Рішення № 79607867, 05.02.2019, Луганський окружний адміністративний суд

10.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 лютого 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 428/15133/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду Луганської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (далі - відповідач, УПСЗН Сєвєродонецької міської ради), в якій просить:

- визнати дії УПСЗН Сєвєродонецької міської ради щодо не нарахування позивачу з 27.04.2018 щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, протиправними;

- зобов'язати УПСЗН Сєвєродонецької міської ради призначити позивачу виплату щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 27.04.2018 та в подальшому проводити їх;

- зобов'язати УПСЗН Сєвєродонецької міської ради виплачувати позивачу щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на двох дітей віком до 18 року: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з 01.10.2018 в повному обсязі;

- стягнути з УПСЗН Сєвєродонецької міської ради на користь позивача понесену моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має статус тимчасово переміщеною особою відповідно до довідки від 13/09/2018 № 41834 та з 17.07.2015 отримувала адресну допомогу на проживання себе та малолітню дитину.

27.04.2018 звернулася до відповідача із заявою щодо подовження щомісячної адресної допомоги та надала довідку про її працевлаштування з 23.03.2017.

Однак, виплати надходили у недостатній сумі, тому 25.09.2018 позивач звернулася до відповідача із заявою про повідомлення, з яких причин не отримує адресну соціальну допомогу та надання розрахунку нарахування грошової допомоги з травня 2018 року.

У листі УПСЗН Сєвєродонецької міської ради від 12.10.2018 № 9793/04, отриманого 23.10.2018, зазначено, ОСОБА_1 не працевлаштувались у період надання щомісячної адресної допомоги, тому не було підстав для перерахунку допомоги як працездатній працюючій особі. Згідно п. 3 Порядку особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

З огляду на це, допомогу було подовжено малолітній дитині, а позивача не було включено до розрахунку, а саме: з 27.04.2018 по 26.10.2018 у розмірі 1000 грн. в місяць.

13.09.2018 позивач звернулась із заявою щодо перерахунку щомісячної адресної допомоги в межах терміну дії у зв'язку із зміною складу сім'ї, оскільки народилася друга дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно пункту 3 Порядку, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї.

Відповідно до листа 12.10.2018 № 9793/04 відповідачем було проведено перерахунок допомоги в межах терміну дії з 01.10.2018 по 26.10.2018 у розмірі 2000 грн. в місяць (по 1000 грн. на кожну дитину до 18 років), а позивача не було включено до розрахунку, відповідно до пункту 3 Порядку.

Вважає дії відповідача неправомірними, оскільки відповідно до трудової книжки НОМЕР_4 від 24.09.2012 ОСОБА_1 23.03.2017 прийнята на посаду економіста до планово - економічного відділу Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецький завод хімічного не стандартизованого обладнання», з якого і пішла у декретну відпустку.

Таким чином, підстави для зупинення мені адресної допомоги на покриття , витрат на проживання у період з 27.04.2018 по теперішній час у відповідача відсутні відповідно до діючого законодавства.

Крім того, виплати на дітей, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, у новому періоді відповідно до заяви від 13.09.2018 щодо перерахунку щомісячної адресної допомоги в межах терміну дії у зв'язку із зміною складу сім'ї (народження другої дитини) за жовтень місяць позивач отримала у значно меншому розмірі, а саме: 1600 грн. замість 2000 грн.

Позивач також зазначив, що 13.12.2017 зверталася до суду з позовом до відповідача про визнання дій противоправними та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно якого рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02.02.2018 позов ОСОБА_1 до УПСЗН Сєвєродонецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання поновити нарахування та виплату адресної допомоги задоволено, визнано дії відповідача протиправними щодо відмови ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_2 у призначенні і виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово- комунальних послуг, починаючи з 09.08.2016, зобов'язано УПСЗН Сєвєродонецької міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 09.08.2016 .

Тобто, відповідач вже вдруге зупинив виплату адресної допомоги.

Вважає, що діями відповідача спричинена моральна шкода, оскільки позивач змушена постійно вистоювати черги за роз'ясненням в УПСЗН Сєвєродонецької міської ради, звертатися за консультаціями до юристів, суду, після розгляд справи в суді до державних виконавців, казначейської служби на що потрібен значний час та кошти.

Позивач має двох дітей віком п'ять років та два місяці, їй дуже складно вирішувати питання призначення зазначеної вище допомоги, але оскільки фактично живе на дотаціях держави, перебуває у декретній відпустці, питання призначення та виплати цих грошових сум для неї є дуже важливими та такими, що істотно впливають на благо родини та дітей. Моральну шкоду оцінює у 2000,00 грн, яку просить стягнути на свою користь.

Відповідач позов не визнав, подав відзив, в якому у задоволенні вимог просить відмовити повністю з таких підстав (арк. спр. 63-64).

17.06.2015 позивача разом із малолітнім сином - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, було взято на облік внутрішньо переміщених осіб в УПСЗН Сєвєродонецької міської ради.

17.06.2015 позивач надав заяву про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам. Заяву було розглянуто та призначено допомогу позивачу, як особі, що доглядає за дитиною до трьох років, та ОСОБА_2, - як дитині до 18-ти років, на період з 17.06.2015 по 16.12.2015 у розмірі 1326 грн. в місяць.

09.02.2016 позивач звернувся із заявою про подовження щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на наступний шестимісячний термін. Заяву було розглянуто та подовжено допомогу як особі, що доглядає за дитиною до трьох років, а Вашій дитині, ОСОБА_2 - як дитині до 18-ти років на період: з 09.02.2016 по 12.06.2016 у розмірі 1326грн. в місяць (особа, що доглядає за дитиною до 3-х років+ дитина до 18 років); з 13.06.2016 по 08.08.2016 у розмірі 1326грн. в місяць (непрацююча особа, через досягнення дитиною 3-х років+дитина до 18 років) 09.08.2016. Позивач надав заяву про подовження щомісячної адресної допомоги.

Заяву було розглянуто та подовжено щомісячну адресну допомогу позивачу як працездатній непрацюючій особі, відповідно до пункту7 Порядку призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (далі Порядок), із скороченням терміну призначення та зменшенням суми, а сину позивача -як дитині до 18-ти років наступним чином: з 09.08.2016 по 08.10.2016 у розмірі 1326 грн. в місяць (працездатна непрацююча особа + дитина до 18 років), з 09.10.2016 по 08.12.2016 у розмірі 1105 грн. в місць (працездатна непрацююча особа + дитина до 18 років), з 09.12.2016 по 08.02.2017 у розмірі 884грн. в місяць (дитина до 18 років).

27.04.2018 позивач надав заяву щодо подовження щомісячної адресної допомоги та довідку про працевлаштування з 01.02.2018.

Через те, що Позивач не працевлаштувався в період надання щомісячної адресної допомоги, не було підстав для перерахунку допомоги як працездатній працюючій особі.

Згідно пункту 3 Порядку, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

З огляду на це, допомогу було подовжено малолітній дитині позивача, а самого позивача не було включено до розрахунку, а саме: з 27.04.2018 по 26.10.2018 у розмірі 1000грн. в місяць.

13.09.2018 позивач надав заяву щодо перерахунку щомісячної адресної допомоги в межах терміну дії, в зв'язку із зміною складу сім'ї (народилася друга дитина, ОСОБА_3, 28.08.2018р.н.).

Згідно пункту 3 Порядку, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї.

Управлінням було проведено перерахунок допомоги в межах терміну дії з 01.10.2018 по 26.10.2018 у розмірі 2000грн. в місяць (по 1000 грн. на кожну дитину до 18 років), а позивача не було включено до розрахунку відповідно пункту 3 Порядку.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі та зазначила, що 13.09.2018 надала відповідачу заяву про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та копію свідоцтва на другу дитину. Тобто, з 13.09.2018 повинна отримувати зазначені виплати на двох дітей в сумі 2000 грн кожного місяця, але жодного разу їх не отримала у зв'язку з чим 27.12.2018 звернулася зі скаргою на дії відповідача (арк. спр. 66-67).

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, просили розглянути справу за їх відсутності (арк. спр. 34. 67).

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

По справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22.11.2018 справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди передано на розгляд Луганському окружному адміністративному суду за підсудністю (арк. спр. 22).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 10.01.2019 (арк. спр. 1-2).

10.01.2019 розгляд справи відкладено на 05.02.109 у зв'язку з неявкою позивача.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13.09.2018 № 41834, виданої УПСЗН Сєвєродонецької міської ради, фактичним місцем проживання/перебування позивача є - АДРЕСА_2 (арк. спр. 7, 49).

Позивач має двох малолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (арк. спр. 10,11).

Відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13.09.2018 № 0000615533 та № 0000615547, виданої УПСЗН Сєвєродонецької міської ради, фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є - АДРЕСА_2 (арк. спр. 48, 50).

27.04.2018 позивач звернувся до УПСЗН Сєвєродонецької міської ради із заявою, зареєстрованою за № 17/1105, про продовження виплати щомісячної адресної допомоги на наступний період (арк. спр. 38).

Згідно витягу з протоколу від 05.06.2018 № 94 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено призначити позивачу соціальну виплату внутрішньо переміщеним особам (арк. спр. 44).

Рішенням УПСЗН Сєвєродонецької міської ради від 22.06.2018 б/н грошову допомогу подовжено малолітній дитині позивача, а саме: з 27.04.2018 по 26.10.2018 у розмірі 1000 грн. в місяць, позивача не було включено до розрахунку відповідно до постанови КМУ від 31.03.2015 № 212 (арк. спр. 45).

13.09.2018 позивач звернулася до відповідача із заявою щодо перерахунку щомісячної адресної допомоги в межах терміну дії, в зв'язку із зміною складу сім'ї, у зв'язку з народженням другої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7 (арк.спр. 46).

Згідно витягу з протоколу від 02.10.2018 № 110 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено призначити позивачу соціальну виплату внутрішньо переміщеним особам (арк. спр. 53).

Згідно рішення УПСЗН Сєвєродонецької міської ради від 04.10.2018 позивачу проведено перерахунок допомоги в межах терміну дії з 01.10.2018 по 26.10.2018 у розмірі 2000 грн. в місяць (по 1000 грн. на кожну дитину до 18 років), позивача не було включено до розрахунку відповідно до постанови КМУ від 31.03.2015 № 212 (арк. спр. 54).

У листі УПСЗН Сєвєродонецької міської ради від 12.10.2018 № 9793/04 зазначено, ОСОБА_1 не працевлаштувались у період надання щомісячної адресної допомоги, тому не було підстав для перерахунку допомоги як працездатній працюючій особі. Згідно пунктом 3 Порядку особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність (арк. спр. 13).

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_4 від 24.09.2012 ОСОБА_1 23.03.2017 прийнята на посаду економіста до планово - економічного відділу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного не стандартизованого обладнання» (арк. спр. 16).

Вирішуючи позов по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

02.09.2014 прийнятий Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", що набрав чинності 15.10.2014, яким визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

З метою обліку осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, якою затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік переміщених осіб (далі - Порядок № 509).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 509 довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції.

01.10.2014 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 505, якою затверджений Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Цей Порядок визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505 (тут і надалі посилання на норми Порядку наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім'ї); для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї). Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2400 гривень. Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу. Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 7 Порядку № 505 якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється. Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Згідно з абзацами першим, четвертим пункту 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто із членів сім'ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Відповідно до абзацу другого пункту 8 Порядку № 505 уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.

Аналіз вищезазначених норм Порядку № 505 свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку не призначається на наступний строк (чергові шість місяців) тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі непрацевлаштованої (безробітної) особи. В разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку № 505, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Положення Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи, на отримання грошової допомоги. Також Порядком № 505 не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

З огляду на викладене, відповідач протиправно рішенням від 22.06.2018 б/н відмовив позивачу у розрахунку щомісячної адресної допомоги, передбаченої Постановою № 505.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.06.2018 б/н, яким позивачу відмовлено у розрахунку щомісячної адресної допомоги, і зобов'язати відповідача призначити позивачу за заявою від 27.04.2018 щомісячну адресну допомогу на період з 27.04.2018 по 26.10.2018, а також виплатити заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати.

Щодо вимоги про зобов'язати виплачувати позивачу грошову допомогу на двох дітей віком до 18 року: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 01.10.2018 суд зазначає таке.

13.09.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку щомісячної адресної допомоги в межах терміну дії, в зв'язку із зміною складу сім'ї, у зв'язку з народженням другої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 505, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї.

Згідно рішення УПСЗН Сєвєродонецької міської ради від 04.10.2018 позивачу було проведено перерахунок допомоги в межах терміну дії з 01.10.2018 по 26.10.2018 у розмірі 2000 грн. в місяць (по 1000 грн. на кожну дитину до 18 років), позивача до розрахунку включено не було (арк. спр. 54).

Таким чином, зміни у складі сім'ї позивача (народження сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7) відбулися у серпні 2018 року.

Як наслідок, в силу приписів пункту 3 Порядку № 505розмір грошової допомоги повинен перераховуватися з вересня 2018 року як наступного місяця за місяцем виникнення змін у складі сім'ї.

Зміст пункту 3 Порядку № 505 не обмежує право на отримання перерахованої грошової допомоги поданням заяви уповноваженого представника сім'ї саме в місяць виникнення змін.

Як наслідок, відповідач за заявою позивача від 13.09.2018 повинен був перерахувати розмір грошової допомоги з 01.09.2018, а не з 01.10.2018.

Як встановлено матеріалами справи, рішення відповідача від 22.06.2018 грошова допомога була призначена на період з 27.04.2018 по 26.10.2018 та у встановленому порядку не встановлювалась після 26.10.2018. У зв'язку з чим перерахований розмір грошової допомоги з 01.09.2018 повинен був виплачуватись по 26.10.2018.

Щодо вимоги позивача про продовження надання допомоги у подальшому, то суд не знаходить підстав для її задоволення з огляду на таке.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт другий частини першої статті 4 КАС України).

Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду

Згідно з пунктом першим частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав (чи інтересів).

З матеріалів справи вбачається, що позивач декілька разів протягом 2015-2018 років звертався до УПСЗН Сєвєродонецької міської ради про призначення щомісячної адресної допомоги на наступний шестимісячний термін.

У відповідях від 12.10.2018 № 9793/04 УПСЗН Сєвєродонецької міської ради посилався на відсутність законних підстав для продовження призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам (арк. спр.13).

Позивачем не надано, а судом не встановлено, що ОСОБА_1 зверталася 26.10.2018 із заявою до відповідача про призначення (продовження) щомісячної адресної допомоги на наступний шестимісячний період.

Відтак, у задоволенні вказаної частини позовних вимог слід відмовити.

Що стосується вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно із частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини другої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (частин четверта статті 23 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Як зазначено у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. […] Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Позивач у позові зазначив, що відмовляючи йому у призначенні адресної допомоги, відповідач завдав йому моральної шкоди, оскільки позивач має двох дітей віком п'ять років та два місяці, їй дуже складно вирішувати питання призначення зазначеної вище допомоги, але оскільки фактично живе на дотаціях держави, перебуває у декретній відпустці, питання призначення та виплати цих грошових сум для неї є дуже важливими та такими, що істотно впливають на благо родини та дітей.

Моральні страждання оцінені у розмірі 20000 грн.

Однак, в матеріалах справи відсутнє будь-яке документальне підтвердження наявності такої шкоди у позивача, факту її заподіяння саме відповідачем.

Відповідно, суд, з'ясувавши всі обставини справи, дослідивши всі надані сторонами докази, дійшов висновку про недоведеність позивачем своїх позовних вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 20000 грн.

Зважаючи на все вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно частини третьої статті 139 КАСУ при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи судом встановлено, що Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 704,80 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, належать до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - УПСЗН Сєвєродонецької міської ради пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме: в сумі 352,40 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, згідно заяви ОСОБА_1 від 27.04.2018, зареєстрованої за № 17/1105.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 22.06.2018 б/н, яким ОСОБА_1 відмовлено у розрахунку щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг".

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (ідентифікаційний код 24179564, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15 Б) призначити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 адреса реєстрації внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2) за заявою від 27.04.2018, зареєстрованою за № 17/1105, щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", на період з 27.04.2018 по 26.10.2018, а також виплатити заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", на двох дітей віком до 18 року: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 01.09.2018 по 30.09.2018.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (ідентифікаційний код 24179564, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15 Б) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 адреса реєстрації внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2) витрати зі сплати судового збору у розмірі 352,40 грн. (триста п'ятсот дві гривні 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Борзаниця