Ухвала суду № 79603248, 01.02.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"01" лютого 2019 р. Справа № 924/1048/17

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у колегіальному складі: головуючий суддя Танасюк О.Є., судді Виноградова В.В., Муха М.Є., розглянувши скаргу акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" №2019-05-13-256 від 18.01.2019р. на дії ДВС по справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" м.Київ

до публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" м. Хмельницький

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду державного майна України м. Київ

про стягнення 8606022,12 грн.

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_1 - директор згідно наказу від 27.06.2014р.

відповідач: ОСОБА_2 – довіреність №802 від 16.01.2019р.; ОСОБА_3 - №801 від 16.01.2019р.

третя особа: не викликався

відділу ДВС: ОСОБА_4 – посвідчення №ХМ1327 від 13.08.2018р.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.02.2018р. задоволено частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" м. Київ до публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" м.Хмельницький, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду державного майна України м. Київ про стягнення 8606022,12 грн., з яких: 7147231,86 грн. - основний борг, 918566,15 грн. - неустойки, 430959,58 грн. - інфляційних втрат, 109264,53 грн. - 3% річних. Присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариством "Хмельницькобленерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" 7147231,86 грн. основного боргу, 903880,06 грн. неустойки, 430959,58 грн. інфляційних втрат, 109264,53 грн. 3% річних, 128870,04 грн. витрат по оплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.06.2018р. рішення господарського суду Хмельницької області від 21.02.2018р. по справі №924/1048/17 залишено без змін.

19.06.2018р. видано наказ по справі.

21.01.2019р. до суду надійшла скарга акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" №2019-05-13-256 від 18.01.2019р., в якій просить визнати незаконними дії начальника відділу ДВС м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_4 щодо поновлення вчинення виконавчих дій та арешту коштів боржника у виконавчому провадженні №58029418, скасувати постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 17.01.2019р. та постанову про арешт коштів боржника від 18.01.2019р. у виконавчому провадженні 358029418, а також на період розгляду скарги невідкладно зупинити виконання наказу господарського суду Хмельницької області №924/1048/17 від 19.06.2018р.

В обґрунтування скарги посилається на те, що ПАТ "Хмельницькобленерго" включено до переліку об'єктів паливно-енергетичного комплексу, що підлягають приватизації, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №96-р від 18.02.2013 року „Про приватизацію об'єктів паливно-енергетичного комплексу”. Також ПАТ "Хмельницькобленерго" включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації згідно розпорядження КМУ №358-р від 10.05.2018 року „Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році”.

Крім того, розпорядженням КМУ від 16.01.2019 року „Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності”, продовжено приватизацію об'єктів державної власності, включених до переліку, рішення про приватизацію яких були прийняті в 2018 році, а також затверджено перелік об'єктів великої приватизації, до якого ввійшло АТ "Хмельницькобленерго".

Повідомляє, що 10.01.2019 року органом ДВС була винесена постанова про зупинення вчинення виконавчих дій по виконанню наказу №924/1048/17, виданого 19.06.2018 року (ВП №58029418).

Проте, 18.01.2019 року, скаржнику стало відомо, що державним виконавцем всупереч вимогам ст. ст. 34, 35, 56 Закону України „Про виконавче провадження” 17.01.2019р. було винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій та 18.01.2019р. - постанову про арешт коштів боржника, оскільки підстави для зупинення виконавчих дій не відпали та існують на даний час.

Ухвалою господарського суду від 22.01.2018р. було відмовлено у вимозі акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" про зупинення виконання наказу господарського суду Хмельницької області на період розгляду скарги у зв’язку з необґрунтованістю правових підстав для зупинення виконання наказу господарського суду Хмельницької області.

Другий відділ ДВС м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області у письмовому поясненні від 29.01.2019р. №2924 у задоволенні скарги просить відмовити. Зазначає, що посилання боржника на розпорядження Кабінету Міністрів України №96-р від 18.02.2013 року „Про приватизацію об'єктів паливно-енергетичного комплексу” та включення АТ "Хмельницькобленерго" до таких об’єктів не є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

З приводу посилання боржника на розпорядження Кабінету Міністрів України №358-р від 10.05.2018 року „Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році”, виконавець зазначає, що відповідно до приписів та процедури приватизації, встановленої Законом України „Про приватизацію державного і комунального майна”, підстави для зупинення виконавчого провадження на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України „Про виконавче провадження” існували до 31.12.2018р. в рамках часу розповсюдження дії розпорядження Кабінету Міністрів України №358-р від 10.05.2018р.

Наголошує, що станом на дату винесення постанови про поновлення вчинення виконавчих дій 17.01.2019р. Кабінет Міністрів України не приймав акту у формі розпорядження в рамках реалізації процедури великої приватизації, що встановлено ч. 2 ст. 11 Закону України „Про приватизацію державного і комунального майна”, яке б мало бути опубліковане до 15.01.2019р. та в якому б було вказано боржника. Тому підстави для зупинення виконавчих дій відсутні.

Позивач у письмових поясненнях від 28.01.2019р. №0128/2 просить в задоволенні скарги на дії начальника відділу ДВС м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_4 відмовити.

Зазначає, що розпорядженням КМУ № 358-р від 10.05.2018р. було затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, які мали бути приватизовані у 2018 році, - тобто до 31.12.2018р. включно. На 2019 рік вказане розпорядження свою дію не розповсюджує з огляду на предмет його регулювання та саме нормативне закріплення, яке у ньому зазначене, в тому числі, й у його назві.

Звертає увагу, що розпорядження КМУ № 96-р від 18.02.2013р. немає ніякого відношення до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України „Про виконавче провадження”, оскільки ним затверджено інший перелік, ніж той про який йдеться в Законі, а саме, перелік об'єктів паливно-енергетичного комплексу та групи Г, що підлягають приватизації.

Щодо розпорядження КМУ від 16.01.2019р., про яке зазначає АТ „Хмельницькобленерго”, позивач наголошує, що воно гіпотетично немає ніякого відношення до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України „Про виконавче провадження” та дій державного виконавця, оскільки воно навіть не опубліковане станом на 28.01.2019р.

Позивач посилаючись на те, що до 15.01.2019р. ні Фондом державного майна України, ні Кабінетом Міністрів України не було опубліковано новий перелік об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації на відповідний (2019) рік, то підстав передбачених п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України „Про виконавче провадження” виникнути в 2019 вже не може, окрім як після внесення відповідних змін до норм Закону України „Про приватизацію державного і комунального майна”.

Під час розгляду скарги на дії органу ДВС судом встановлено та враховується таке.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно положень ч. 5 ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження” (далі – Закон) рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність визначених у цьому Законі дій органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, які визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

09.01.2019р. начальником Другого відділу ДВС м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області №924/1048/17 від 19.06.2018р. про стягнення з публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" 8720206,07 грн.

10.01.2019р. органом ДВС прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій по виконанню наказу №924/1048/17 від 19.06.2018р. на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України „Про виконавче провадження”, з посиланням на розпорядження Кабінету Міністрів України №96-р від 18.02.2013 року „Про приватизацію об'єктів паливно-енергетичного комплексу” та розпорядження Кабінету Міністрів України №358-р від 10.05.2018 року „Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році”.

17.01.2019р. начальником Другого відділу ДВС м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_4 винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій на підставі ч. 5 ст. 35 Закону України „Про виконавче провадження”.

18.01.2019р. начальником Другого відділу ДВС м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_4 винесено постанову про арешт коштів боржника.

АТ "Хмельницькобленерго" посилаючись на розпорядженням Кабінету Міністрів України №96-р від 18.02.2013 року „Про приватизацію об'єктів паливно-енергетичного комплексу”, розпорядження Кабінету Міністрів України №358-р від 10.05.2018 року „Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році”, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 року „Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності”, вважає дії начальника відділу ДВС м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_4 щодо поновлення вчинення виконавчих дій та арешту коштів боржника у виконавчому провадженні №58029418 незаконними, оскільки в даному випадку наявні підстави для зупинення виконавчого провадження на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України „Про виконавче провадження”.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 34 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об’єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна регулює Закон України „Про приватизацію державного і комунального майна” (далі - Закон).

Так, ч. 1 ст. 10 Закону передбачено, що порядок приватизації державного і комунального майна передбачає, зокрема, формування та затвердження переліків об’єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об’єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону, перелік об’єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України.

Уповноважені органи управління державним майном або корпоративними правами, управління яких вони здійснюють, за результатами аналізу господарської діяльності суб’єктів господарювання подають щороку до 1 жовтня державним органам приватизації пропозиції стосовно включення об’єктів права державної власності до переліку об’єктів, що підлягають приватизації на наступний рік, разом з висновками щодо прогнозованої суми надходження коштів від приватизації запропонованих до переліків об’єктів та прогнозом соціально-економічних наслідків приватизації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 11 Закону).

Частиною 10 ст. 11 Закону передбачено, що державні органи приватизації щороку до 15 січня поточного року забезпечують оприлюднення переліків об’єктів, що підлягають приватизації на відповідний рік, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України. Якщо протягом року у передбаченому цією статтею порядку приймаються рішення про включення додаткових об’єктів права державної власності до переліків об’єктів, що підлягають приватизації, Фонд державного майна України має включити такі об’єкти до відповідного переліку та оприлюднити відповідний змінений перелік об’єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України.

Таким чином, вищезазначеними положеннями Закону України „Про приватизацію державного і комунального майна” передбачається щорічне формування та затвердження переліку об’єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, яке здійснюється на кожен календарний рік та оприлюднюється в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України до 15 січня поточного року.

Частиною 3 ст. 49 Закону України „Про Кабінет Міністрів України” передбачено, що акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Розпорядженням КМУ № 358-р від 10.05.2018р. було затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації які мали бути приватизовані у 2018 році, - тобто до 31.12.2018р. включно. Відповідно, на 2019 рік вказане розпорядження свою дію не розповсюджує з огляду на предмет його регулювання.

У поданій скарзі АТ "Хмельницькобленерго" зазначає, що розпорядженням КМУ від 16.01.2019 року „Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності”, продовжено приватизацію об'єктів державної власності, включених до переліку, рішення про приватизацію яких були прийняті в 2018р., а також затверджено перелік об'єктів великої приватизації, до якого ввійшло АТ "Хмельницькобленерго".

В судовому засіданні 01.02.2019р. представник АТ "Хмельницькобленерго" на усну вимогу суду надав розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019р. №36-р „Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності”, яке зі слів учасників судового розгляду, було оприлюднене 01.02.2019р. на Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України (Урядовий портал).

Позивач категорично заперечує проти врахування даного розпорядження Кабінету Міністрів України при розгляді скарги та вважає, що воно не може бути застосоване до спірних правовідносин, оскільки станом на момент прийняття постанови про поновлення вчинення виконавчих дій від 17.01.2019р. вищевказане розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019р. не було опубліковане в будь-якому офіційному виданні. Крім того, просить врахувати, що п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України „Про виконавче провадження” може бути застосований державним виконавцем тільки при умові оприлюднення відповідного розпорядження в офіційному друкованому виданні Фонду державного майна України – „Відомості приватизації”. Наголошує, що станом на 17.01.2019р, а також на момент розгляду скарги у виданні „Відомості приватизації” розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 року „Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності” не опубліковано.

Частиною 5 ст. 35 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов’язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

Судом враховується, що станом на дату винесення оскаржуваної постанови Другого відділу ДВС м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про поновлення вчинення виконавчих дій від 17.01.2019р., розпорядження КМУ від 16.01.2019р., на яке посилається скаржник, як на підставу для зупинення виконавчого провадження, не було опубліковане в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, зокрема, в офіційному друкованому виданні Фонду державного майна України – „Відомості приватизації”, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, як це передбачено ст. 11 Закону України „Про приватизацію державного і комунального майна”.

Враховуючи відсутність опублікованого в офіційному друкованому виданні державних органів приватизації розпорядження Кабінету Міністрів України, як акту з організаційно-розпорядчих питань, яким було б затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2019 році, серед яких було б вказано боржника, станом на 17.01.2019р. були відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження.

Незважаючи на те, що розпорядження Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності” датоване 16.01.2019р., однак оприлюднене з присвоєнням №36-р було лише 01.02.2019р. на Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України (Урядовий портал).

Отже, державним виконавцем під час винесення постанови про поновлення вчинення виконавчих дій від 17.01.2019р. було вірно зроблено правовий висновок, що підстави для зупинення виконавчого провадження на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України „Про виконавче провадження” існували до 31.12.2018р. в рамках розповсюдження розпорядження Кабінету Міністрів України №358-р від 10.05.2018 року „Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році”.

Таким чином, постанова про поновлення вчинення виконавчих дій від 17.01.2019р. начальником відділу ДВС м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_4 прийнята правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд вважає безпідставним посилання боржника на розпорядження Кабінету Міністрів України №96-р від 18.02.2013р., яким затверджено перелік об'єктів паливно-енергетичного комплексу та групи Г, що підлягають приватизації, оскільки підставою для зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України „Про виконавче провадження” є включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об’єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації відповідно до Закону України „Про приватизацію державного і комунального майна” № 2269-VIII від 18.01.2018р.

При, судом враховується, що ч. 1 ст. 34 Закону України „Про виконавче провадження” була доповнена п. 12 згідно із вищезазначеним Законом № 2269-VIII від 18.01.2018р. Тобто, підставою для зупинення виконавчого провадження на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України „Про виконавче провадження” є приватизація державних підприємств, яка здійснюється в межах Закону України „Про приватизацію державного і комунального майна” № 2269-VIII від 18.01.2018р., що спростовує доводи скаржника про наявність підстав для зупинення виконавчого провадження на підставі розпорядження КМУ №96-р від 18.02.2013р.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Положеннями ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що виконавче провадження здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, обов’язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об’єктивності строків виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження” виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Варто зазначити, що наведені приписи Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 р., в якому вказано, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування нашою державою права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі – „Конвенція”) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 р. в справі "Півень проти України").

Відповідно до п. 4.2 рішення Європейського суду від 27.07.2004 р. у справі "Ромашов проти України" невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Таким чином, основною ідеєю (аксіомою) права на судовий захист (права на суд) є не лише прийняття судом рішення про захист прав та інтересів особи, а й виконання зазначеного судового рішення, яке в країні, що поважає верховенство права, не може залишатися невиконаним та є складовою частиною судового розгляду.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно із практики Європейського суду з прав людини право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони, яка поважає верховенство права, дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997; рішення у справі «Бурдов проти Росії» №59498/00 від 07.05.2002; рішення у справі «Ясіун'єне проти Литви» №41510/98 від 06.03.2003; та рішення по справі «Руйану проти Румунії» №34647/97 від 17.06.2003).

Аналогічний висновок Європейського суду з прав людини міститься і у рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004р.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Агрокомплекс проти України» від 06.10.2011р. міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «ОСОБА_5 проти України», рішення від15.10.2009).

Тобто, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

Проте, в даному випадку матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем рішення господарського суду Хмельницької області від 21.02.2018р. у справі №924/1048/17, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.06.2018р.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №58029418, начальником відділу ДВС м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_4 18.01.2019р. винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 9592424,67 грн.

Частиною 1, п. 7 ч. 2 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов’язаний накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Враховуючи, що станом на 18.01.2019р. боржником рішення господарського суду Хмельницької області по справі №924/1048/17, на виконання якого видано наказ від 19.06.2018р. не було виконано, а виконавче провадження поновлено відповідно до вимог чинного законодавства, начальником відділу ДВС м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_4 правомірно, з метою реального виконання судового рішення винесено постанову від 18.01.2019р. про накладення арешту на кошти боржника.

Статтею 343 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на зазначене, враховуючи, що державний виконавець під час вчинення виконавчих дій діяв відповідно до вимог чинного законодавства, з дотриманням принципу верховенства права та обов’язковості виконання судового рішення, у суду відсутні підстави вважати неправомірними дії начальника відділу ДВС м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_4 щодо поновлення вчинення виконавчих дій станом на дату винесення оскаржуваної постанови від 17.01.2019р., а також щодо винесення постанови від 18.01.2019р. про накладення арешту на кошти боржника.

Зважаючи на те, що оскаржувані постанова про поновлення вчинення виконавчих дій від 17.01.2019р. та постанова про арешт коштів боржника від 18.01.2019р. у виконавчому провадженні №58029418 начальником відділу ДВС м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_4 прийняті відповідно до закону та в межах повноважень, у задоволенні скарги акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" №2019-05-13-256 від 18.01.2019р. необхідно відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 233, 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволення скарги акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" №2019-05-13-256 від 18.01.2019р. на дії начальника відділу ДВС м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_4 по справі №924/1048/17 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її оголошення в порядку ст.ст. 254-259 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 05.02.2019р.

Головуючий суддя О.Є. Танасюк

Суддя В.В. Виноградова

Суддя М.Є. Муха

Віддрук. 5 прим. :1 - до справи,

2 - позивачу, товариство з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" (04114, АДРЕСА_1) – рек. з пов.;

3 - відповідачу, публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"(29016, м.Хмельницький, вул. Храновського, буд.11а) - рек. з пов;

4- третя особа - Фонд державного майна України (01133 , м.Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9) рек. з повід.

5 - відділу ДВС м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 13/2) рек. з повід.