Рішення № 79607242, 24.01.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 січня 2019 р. Справа № 0240/3701/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Кухрівський О.В., Ключківський В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_4

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_4 (далі-позивач) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку за результатами якої складено акт від 12.03.2018р. №1031, яким встановлено порушення ОСОБА_4 п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 573778,40 грн. За основним платежем збільшено грошове зобов'язання на 459022,72 грн., та нараховані штрафні санкції в сумі 114755,68 грн., та встановлено порушення п.п.1.2, 1.3 п. 16 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 47814,86 грн. На підставі акту винесено податкові повідомлення-рішення від 06.04.2018р. №0022811305 та №0022821305. На переконання позивача вказані рішення є протиправними, оскільки предметом перевірки були доходи отримані як додаткове благо при взаємовідносинах з АТ «ОТП Банк» за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. Хоча з Актом позивача не знайомили, проте про взаємовідносини з АТ «ОТП Банк» йому відомо і ніяких доходів від тих відносин позивач не отримував. 31 серпня 2016р. позивачем сплачено на користь АТ «ОТП Банк» 22000,00 (двадцять дві тисячі) доларів США, що еквівалентно 564349,30 (п'ятсот шістдесят чотири тисячі триста сорок дев'ять грн., 30 коп.), що підтверджується копією квитанції №В00Т01А465 від 31 серпня 2016р. Позивач зауважує, що будь-яких доходів (коштів), від АТ «ОТП Банк» за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. позивач не отримував та вважає, що відповідач повинен довести належними та допустимими доказами з чого складається дохід, який на його думку отримав позивач за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. Цей дохід не відноситься до випадків, передбачених статтею 165 Податкового кодексу України (у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності). Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Ухвалою суду від 22.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

07.11.2018 представником ГУ ДФС у Вінницькій області подано відзив на адміністративний позов, зі змісту якого вказав, що відповідач не визнає позовні вимоги та обставини викладені позивачем у позовній заяві. Вказавши, що ГУ ДФС у Вінницькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах з AT «ОТП Банк» за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 ОСОБА_4.

Перевіркою правильності визначення загального річного оподатковуваного доходу платника податків - фізичної особи, відображеного в податковій декларації, встановлено не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, в результаті чого платником податків-фізичною особою ОСОБА_4 занижено загальний річний оподатковуваний дохід на суму 2550126,22 грн.

Згідно відомостей з ЦБД ДРФО ДФС України, ОСОБА_4 в 2016 отримав доходи у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) в сумі 2550126,22 грн.

Згідно листа АТ «ОТП Банк» від 04.07.2017 № 0105-19-6/2320-БТ вх. № 13487/10 від 17.07.2017 боргові зобов'язання Позивача припинено (прощено борг), зокрема сума основного боргу (неповернутого кредиту) - 2550126,22 гривень.

Таким чином, враховуючи вищевказане, після підписання і отримання договорів від 22.04.2016, в порушення п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ платником податків - фізичною особою ОСОБА_4 не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік та не відображено дохід, отриманий платником як додаткове благо в сумі 2550126,22 грн., та в свою чергу не сплачено податок з таких доходів.

13.11.2018 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зокрема вказав, що доводи позивача відповідач у відзиві не спростовує і про сам позов не згадує.

26.11.2018 представником відповідача подано додаткові пояснення.

У листі № 0105-19-6/2320-БТ від 04.07.2017 АТ "ОТП Банк" зазначено, що шляхом укладення додаткового договору про прощення боргу банк повідомив позивача про обов'язок сплатити податки та збори з доходу сум (прощеного боргу).

26.11.2018 представником позивача подано письмові пояснення в яких зазначено, що податкове благо це основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощенні (анульовані) кредитором.

10.12.2018 до суду від представника відповідача подано додаткові пояснення, зі змісту яких вказав, що позивач підписував угоду про прощення боргу, а значить був ознайомлений з умовами анулювання кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом.

11.12.2018 подано до суду від представника відповідача клопотання про витребування у АТ «ОТП Банк» договору про прощення боргу від 22.04.2016 укладеного між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4

У судовому засіданні 11.12.0218 представник позивача щодо витребування договору у АТ «ОТП Банк» заперечував.

Представник відповідача підтримав дане клопотання та просив суд його задовольнити.

Ухвалою суду від 11.12.2018 без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання відмовлено у задоволенні клопотання.

15.01.2019 до суду від представника позивача надійшло клопотання щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з перебування представника на лікарняному.

15.01.2019 до суду подано клопотання від представника відповідача щодо розгляду клопотання про відкладення розгляду справи без його участі.

Ухвалою суду від 15.01.2019 задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи на 24.01.2019.

У судовому засіданні 24.01.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав, надавши пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви та письмових пояснень.

Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві та запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив, що позивачем 31 серпня 2016р. сплачено на користь АТ «ОТП Банк» 22000,00 (двадцять дві тисячі) дол. США, що еквівалентно 564349,30 (п'ятсот шістдесят чотири тисячі триста сорок дев'ять грн., 30 коп.) грн., що підтверджується копією квитанції №В00Т01А465 від 31 серпня 2016р.

На підставі п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI та наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 16.11.2017 р. №3799 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ОСОБА_4 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Перевірка проводилась з 26 лютого 2018 р. по 02 березня 2018 р. У періоді, за який проводилась перевірка, відповідальним за ведення обліку доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваних доходу, з метою виконання обов'язку щодо подання податкової декларації, є платник податків - фізична особа ОСОБА_4

Перевірку проведено на підставі та на виконання доповідної записки про необхідність проведення позапланової документальної перевірки від 18.10.2017 р. №66, щодо інформації про отримання доходу у вигляді додаткового блага за ознакою 126. Згідно листа АТ «ОТП Банк» від 04.07.2017 №0105-19-6/2320-БТ вх. №13487/10 від 17.07.2017 боргові зобов'язання ОСОБА_4 припинено (прощено борг), зокрема сума основного боргу неповернутого кредиту) - 2550126,22 гривень. Згідно відомостей з ЦБД ДРФО ДФС України, ОСОБА_4 в 2016 році отримав доходи у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) в сумі 2550126,22 грн.

Перевіркою правильності визначення суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті самостійно, встановлено, що на порушення п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI платником податків - ФО ОСОБА_4 не визначено та не сплачено суми податку на доходи фізичних осіб.

02.12.2010 року № 2755-VІ платником податків - фізичною особою ОСОБА_4 не визначено та не сплачено суми податку на доходи фізичних осіб.

За результатами перевірки платнику податків - фізичній особі ОСОБА_4 донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 459022,72 грн. (2550126,22*18%).

Перевіркою повноти сплати (перерахування) суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником самостійно, встановлено, що на порушення п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового України від 02.12.2010 року № 2755-VІ платником податків - фізичною особою ОСОБА_4 не визначено та не сплачено суми податку на доходи фізичних осіб. Контролюючим органом самостійно визначено суму грошових зобов'язань відповідно до п.п. 54.3.1 п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України.

Перевіркою повноти нарахування та сплати до бюджету військового збору встановлено, що платник податків - фізична особа ОСОБА_4, в результаті неподання податкової декларації про майновий стан і дохід за 2016 рік, не нарахував військовий збір за ставкою 1,5% від суми доходу у вигляді додаткового блага (126 ознака).

На підставі висновків перевірки, контролюючим органом 06.04.2018 прийнято податкові повідомлення рішення №0022811305 та №0022821305.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-ріеннями позивач звернувся до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 49.18.4 п. 49.18, от. 49 Податкового кодексу України "Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює - календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним.

Так, згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України регламентовано, зокрема, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Вимогами пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції станом на момент укладення додаткового договору) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України по справі №802/1108/17-а від 26.08.2018. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючої цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитором.

Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподаткованого доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.

Відтак, обов'язок для сплати фізичною особою податку на доходи фізичних осіб від отриманого додаткового блага, згідно абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, виникає за наступних обов'язкових умов:

- повідомлення кредитором щодо прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага у формі суми анульованого боргу (що було виконано банком);

- включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Щодо не погодження позивача із листом банку АТ «ОТП Банк» від 04.07.2017, суд зазначає, що відносини, які виникають між банком та клієнтом з питань надання в даному випадку - кредиту, є цивільно-правовими відносинами та регулюються актами цивільного законодавства України.

Як вбачається із матеріалів справи, що згідно листа АТ «ОТП Банк» від 04.07.2017 № 0105-19-6/2320-БТ вх. № 13487/10 від 17.07.2017 боргові зобов'язання позивача припинено (прощено борг), зокрема сума основного боргу (неповернутого кредиту) - 2550126,22 гривень. Банк підтвердив інформацію надану у податковому розрахунку за формою 1-ДФ про дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основного суми боргу (кредиту), встановленого пп, "д" пп, 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та у вигляді процентів комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та на виконання вимог встановлених пп. "д" пп, 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Кодексу Банк, шляхом укладення додаткових договорів про прощення боргу повідомляв платників податку про обов'язок сплатити податки та збори з доходу сум прощеного боргу.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодесу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з статтею 605 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Щодо наданої до суду практики Верховного Суду України справи у справах №820/5376/16, №813/1290/15, №813/279/16, №822/4594/13-а, яка на переконання позивача та представника позивача, свідчить про те, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу включається основна сума боргу, і не включаються в цю суму боргу проценти , суд зазначає наступне.

У вищенаведеній практиці суд скасовує податкові повідомлення-рішення у зв'язку з нарахуванням податку як на основну суму, так і на відсотки в сукупності ознак, суд приходить висновку, що зазначена практика не стосується даної справи, оскільки податковий орган в даному випадку чітко розмежовує ознаку 126 та ознаку 127, тому як у даній справі встановлено нарахування податок лише на суму основного боргу, тобто лише на ознаку 126.

Визначення додатковим благом основної суми списаного боргу відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні заборгованості особа отримує економічну вигоду у вигляді збереження активів шляхом припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до наказу Мінфіну від 13.01.2015 та до Порядку заповнення форми 1 ДФ зокрема під дану категорію підпадають суми доходу, отримані платником податку як дадаткове благо а саме:

126 ознака - зокрема, це дохід отриманий платником податку як додаткове благо, до цієї ознаки зокрема входить - суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Відповідно до 127 ознаки відносяться доходи, відповідно до пп..164.2.19 та пп..165.1.49 ПКУ, які не знайшли своє відображення під відповідними ознаками Податкового розрахунку за формою № 1-ДФ. Інші доходи, крім сум грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу).

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Необхідно зазначити що, якщо кредитор повідомляє боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до звіту за формою № 1-ДФ за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує ПДФО з таких доходів та відображає їх у річній декларації.

Банком було подано відомості до контролюючого органу щодо податкового розрахунку за формою 1-ДФ про дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредитом). Натомість ОСОБА_4 податкову декларацію не подав, цей факт скаржником не заперечується та податок на ПДФО не сплатив.

Щодо твердження позивача, що під пунктом 164.2.17 може бути будь який інший пункт, окрім пп «д», останнє спростовується листом АТ «ОТП Банк» від 04.07.2017 № 0105-19-6/2320-БТ вх. № 13487/10 від 17.07.2017:згідно якого боргові зобов'язання Позивача припинено (прощено боргу), зокрема сума основного боргу (неповернутого кредиту) - 2550126,22 гривень.

Банк пдтверддив інформацію надану у податковому розрахунку за формою 1-ДФ про дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основно суми боргу (кредиту), встановленого пп, "д" пп, 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та у вигляді процентів комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та на виконання вимог встановлених пп. "д" пп, 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Кодексу Банк, шляхом укладення додаткових договорів про прощення боргу повідомляв платників податку про обов'язок сплатити податки та збори з доходу сум прощеного боргу.

З даного листа чітко вказано та підтверджено Банком щодо підпункту «д» та двох ознак, ознака 126 - основна сума боргу (додаткове благо), ознака 127 - у вигляді процентів комісії та/або штрафних санкцій (пені).

З вищевикладеного слідує, що позивач був повідомлений щодо обов'язку сплати податку та збору прощеного боргу. Крім, того судом встановлено, що позивач не звертався для врегулювання цивільних правовідносин та обставин до АТ «ОТП Банк».

Враховуючи наведене, суд зауважує, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

Отже, при вирішенні даної справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо складових суми прощеної (анульованої) кредитором боргу, яка може включати в себе як основну суму кредиту, так і відсотки за користування ним, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості й, відповідно, наявність у позивача обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення №0022811305 та №0022821305 від 06.04.2018 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пунктом1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач в позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні звертав увагу на частину 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд звертає увагу представника позивача та позивача, що згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Так, як зазначалось вище, відповідачем вживались заходи щодо отримання договору про прощення боргу та інформації щодо суми боргу платника податку (прощеного) кредитором. Отже відповідач вжив всі заходи для отримання доказів, а за позивачем вбачається зворотнє: не було надано належних та достатніх доказів, що свідчили б про невідповідність висновків відповідача фактичним обставинам справи та протиправності спірних податкових повідомлень рішень від 06.04.2018.З вищенаведеного слідує, що позивач не був зацікавлений в об'єктивному розгляді справи.

На думку суду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийнятих ним рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи та пояснень сторін у судовому засіданні, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.ідповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Головного управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 39402165)

Повний текст рішення виготовлено 05.02.2019

Суддя Томчук Андрій Валерійович