Рішення № 79606345, 31.01.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року ЛуцькСправа № 803/848/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.04.2018 № 6,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до Управління Держпраці у Волинській області (далі - Управління Держпраці у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.04.2018 № 6.

Ухвалами Волинського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 відмовлено в забезпеченні позову та відкрито провадження у даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Судове засідання призначено на 14:30 год. 05.06.2018 (а.с. 1, 218-219, т.1). В подальшому, ухвалою суду від 05.06.2018 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 803/759/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску (а.с. 45, т.2).

Ухвалою суду від 03.08.2018 провадження в даній справі було поновлено для розгляду заяви про забезпечення позову, ухвалою суду від 03.08.2018 зупинено стягнення на підставі постанови Управління Держпраці у Волинській області про накладення штрафу від 13.04.2018 № 6 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі та ухвалою суду від 03.08.2018 провадження у справі зупинено з тих самих підстав, з яких воно зупинялося ухвалою суду від 05.06.2018 (а.с. 55-58, т.2).

Ухвалою суду від 18.01.2019 провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 10:00 год. 31.01.2019 (а.с. 89, т. 2).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для винесення оскаржуваної постанови став акт перевірки податкового органу, висновки якого ґрунтуються виключно на письмових поясненнях колишніх працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та громадянки ОСОБА_6, яка неодноразово приходила з наміром отримати роботу, однак не була працевлаштована. Інших доказів, які б підтверджували факт трудових відносин, виплати доходу на користь вказаних громадян та отримання його такими особами в акті перевірки не наведено, так само як і не вказано обсяги послуг, наданих зазначеними особами, не конкретизовано їх зміст. Поряд з цим, акт перевірки не містить доказової інформації про здійснення особами, які надавали пояснення будь-якої оплачуваної роботи, обліку витрат на оплату на оплату праці за період протягом якого вони нібито були офіційно працевлаштовані.

Вказує на те, що позивач як роботодавець виконав вимоги чинного законодавства щодо укладення трудових договорів з працівниками ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, виплачував їм заробітну плату, що підтверджується відповідними доказами (наказами про прийняття на роботу, повідомленнями про прийняття на роботу, наказами про припинення трудових договорів, табелями обліку робочого часу). Просить позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 15-20, т.2) позовні вимоги заперечив та зазначив, що оскаржувана постанова була прийнята відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови відповідно до пункту 2 Порядку №509 став акт позапланової виїзної документальної перевірки ГУ ДФС у Волинській області від 12.03.2018 № 3671/03-20-13-06/НОМЕР_1, яким встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 без оформлення трудових відносин в різні періоди працювали громадяни ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Відповідач також зазначає про відсутність будь-яких порушень щодо розгляду справи про накладення штрафу, оскільки розгляд вказаної справи проводився у відповідності до Порядку №509 з повідомленням позивача про дату і час розгляду. Просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач у відповіді на відзив (а.с.35-37, т.2) наведені відповідачем аргументи заперечив та зазначив, що оскаржувана постанова винесена відповідачем виключно на підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки ДФС, вик носки якого ґрунтуються на письмових поясненнях чотирьох осіб. Звертає увагу і на ту обставину, що податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі цього ж акту перевірки оскаржуються в судовому порядку, а тому акт податкової перевірки не може бути законною підставою для винесення оскаржуваної постанови. Просить позов задовольнити.

В подальшому, 30.01.2019 на адресу суду надійшла заява відповідача, у якій останній позовні вимоги визнав (а.с. 93, т.2).

До судового засідання представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі та просила витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. покласти на відповідача (а.с. 94, т.2).

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, хоча про час і місце слухання справи був належним чином повідомлений.

Згідно із частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, оскільки представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, а неприбуття у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, тому судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу від 20.02.2018 №800, направлення від 23.02.2018 № 840 ГУ ДФС у Волинській області з 22.02.2018 по 02.03.2018 проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.

За результатами вказаної перевірки складено акт №3671/03-20-13-06/НОМЕР_1 від 12.03.2018 (а.с. 11-28, т. 1), яким встановлено порушення, зокрема:

- підпункту 14.1.180, підпункту 14.1.222 пункту 14.1 статті 14, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту 176.2 «а» статті 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників, в зв'язку з чим на підставі пункту 167.1. статті 167 ПК України донараховано податок з доходів фізичних осіб із виплат найманим працівникам в сумі 7871,97 грн.;

- пунктів 1 частини першої статті 7, пункту 1 частини другої статті 6, пунктів 5, 7 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний соціальний внесок в сумі 8739,19 грн.;

- підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, в результаті чого донараховано військовий збір у сумі 615,92 грн.;

- пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме: неподання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

На підставі акту перевірки 28.03.2018 ГУ ДФС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення: №0229911306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, пені на загальну суму 13100,95 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 7871,97 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5228,98 грн.; №0229961306, яким застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати; №0229751306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, в тому числі з військового збору на загальну суму 1021,61 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 615,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 405,69 грн. Також винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.03.2018 № Ф-0229701306 зі сплати єдиного внеску в сумі 8739,19 грн. та рішення від 28.03.2018 № 0229691306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 4228,80 грн. (а.с. 29-33, т.1).

Крім того, на підставі зазначеного акту перевірки, 13.04.2018 Управлінням Держпраці у Волинській області винесено постанову № 6 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 446 760,00 грн. за порушення вимог абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (а. с. 5-7, т.2).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 28.03.2018 № 0229911306, №0229961306, №0229751306, а також вимога про сплату єдиного внеску від 28.03.2018 № Ф-0229701306 та рішення від 28.03.2018 № 0229691306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, позивачем були оскаржені в судовому порядку.

Так, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 в адміністративній справі № 803/759/18, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018, позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Волинській області від 28.03.2018 № 0229911306, № 0229961306, № 0229751306; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.03.2018 № 0229691306; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.03.2018 №Ф-0229701306. Дане рішення суду набрало законної сили 20.11.2018 (а.с. 83-88, т.2).

Предметом судового розгляду в адміністративній справі № 803/759/18, зокрема, було встановлення правомірності донарахування контролюючим органом ФОП ОСОБА_1 грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 13100,95 грн., з військового збору на загальну суму 1021,61 грн., застосування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 4228,80 грн. та винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Донарахування податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору із заробітної плати найманих працівників до бюджету було здійснено у зв'язку з тим, що згідно з поясненнями фізичних осіб ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, останні працювали на посадах прибиральниць у позивача без належного оформлення трудових відносин.

Проте, рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено безпідставність і протиправність висновків контролюючого органу щодо неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору із заробітної плати найманих працівників до бюджету, здійснених на підставі пояснень фізичних осіб ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Отже, під час розгляду справи № 803/759/18 судом було надано оцінку правомірності донарахуванню контролюючим органом ФОП ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору із заробітної плати найманих працівників до бюджету, та за результатами її розгляду, суд встановив безпідставність і протиправність висновків ГУ ДФС у Волинській області, викладених в акті перевірки №3671/03-20-13-06/НОМЕР_1 від 12.03.2018 щодо неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору із заробітної плати найманих працівників до бюджету, оскільки крім пояснень колишніх працівників позивача та ОСОБА_6 з якою трудовий договір не укладався, будь-яких інших документів, визначених статтею 83 ПК України, які б свідчили про допуск працівників до роботи без оформлення трудових відносин не встановлено.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки, рішенням суду в адміністративній справі № 803/759/18, яке набрало законної сили, не підтверджено правомірності висновків контролюючого органу щодо неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору із заробітної плати найманих працівників до бюджету у 2016-2017 роках, які і стали підставою для застосування до позивача Управлінням Держпраці у Волинській області штрафу в розмірі 446760,00 грн. за порушення вимог абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України (фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), тому при розгляді цієї справи, в силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України, дані обставини доказуванню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 №340, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.04.2015 за №438/26883, Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Процедура накладення даного виду адміністративно-господарських санкцій регламентована Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок 509).

Згідно пункту другого Порядку 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Висновки Управління Держпраці у Волинській області щодо фактичного допуску позивачем до роботи працівників без оформлення трудового договору (контракт) базувалися виключно на підставі акту перевірки ГУ ДФС у Волинській області від 12.03.2018 №3671/03-20-13-06/НОМЕР_1. Самостійної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю Управління Держпраці у Волинській області не проводило.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки податкові повідомлення-рішення від 28.03.2018 № 0229911306, №0229961306, №0229751306, а також вимога про сплату єдиного внеску від 28.03.2018 № Ф-0229701306 та рішення від 28.03.2018 № 0229691306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, винесені на підставі акту перевірки №3671/03-20-13-06/НОМЕР_1 від 12.03.2018 із порушенням вимог чинного законодавства, що доведено судовим рішенням, яке набрало законної сили, то виходячи із цього, Управління Держпраці у Волинській області протиправно винесло і постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.04.2018 № 6, так як порушень щодо не оформлення ФОП ОСОБА_1 працівників на роботу протягом 2016-2017 років, встановлено не було.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт трудових відносин, виплати доходу на користь фізичних осіб та отримання його такими особами, Управлінням Держпраці у Волинській області суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що відповідач позов визнав повністю.

Визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідача від 13.04.2018 № 6 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Волинській області підлягає до стягнення на користь позивача судовий розмір в розмірі 4467,60 грн., сплачений відповідно до квитанції від 05.05.2018 № ПН 407.

Вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правову допомогу в сумі 3000,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правової допомоги від 05.04.2018 №б/н, додатку №2 до договору від 05.04.2018, довідки від 07.05.2018 (а.с. 200-204) позивач сплатив на рахунок адвоката ОСОБА_7 5000,00 грн. правової допомоги, яка складається, з: вивчення матеріалів справи - 500,00 грн.; підготовки та подання до суду першої інстанції даної позовної заяви - 3000,00 грн. та представництво інтересів позивача в суді першої інстанції - 1500,00 грн.

Враховуючи наведене, а також заяву представника позивача від 31.01.2019 про зменшення витрат на правову допомогу, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 194, 229, 241, 242, 243, 245, 246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Волинській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.04.2018 № 6.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4467,60 грн. (чотири тисячі чотириста шістдесят сім гривень 60 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Відповідач: Управління Держпраці у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 39810267).

Суддя Р.С. Денисюк