Рішення № 79605818, 05.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року Справа № 206/257/17

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Дніпра, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Дніпра щодо обмеження розміру виплати пенсії, перерахованої на підставі постанови від 04.10.2016 року у справі № 206/4679/16а Самарського районного суду м. Дніпра та відповідно до довідки прокуратури Дніпропетровської області за № 18-200 вих. 16 від 15.06.2016 року;

- зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Дніпра здійснювати виплати пенсії позивача, нарахованої згідно довідки прокуратури Дніпропетровської області за № 18-200 вих. 16 від 15.06.2016 року без обмеження її максимального розміру починаючи з 01.07.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 28.10.1998 року йому призначена пенсія за вислугою років на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (у редакції чинній на час призначення пенсії) у розмірі 90% від суми заробітної плати. 16 червня 2016 року ним подано до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська заяву та довідку Дніпропетровської обласної прокуратури №18-200 вих-16 від 15.06.2016 року, де заробітна плата з 01.12.2015 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 та постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 складає 19752,96 грн. за посадою начальника відділу прокуратури Дніпропетровської області, для перерахунку пенсії в розмірі 90% розміру заробітної плати згідно довідки. Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України м. Дніпро 22.06.2016 року відмовило йому у задоволенні заяви про перерахунок пенсії, з посиланням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УІІІ від 02.03.2015 п.5 «Прикінцевих положень». Не погоджуючись з такою відмовою він звернувся в Самарський районний суд з адміністративним позовом, який було задоволено - визнано неправомірними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Дніпропетровську щодо відмови йому у перерахунку розміру пенсії та зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Дніпропетровську провести перерахунок його пенсії у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 15.06.2016 року №18-200 вих.16 та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.07.2016 року. Листом № Т68/04/14 від 26.12.2016 року позивач був повідомлений, що на виконання постанови суду пенсія була перерахована в розмірі 90% місячного заробітку відповідно до довідки прокуратури Дніпропетровської області за № 18-6 вих.16 від 12.02.2016 р., новий розмір пенсії складає 17777,66 грн. проте, розмір пенсії до виплати буде здійснено з обмеженням максимального розміру до 10 740 грн. Позивач вважає, що відповідач неправильно застосував обмеження граничного розміру пенсії на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VІІІ від 24.12.2015 року, оскільки згідно п.2 прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ від 08.07.2011 року обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Обмежуючи виплату, призначеної йому у 1998 р. пенсії граничним розміром у 10 740 грн. на підставі названих законів, відповідач неправильно ототожнює поняття «перерахунок пенсії» з поняттям «призначення пенсії».

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2017року визнано дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі щодо обмеження у виплаті ОСОБА_1 пенсії неправомірними.

Зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі здійснювати виплати ОСОБА_1 пенсії, нарахованої на підставі постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04.10.2016 у справі № 206/4679/16-а та згідно довідки прокуратури Дніпропетровської області за №18-200 вих.16 від 15.06.2016 року, без обмеження її максимального розміру, починаючи з 20 грудня 2016 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року скасовано постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14.09.2018 року. справу №206/257/17 передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року адміністративну справу № 206/257/17 прийнято до провадження судді Неклеси О.М., розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

16 листопада 2018 року до суду від відповідача надійшов відзив, разом із пенсійною справою та клопотанням про заміну відповідача його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

В обґрунтування відзиву зазначено, що з 01.04.2015 року набрав чинності Закон України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", яким внесено зміни в статтю 50-1 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Аналогічні положення містяться і в ч.15 ст.86 Закону України №1697-VII від 14.10.2014 року, в редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 року. Частиною 20 ст.86 Закону України №1697-VII від 14.10.2014 року визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Окрім того, з норм Закону України №213-VIII від 02.03.2015 року вбачається, що з 01.06.2015 року пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» не призначаються, а призначені до 01.06.2015 року не перераховуються. З огляду на наведене відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року допущено заміну відповідача його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, перейдено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання у справі призначено на 13 грудня 2018 року 13 год. 30 хв. Також ухвалою було витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровський області розрахунки або відомості, з яких вбачається розмір пенсії, який було отримано та виплачено позивачу за період з 01.06.2016 року по 17.01.2017, пояснення який розмір пенсії отримував позивач до перерахунку, а який після перерахунку внаслідок застосованого обмеження виплати розміру відповідно до Законів №1789-ХХІІ та №1697-VII. Витребувано від позивача розрахунки або відомості, з яких вбачається розмір пенсії, який було отримано та виплачено йому за період з 01.06.2016 року по 17.01.2017, виписку банку, у разі отримання пенсії на картковий рахунок. Зобов`язано сторін надати пояснення з врахуванням постанови Верховного Суду від 24 липня 2018 року.

13.12.2018 року підготовче провадження було продовжено на 30 днів на підставі заяви представника відповідача, підготовче судове засідання було відкладено на 14.01.2019 року до 10:00 год.

08.01.2019 року на адресу суду від відповідача надійшла довідка про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1

14.01.2019 року представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, в якій просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Позивач до суду не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, жодних заяв чи клопотань, а також витребувані докази до суду не надав. За наведених обставин суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 28.10.1998 року перебуває на обліку в УПФУ в Самарському районі м. Дніпропетровська (реорганізоване на Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Дніпропетровську, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) та отримує пенсію відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру».

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Дніпропетровську щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку розміру пенсії. Зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Дніпропетровську провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 15.06.2016 року №18-200 вих.16 та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.07.2016 року. В іншій частині позову - відмовлено.

07 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Дніпропетровська з заявою в якій просив провести перерахунок його пенсії за рішенням суду від 04.10.2016 року без обмеження її граничного розміру.

26 грудня 2016 року Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Дніпропетровська листом №Т68/04/14 надало позивачу відповідь щодо розрахунку пенсії в якій зазначають, що новий розмір пенсії складає 17777,66 грн. Проте згідно Закону України від 24.12.2015 року № 911 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» максимальний розмір пенсії/щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплат до надбавок окремих категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) у 2016 році не може перевищувати 10740 грн. Тому розмір пенсії до виплати з 01.07.2016 року складає 10740 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо обмеження розміру його пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

За статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI (в редакції, чинній на час проведення перерахунку пенсії позивача, далі - Закон № 3668-VI) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону № 1789-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до Закону України від 24.12.2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено тимчасове обмеження на період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року максимального розміру пенсії у розмірі 10740 грн.

Таким чином, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).

Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Наведені норми кореспондуються з положеннями частини третьої статті 27 Закону № 1058-IV, за якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Буквальний та системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вони не звужують зміст вже набутих прав пенсіонерів, розмір призначеної пенсії яких більший зазначеного максимального розміру. Водночас, запроваджують обмеження, в тому числі на період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, щодо розміру призначених та перерахованих пенсій, зокрема, відповідно до законів № 1789-ХІІ та №1697-VII.

За наведеними законодавчими положеннями виплата перерахованої пенсії обмежується указаним максимальним розміром. Проте, наслідок такого обмеження не може бути зменшений розмір пенсії особи, який вона отримувала до його перерахунку, як звуження обсягу прав та свобод особи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року було зазначено, що для правильного вирішення справи необхідно встановити, який розмір пенсії отримував ОСОБА_1 до проведення її перерахунку згідно постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2016 року та чи зменшився її розмір внаслідок застосованого обмеження виплати розміру відповідно до Законів № 1789-ХІІ та №1697-VII.

На вимогу суду відповідач надав довідку про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1, з якої вбачається, що з січня 2016 року по червень 2016 року позивачу була нарахована пенсія у розмірі 10747,99 грн., розмір пенсії фактично виплачений - 9650,01 грн., з липня 2016 року (після перерахунку пенсії на підставі постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2016 року) розмір пенсії нарахований склав 17777,66 грн., розмір пенсії фактично виплачений - 10740,00 грн.

Отже, розмір пенсії яку отримував ОСОБА_1 до проведення її перерахунку згідно постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2016 року становив 9650,01 грн., а після перерахунку склав 10740,00 грн., тобто збільшився внаслідок застосованого обмеження виплати розміру відповідно до Законів № 1789-ХІІ та №1697-VII.

Наведені обставини свідчать про відсутність звуження обсягу прав та свобод позивача у спірних правовідносинах, а тому суд вважає правомірним обмеження розміру пенсії позивача вказаним максимальним розміром.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо обмеження розміру виплати пенсії, перерахованої на підставі постанови від 04.10.2016 року у справі №206/4679/16а Самарського районного суду м. Дніпра та відповідно до довідки прокуратури Дніпропетровської області за № 18-200 вих. 16 від 15.06.2016 року є правомірними, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Копію рішення суду направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.02.2019 року.

Суддя О.М. Неклеса