Ухвала суду № 79602618, 28.01.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.01.2019 р. Справа № 914/2612/17

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участю секретаря судового засідання Фартушка Н.Б., у підготовчому судовому засіданні у справі

за позовом:Першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області, Львівська обл., м. Стрийдо відповідача-1:Володимирецької сільської ради Жидачіського району Львівської області, Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Володимирцідо відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз», Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Володимирціпро:визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення земельних ділянок

Представники:

позивача (прокуратури): ОСОБА_1 (посвідчення №032118 від 11.02.2015р.);

відповідача-1: ОСОБА_2 (договір-доручення про надання юридичних послуг від 11.01.2018р.);

відповідача-2: ОСОБА_3 (сільський голова),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.04.2018р. у справі №914/2612/17 (суддя Синчук М.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018р. зазначене рішення суду було залишене без змін.

28.11.2018р. Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду прийнято постанову, якою постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018р. та рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2018р. у справі №914/2612/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. У вказаній постанові суд касаційної інстанції зазначив, зокрема, що суди попередніх інстанцій не перевірили належність обґрунтування Прокурором необхідності захисту інтересів держави у спірних правовідносинах в якості позивача. Суди не врахували, що посилаючись в позові на захист інтересів держави і на належність спірних земельних ділянок, зокрема, до земель державної форми власності, Прокурор не зазначив у позові орган, уповноважений здійснювати державою відповідні функції у спірних правовідносинах.

Внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями, проведеного 22.12.2018р., справу №914/2612/17 було передано на розгляд судді Король М.Р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.12.2018р. прийнято справу до розгляду, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.01.2019р.

21.01.2019р. на адресу Господарського суду Львівської області від позивача надійшли письмові пояснення, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх. №2656/19. У наведеному поясненні прокурор зазначив, що пунктом 1 рішення від 23.12.2016 р. №81 Володимирецька сільська рада розпорядилась землями запасу сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту площею 89,4 га, а відтак в цій частині рішення органу місцевого самоврядування дійсно порушило інтереси держави в особі органу державної влади – Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, оскільки останнє у відповідності до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності. Крім того, прокурор зазначив, що в частині законності пункту 1 рішення сесії Володимирецької сільської ради від 23.12.2016 р. №81 про надання в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Верболіз» земельних ділянок комунальної власності із земель запасу та земельних ділянок (паїв) із земель пайового фонду відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому перший заступник керівника Стрийської місцевої прокуратури звертається до суду за захистом державних інтересів і набуває статусу позивача.

18.01.2019р. на адресу Господарського суду Львівської області від відповідача-1 надійшли письмові пояснення вих.№37 від 16.01.2019р. щодо викладених вказівок Верховного суду у постанові від 28.11.2018р. у справі №914/2612/17, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх. №2460/19. У вказаному поясненні відповідач -1 наголосив на тому, що, беручи до уваги висновки Верховного Суду у Постанові від 28.11.2018 р. у даній справі, вважає, що суд при новому розгляді справи у суді першої інстанції повинен перевірити аргументи прокурора та повернути позовну заяву Стрийській місцевій прокуратурі.

21.01.2019р. позивач через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації Господарського суду Львівської області подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№2542/19 від 21.01.2019р.).

В підготовчому судовому засіданні 21.01.2019р. оголошено перерву до 28.01.2019р.

25.01.2019р. позивач через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації Господарського суду Львівської області подав письмові пояснення №05/2-156вих.19 від 24.01.2019р. (вх.№3449/19 від 25.01.2019р.), в котрих наголосив, що підставою подання прокуратурою даного позову до суду є відсутність органу, уповноваженого державною здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах та, зокрема, необхідність захисту інтересів держави.

Позивач (прокурор) в підготовче судове засідання 28.01.2019р. з’явився, доводи, викладені у письмовому поясненні, підтримав.

Представник відповідача-1 в підготовче судове засідання 28.01.2019р. з’явився, заявив усне клопотання про залишення позову без розгляду.

Представник відповідача-2 в підготовче судове засідання 28.01.2019р. з’явився, підтримав заявлене представником відповідача-2 клопотання про залишення позову без розгляду.

В судовому засіданні 28.01.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Судом встановлено наступне.

Згідно з положеннями статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч.4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч.3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень (ч.4).

Право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Предметом позову у цій справі є:

1) визнання недійсним пункту 1 рішення відповідача-1 №81 від 23.12.2016р. «Про передачу в оренду земельних ділянок на території Володимирецької сільської ради на 2017 рік»;

2) зобов’язання відповідача-2 повернути земельні ділянки державної власності площею 89,4 га із земель запасу сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території відповідача-1;

3) зобов’язання відповідача-2 повернути земельні ділянки комунальної власності площею 54,1 га із земель запасу сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту с.Володимирці на території відповідача-1;

4) зобов’язання відповідача-2 звільнити земельні ділянки площею 85,06 га із земель пайового фонду на території відповідача-1.

Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом в якості позивача у справі, зазначив про порушення відповідачем-1 інтересів держави щодо розпорядження, в т.ч., землями державної власності, проте вказав, що у даних правовідносинах загалом відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VІ від 06.09.2012р. (який набрав чинності 01.01.2013), зокрема, внесено зміни до Земельного кодексу України, відповідно до яких з 01.01.2013 повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», внаслідок реорганізації Держземагентства України було утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Відтак, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) має право звертатися до суду з позовом, предметом якого є вимоги, які стосуються земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, стосовно яких прокурором також заявлені вимоги у даній справі, про що зазначено і Постанові Верховного Суду від 28.11.2018р. у даній справі).

Враховуючи положення Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», а також затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004 «Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)», нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст.13 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Так, наведеною вище статтею визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В позовній заяві Прокурор, оспорюючи право сільської ради на розпорядженнями невитребуваними (нерозподіленими) земельними ділянками, посилається на те, що згідно з Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» таке право має Жидачівська районна державна адміністрація. Водночас, у подальшому в позові, всупереч наведеному, зазначає, що у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції.

Разом з тим, в позовній заяві прокурор зазначив, що згідно інформації Жидачівської районної державної адміністрації від 25.10.2017 р. №02-17/3802, 115 особам з числа померлих пайовиків було видано державні акти на право власності на земельні ділянки загальною площею 80,56 га. Наведеним підтверджується той факт, що спірні земельні ділянки не є землями державної чи комунальної власності, а тому не може бути порушено інтереси держави оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування в цій частині.

Положеннями статті 124 ЗК України та статті 16 Закону України «Про оренду землі» визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно частини 1 статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено статтею 123 ЗК України.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Така правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17.

Враховуючи наведене вище, відсутні правові підстави для представництва прокурором інтересів держави з підстав відсутності відповідного органу, зважаючи на наявність суб'єктів владних повноважень, уповноважених на здійснення відповіних функцій у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Зважаючи на те, що справу №914/2612/17, відповідно до постанови Верховного Суду від 28.11.2018р., було направлено на новий розгляд, а відтак, ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.12.2018р. вказану справу прийнято до розгляду, до позовної заяви неможливо застосувати положення ст.174 ГПК України.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано. Зважаючи на те, що прокурор не мав підстав звертатися з позовом у даній справі, суд вважає, що позовна заява прокурора в даній справі підлягає залишенню без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Керуючись ст.ст. 177, 181-183, 185, 226 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Позов Першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області до Володимирецької сільської ради Жидачіського району Львівської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення земельних ділянок залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної в порядку та строк, передбачені ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку і строки, передбачені ст.ст. 254-255 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.02.2019 р.

Суддя Король М.Р.