Ухвала суду № 79602227, 05.02.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/957/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.02.2019 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгал Україна" від 01.02.2019 (вх.№ 1825/19 від 01.02.2019) про відвід судді Михайлишина В.В. у справі № 909/957/18

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгал Україна"

про стягнення вартості частини у майні товариства в сумі 574 912, 00 гривень

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгал Україна" про стягнення вартості частини у майні товариства в сумі 574 912, 00 гривень.

Справа перебуває на стадії розгляду справи по суті. 22.01.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 04.02.2019.

01.02.2019, до канцелярії суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгал Україна" від 01.02.2019 (вх.№ 1825/19) про відвід судді Михайлишина В.В. у справі № 909/957/18.

Ухвалою суду від 04.02.2019, за наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгал Україна" про відвід судді Михайлишина В.В., суд дійшов висновку про необгрунтованість заявленого відводу, з огляду на що зупинено провадження у справі № 909/957/18 до вирішення питання про відвід судді Михайлишина В.В.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями справу № 909/957/18, в частині розгляду заяви про відвід судді, передано на розгляд судді Неверовській Л.М.

Розглянувши подану заяву, дослідивши обставини викладені в ній та матеріали справи, суд зазначає наступне.

Подана заява обгрунтована наявністю передбачених пунктом 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу судді Михайлишина В.В., відповідно до положень якої, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Такою обставиною, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгал Україна", є те, що у судовому засіданні 22.01.2019 суддя Михайлишин В. В. приєднав до матеріалів справи клопотання позивача про стягнення судових витрат (вх. № 1212/19 від 22.01.2019).

Заявник вважає, що суд мав залишити без розгляду вищевказане клопотання, як таке, що без поважних причин не було заявлено в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. Посилаючись на абзац 2 частини 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, заявник вказує, що про дану обставину дізнався 31.01.2019 при ознайомленні з матеріалами справи.

На думку заявника, вищевказані обставини є підставою для задоволення відводу судді Михайлишину В.В.

При прийнятті ухвали, за наслідками розгляду заяви про відвід судді Михайлишина В.В., судом враховано таке.

Право на подання заяви про відвід судді є однією із гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, з підстав, зазначених у ст. 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Згідно з частиною 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

У відповідності до ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З аналізу господарського процесуального законодавства слідує, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді.

Заявником, на підтвердження особистої упередженої поведінки судді (відсутності особистої об'єктивності), наведено саме власну довільну інтерпретацію (власне розуміння і тлумачення) процесуальних дій судді.

Разом з тим, суд зазначає, що наведені вище норми національного законодавства не містять всі підстави для відводу судді, оскільки відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, яка є частиною національного законодавства, також закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, зокрема, у справі "Газета Україна-Центр проти України" (заява № 16695/04), рішення від 15 липня 2010 року (набуло статусу остаточного від 15 жовтня 2010 року), у п.п. 28-32 щодо позиції Європейського Суду зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 43).

У контексті об'єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 poку, п. 58 Reports of Judgments and Decisions, 1996-III). З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, ? правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45, Reports of Judgments and Decisions, 1998-VIII).

Таким чином, з аналізу рішень Європейського Суду з прав людини стосовно висновків про дотримання норм Конвенції вбачається: суд, який розглядає справу, повинен бути безстороннім суб'єктивно, тобто жодний його член не повинен мати будь-якої особистої зацікавленості або упередженості і вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які б свідчили про протилежне; суд повинен бути безстороннім з об'єктивного погляду, тобто, він повинен надати достатні гарантії, які б виключали будь-які законні сумніви стосовно цього. Згідно з критерієм об'єктивної безсторонності, необхідно з'ясувати, чи існують факти, встановлення яких може викликати сумніви щодо безсторонності суддів.

Дотримання принципу незалежності судом при розгляді справ в рішеннях ЄСПЛ визнається у разі відповідності суду наступним критеріям: 1) спосіб призначення його членів; 2) тривалість строку повноважень; 3) наявність гарантій проти зовнішнього впливу; 4) наявність зовнішніх атрибутів незалежності.

Незалежність як принцип стосується всієї судової системи чи статусу суддів у державі, їх взаємодії з іншими органами. Принцип неупередженості передбачає акцент на конкретній справі "зазвичай виявляється в світлі обставин конкретної справи, тобто prima facie".

За наведених обставин, оцінивши, викладені у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгал Україна" доводи, суд дійшов висновку, що вони не свідчать про наявність підстав для відводу в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та передбачених у ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, не підтверджують небезсторонність, упередженість і необ'єктивність судді Михайлишина В.В. при розгляді даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення заяви про відвід судді відсутні, а тому у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.

Керуючись статтями 35, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгал Україна" від 01.02.2019 (вх.№ 1825/19 від 01.02.2019) про відвід судді Михайлишина В.В. у справі № 909/957/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст. 235, 255 ГПК України).

Ухвала підписана 05.02.2019

Суддя Л.М. Неверовська