Рішення № 79608011, 04.02.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року м. Житомир справа № 240/5184/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення 46905,75 грн.,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати своєчасно нарахованої йому пенсії;

- стягнути з Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на його користь нараховану та невиплачену пенсію в сумі 46905,75 гривень за період з 01.02.2018 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по 31.07.2018.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він є пенсіонером та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, призначену відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в населеному пункті, де він проживав, позивач вимушений був покинути своє постійне місце проживання та переїхати до міста Коростень Житомирської області, де став на облік як внутрішньо переміщена особа. Починаючи з 01.08.2014 ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Коростенському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області. Разом з тим, позивач вказує, що відповідачем в період з 01.02.2018 по 30.05.2018 та з 01.06.2018 по 31.07.2018 було припинено виплату йому пенсії з підстав, не передбачених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В подальшому, рішенням Коростенської міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 77 від 20.04.2018 позивачу було поновлено виплату пенсії з 01.02.2018, а рішенням Коростенської міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 85 від 22.06.2018 йому було поновлено виплату пенсії з 01.06.2018. У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача та до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з відповідними заявами про виплату йому заборгованості по пенсії за вищезазначені періоди. Однак, за наслідками розгляду цих заяв позивачу було повідомлено, що відповідно до п. 15 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 виплата пенсії за період з 01.02.2018 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по 31.07.2018 в загальній сумі 46905,75 гривень буде проводитись за окремим порядком. Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення, а тому він звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

03 грудня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що дії Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у виплаті пенсії позивачу за період з 01.02.2018 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по 31.07.2018 є правомірними, а позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставні та необґрунтовані. Таку позицію аргументував тим, що позивачу відповідно до п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 та на підставі рішення Коростенської міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 65 від 12.01.2018 ОСОБА_1 з 01.02.2018 було припинено виплату пенсії. Однак, рішенням Коростенської міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 77 від 20.04.2018 виплату пенсії позивачу було поновлено. В подальшому, відповідно до п.12.5 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 та у зв'язку з отриманою інформацією від Держприкордонслужби про виїзд, виплата пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2018 знову була припинена. Водночас, рішенням Коростенської міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 85 від 22.06.2018 виплату пенсії позивачу було поновлено. Пізніше, у зв'язку з отриманою інформацією від Держприкордонслужби про виїзд та на підставі п.12.5 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена з 01.09.2018. Разом з тим, згідно з рішенням Коростенської міської комісії з питань призначення(відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 94 від 21.09.2018 виплату пенсії було поновлено.

Водночас, відповідач зауважив, що відповідно до пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, а тому виплата пенсії позивачу за період з 01.02.2018 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по 31.07.2018 буде проводитися за окремим порядком. (а.с.25-26)

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем було заявлено клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації.

За наслідками розгляду зазначеного клопотання, суд ухвалою від 01.02.2019 відмовив у залученні Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації до участі у адміністративній справі № 240/5184/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції ОСОБА_1 був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до міста Коростень, Житомирської області, де він став на облік в Управлінні праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки від 10.04.2018 № 0000510522 (а.с.15).

Починаючи з 01.08.2014 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Коростенському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, де отримує пенсію за віком по Списку №1, призначену відповідно вимог ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», розмір якої обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", з урахуванням протоколу засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 12.01.2018, та на підставі інформації Держприкордонслужби України щодо тривалої відсутності (понад 60 днів) за фактичним місцем проживання, комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Коростенської міської ради було прийнято рішення від 12.01.2018 № 65, яким ОСОБА_1, починаючи з 01.02.2018 було припинено виплату пенсії (а.с.27-28).

За наслідками розгляду питання про поновлення виплати пенсії, комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Коростенської міської ради було прийнято рішення № 77 від 20.04.2018 про поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії з 01.02.2018.

Пенсія за травень 2018 року в сумі 9381,15 грн. була зарахована на рахунок позивача у травня 2018 року. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірної інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 136 структурним підрозділом Мінфіну була здійснена верифікації та моніторинг достовірності інформації, поданої внутрішньо переміщеними особами для нарахування та отримання пенсійних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Так, на підставі отриманих від Мінфіну рекомендацій, ОСОБА_1 було зупинено виплату пенсії у зв'язку з перетином пункту пропуску «Гоптівка» 23.10.2017 року та відсутністю інформації про в'їзд назад.

Однак, рішенням Коростенської міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 85 від 22.06.2018 позивачу, починаючи з 01.06.2018 було поновлено виплату пенсії (а.с. 32).

Пенсія за серпень 2018 року в сумі 9381,15 грн. була зарахована на рахунок позивача у серпні 2018 року. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Натомість, пенсія за період з 01.02.2018 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по 31.07.2018 ОСОБА_1 виплачена не була, а тому він звернувся з відповідною заявою про виплату йому заборгованості за вказані періоди до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Однак, листом Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 25.09.2018 №117/С-8 (а.с.18) та листами Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 25.07.2018 №С-3378 (а.с.16) та від 01.10.2018 №С-4117, С-4121, Б-4161 позивача було повідомлено, що відповідно до пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, а тому виплата пенсії позивачу за період з 01.02.2018 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по 31.07.2018 буде проводитися за окремим порядком.

Вважаючи такі дії відповідача протиправним, позивач звернулась з даним позов до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі Суханов та Ільченко проти України (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Згідно з статтею 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII), який набрав чинності з 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно із частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Статтею 47 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою цієї статі визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб", яка набрала чинності з 08 жовтня 2014 року, затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, пунктами 1 та 2 якого передбачено:

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності з 26 листопада 2014 року (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.

Зазначені виплати, що призначені або продовжені відповідним особам до набрання чинності цією постановою, здійснюються за фактичним місцем їх проживання (перебування) у разі видачі їм до 31 грудня 2014 року такої довідки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 136, яка набрала чинності з 04.03.2016, затверджено Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Порядок № 136).

Згідно з пунктом 9 Порядку № 136 у разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 136 розпорядник бюджетних коштів та/або інший орган, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, на підставі отриманої від Мінфіну рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфіну протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення.

08 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності 14 червня 2016 року, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування:

Контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в публічному акціонерному товаристві Державний ощадний банк України, чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться. […]

Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування:

Соціальні виплати припиняються у разі:

1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;

2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї;

3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;

4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб;

5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

З вищеописаних норм чинного законодавства слідує, що частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду. Цим переліком передбачена можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

У свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 та від 08.06.2016 № 365 визначено умови призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам: знаходження внутрішньо переміщеної особи на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ Державний ощадний банк.

Відповідно, встановлення постановами Кабінету Міністрів України інших підстав для припинення виплати пенсії, відмінних від визначених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, не є іншим випадком припинення виплати пенсії, передбаченим законом, у розумінні пункту 5 частини першої статті 49 цього Закону.

Припинення виплати пенсії особі за відсутності передбачених законами України підстав, є незаконним.

Судом встановлено, що в періоди з 01.02.2018 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по 31.07.2018 виплата пенсії позивачу не здійснювалась у зв'язку з відсутністю (понад 60 днів) за місцем проживання по даним Держприкордонслужби України, тобто з підстав, не визначених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що в період з 01.02.2018 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по 31.07.2018 позивач не отримувала пенсію з вини відповідача.

Відповідно, суми пенсії, невиплачені позивачу з вини відповідача, мають бути виплачені йому за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Що ж до посилань представника відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що невиплачений позивачу розмір пенсії за період з 01.02.2018 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по 31.07.2018 в сумі 46905,75 грн. обліковується як заборгованість та буде виплачений на умовах окремого Порядку, як тільки даний Порядок буде затверджений Кабінетом Міністрів України та при находжені фінансування, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, а саме, пункти 15 і 18 доповнені реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України", враховуючи наведене позивачу не сплачено заборгованості за минулий період.

Суд вважає зазначену позицію неприйнятною, виходячи з такого.

За змістом конституційних норм (ст.ст. 113,116,117 Конституції України) Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26.12.2011 та № 2-рп-99 від 02.03.1999 висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що такий підхід відповідача не враховує принципи верховенства права, законності та добросовісності у діяльності держави.

Так, внаслідок відсутності порядку та механізму виплати особі пенсії за минулий період виникає правова невизначеність щодо змісту обов'язку держави по виплаті такої заборгованості. Така невизначеність створює умови для свавілля з боку держави, що є несумісним з принципом верховенства права.

Взявши на себе обов'язок із виплати особі пенсії за минулий період (стаття 46 Закону № 1058-IV), але при цьому не визначивши певного порядку, держава допустила недобросовісність. Щоправда ця недобросовісність була допущена урядом, а не відповідачем. Незважаючи на це, носієм обов'язку перед особою виступає держава в цілому. Оскільки у відносинах виконання цього обов'язку державу представляють органи, які уповноважені на нарахування та виплату пенсії, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави.

При цьому, суд ще раз акцентує свою увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Таким чином, суд дійшов висновку, що здійснивши нарахування позивачу пенсії минулих періодів, відповідач безпідставно, всупереч вимог статті 46 Закону № 1058-IV не виплатив позивачу заборгованість по виплаті пенсії, що утворилася, чим допустив протиправну бездіяльність.

При вирішенні цієї справи суд застосовує вимоги статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і вважає за необхідне зобов'язати відповідача виплатити позивачу заборгованість з неправомірно невиплаченої пенсії за період з 01.02.2018 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по 31.07.2018 в сумі 46905,75 грн. як неотриманої з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Натомість відповідачем не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність його дій щодо не виплати позивачу пенсії за період з 01.02.2018 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по 31.07.2018 в сумі 46905,75 грн. Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати нарахованої позивачу пенсії з 01.02.2018 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по 31.07.2018 в сумі 46905,75 грн. та зобов'язання Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити позивачу пенсію в сумі 46905,75 гривень за період з 01.02.2018 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по 31.07.2018.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції № 14 від 12.10.2018 (а.с.4) ОСОБА_1 під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнання протиправними дії Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Грушевського, 16/1, м. Коростень, Житомирська область, 11501; код ЄДРПОУ 37909216) щодо невиплати нарахованої ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_2) пенсії за період з 01.02.2018 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по 31.07.2018 в загальній сумі 46905,75 гривень.

Зобов'язання Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Грушевського, 16/1, м. Коростень, Житомирська область, 11501; код ЄДРПОУ 37909216) виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_2) пенсію за період з 01.02.2018 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по 31.07.2018 в сумі 46905,75 грн. (сорок шість тисяч дев'ятсот п'ять гривень сімдесят п'ять копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Грушевського, 16/1, м. Коростень, Житомирська область, 11501; код ЄДРПОУ 37909216) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_2) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович