову Управління кадрового забезпечення ГУНП в Хмельницькій області в переведенні, ОСОБА_1, на пенсійне забезпечення по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" незаконним та антиконституційним.

2. Зобов'язати Управління кадрового забезпечення ГУНП в Хмельницькій області перевести, ОСОБА_1, на пенсійне забезпечення по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 01.11.2018.

Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог ст. ст. 1, 3, 21, 24, 46 Конституції України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що являється ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС. Вказує, що з 08.06.1986 по 26.06.1986 позивач був мобілізований та приймав участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в складі військової частини 31434.

Позивач вказує, що з 10.09.1988 по 06.11.2002 працював в органах МВС пожежником, командиром відділення СДПЧ-15 по охороні міста Дунаєвець.

Позивач зазначає, що з 12.11.2002 відповідно до наказу відділу пожежної безпеки УМВС України в Хмельницькій області №63 о/с, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено у відставку (із зняттям з військового обліку) за п. 65 "б" (через хворобу).

Позивач стверджує, що відповідно до свідоцтва про хворобу та висновку медико-соціальної експертної комісії з 06.11.2002 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, а з 21.07.2010 встановлено ІІ групу інвалідності - довічно, та встановлено, що захворювання має причинний зв'язок з наслідками Чорнобильської катастрофи.

ОСОБА_1 вказує, що з 06.11.2002 по листопад 2018 позивач за власним вибором отримує пенсію відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Позивач зазначає, що 26.10.2018 звернувся до начальника Управління кадрового забезпечення ГУНП в Хмельницькій області із заявою про переведення на пенсійне забезпечення по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

ОСОБА_1 стверджує, що 31.10.2018 відповідачем йому відмовлено в переведенні на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 04.02.2019 судом не прийнято до розгляду та повернуто заяву позивача про уточнення позовних вимог від 12.12.2018, з підстав ненадання доказів направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Позивачем також подано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Головного управління Пенсійного Фонду України у Хмельницькій області.

Дослідивши подане клопотання, суд дійшов висновку, що оскільки предметом даного позову є визнання відмови Управління кадрового забезпечення ГУНП в Хмельницькій області в переведенні позивача на пенсійне забезпечення по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" незаконною та зобов'язання відповідача перевести позивача на пенсійне забезпечення по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 01.11.2018, та оскільки позивач не заявляє позовних вимог до Головного управління Пенсійного Фонду України у Хмельницькій області, а тому останнє не може бути відповідачем (співвідповідачем) по даній справі, у зв'язку із чим клопотання відповідача про залучення співвідповідача є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Вказує, що Управління кадрового забезпечення ГУНП в Хмельницькій області не є правонаступником органів внутрішніх справ, а є лише структурним підрозділом Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області та до даних правовідносин не має жодного відношення. З підстав, викладених у відзиві, просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив у якому позивач вказує, що твердження відповідача стосовно того, що Управління кадрового забезпечення ГУНП в Хмельницькій області не уповноважене вирішувати будь-які соціальні питання відносно позивача у тому числі і питання переведення на інший вид пенсії суперечить Закону України "Про Національну поліцію". З підстав, викладених у відповіді на відзив, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши позовну заяву, оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що з 08.06.1986 по 26.06.1986 позивач був мобілізований та приймав участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в складі військової частини 31434.

З 10.09.1988 по 06.11.2002 ОСОБА_1 працював в органах МВС пожежником, командиром відділення СДПЧ-15 по охороні міста Дунаєвець.

12.11.2002 відповідно до наказу відділу пожежної безпеки УМВС України в Хмельницькій області №63 о/с, згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивача звільнено у відставку (із зняттям з військового обліку) за п. 65 "б" (через хворобу).

Відповідно до свідоцтва про хворобу №447 від 24.10.2002 (арк. спр. 13) та висновку медико-соціальної експертної комісії з 06.11.2002 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності.

Відповідно до витягу із акта огляду МСЕ та довідки Сер. МСЕ №22171 (арк. спр. 15), з 21.07.2010 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності - довічно, причина інвалідності - захворювання пов'язане з виконанням обов'язкової військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач з 06.11.2002 по листопад 2018 за власним вибором отримував пенсію відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

26.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до Управління кадрового забезпечення ГУНП в Хмельницькій області з заявою у якій просив перевести його на пенсійне забезпечення по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

За результатами розгляду заяви позивача, листом Управління кадрового забезпечення ГУНП в Хмельницькій області від 31.10.2018 №С-317/121/12-2018 ОСОБА_1 повідомлено, що оскільки інвалідність у позивача пов'язана з виконанням обов'язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, де позивач приймав участь не в період проходження служби в органах внутрішніх справ, тому правові підстави для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" - відсутні.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначені умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Положенням про управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, що затверджене наказом ГУНП в Хмельницькій області від 30.06.2016 №673 визначено основні завдання, функції, обов'язки і права начальника Управління кадрового забезпечення ГУНП в Хмельницькій області.

Суд встановив, що Управління кадрового забезпечення ГУНП в Хмельницькій області не наділене повноваженнями вирішувати питання, щодо переведення позивача на інший вид пенсії, а тому позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачами доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління кадрового забезпечення ГУНП в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Судові витрати з відповідача не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Управління кадрового забезпечення ГУНП в Хмельницькій області (вул. Зарічанська, 7, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29017 , код ЄДРПОУ - 40108824)

Головуючий суддя О.О. Михайлов