Рішення № 79602202, 28.01.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/147/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2019 Справа № 908/2531/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л.

при секретарі судового засідання - Юсубовій Д.В.

розглянувши матеріали справи № 908/2531/18

за позовною заявою: акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11

до відповідача: акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, 69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15

про стягнення 71 935,02 грн.

Присутні представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 20.12.18 № 18-161

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 10.12.18 № 011.11-06

СУТЬ СПОРУ:

23.11.18 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 08.11.18 № 18-233 акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (далі АТ “ЗЗФ”) до публічного акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (надалі ПАТ “ЗАлК”) про стягнення 71 935,02 грн. за договором про користування колектором зливної каналізації від 30.12.15 № 18/ЗАлК-Д-2016-13, а саме: 63 855,00 грн. основного боргу та 8 080,02 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 1, 20, 46, 162, 164 ГПК України.

23.11.18 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою суду від 28.11.18 прийняти вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2531/18 за правилами спрощеного позовного провадження, якій присвоєно № провадження 17/147/18. Судове засідання призначено на 21.12.18.

В судовому засіданні 21.12.18 оголошено перерву до 28.01.19.

10.01.19 до суду від АТ «ЗЗФ» надійшла заява від 08.01.19 № 18-233/1 про зменшення позовних вимог, в якій позивач зазначив, що відповідачем по справі було частково сплачена основна заборгованість у розмірі 30 000,00 грн. А тому, позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 41 935,02 грн. за договором про користування колектором зливної каналізації від 30.12.15 № 18/ЗАлК-Д-2016-13, а саме: 33 855,00 грн. основного боргу та 8 080,02 грн. пені.

Розглядаючи заяву АТ “ЗЗФ” від 08.01.19 № 18-233/1 про зменшення позовних вимог судом враховано наступне.

Положеннями ст. 207 ГПК України визначено порядок розгляду заяв і клопотань після відкриття судом розгляду справи по суті. Так, зокрема, згідно із ч. 2 вказаної статті суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах ін. осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно із ч.ч. 2, 4 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання (ч. 2). … Перше судове засідання проводиться не пізніше 30 днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 4 ст. 252).

Судом враховано, що ухвалою господарського суду від 28.11.18 (про відкриття провадження у справі № 908/2531/18) розгляд справи призначено на 21.12.18 та саме в цей день було судове засідання, то розгляд справи по суті розпочався саме з 21.12.18.

Поряд з цим, заява АТ “ЗЗФ” від 08.01.19 № 18-233/1 про зменшення позовних вимог разом з додатковими документами надійшли до суду 10.01.19, тобто після того як 21.12.18 судом вже було відкрито перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження.

А тому, як наслідок, вказану заяву про зменшення позовних вимог судом залишено без розгляду з підстав визначених ч. 2 ст. 207 ГПК України.

28.01.19 до суду надійшло повідомлення щодо зміни назви позивача (відповідача), в якому представник повідомляє суд, що у зв'язку з прийнятим рішенням про перейменування підприємства, а також внесення змін до Статуту (затв. протоколом зборів акціонерів від 01.11.18). на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.11.18 про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, назву відповідача «публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» було змінено на «акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат». Відповідно до п.п. 1.1.-1.3. Статуту акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (надалі - «Товариство») є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-УІ від 17.09.08.

Представник позивача в судовому засіданні 28.01.19 проти залучення та задоволення вказаного повідомлення не заперечив.

З огляду на викладене, суд у відповідності до ч. 5 ст. 161 ГПК України, залучив до матеріалів справи повідомлення АТ «ЗАлК» щодо зміни назви відповідача.

Як наслідок, суд виходить з того, що повною вірною назвою відповідача станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі по суті спору є акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (надалі – АТ «ЗАлК»).

Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.

У засіданні суду 28.01.19, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві за вих. від 08.11.18 № 18-233 та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 71 935,02 грн. за договором про користування колектором зливної каналізації від 30.12.15 № 18/ЗАлК-Д-2016-13, а саме: 63 855,00 грн. основного боргу та 8 080,02 грн. пені.

Відповідач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях підтримав свої заперечення викладені у відзиві на позовну заяву та частково визнає позовні вимоги щодо заборгованості за договором про користування колектором зливної каналізації від 30.12.15 № 18/ЗАлК-Д-2016-13 у розмірі 33 855,00 грн. основного боргу та просив суд розстрочити виконання рішення господарського суду по справі № 908/2531/18 з оплатою сими 33 855,00 грн. рівними частинами щомісячно строком на 12 місяців.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.15 між публічним акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів” (Власник) та публічним акціонерним товариством “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (Користувач) укладено договір про користування колектором зливної каналізації № 18/ЗАлК-Д-2016-13, за умовами якого (п. 1.1. договору) Власник надає Користувачеві право спільного користування колектором промислово-зливової каналізації для скидання з території ПАТ «ЗАлК» промислово-зливових вод.

Згідно п. 1.2. договору, Користувач має право транспортувати по колекторові свої промислово-зливові води в обсягах із дотримуванням вмісту забруднюючих речовин, не перевищуючих вимоги нормативно-законодавчих документів, у т.ч. проекту ГДС, погоджених у встановленому порядку з Власником.

Відповідно до п. 2.1. договору, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 26.12.16, загальна сума договору визначається виходячи з діючої щомісячної вартості користування колектором Користувачем і становить 331 652,04 грн. без ПДВ. До вартості послуг застосовується ставка ПДВ, діюча у період надання даних послуг.

У відповідності до п. 3.1. договору, оплата за користування колектором проводиться Користувачем на поточний рахунок Власника щомісяця протягом 5-ти банківських днів від дати виставлення рахунку та акту прийому-передачі за користування колектором. Акт прийому-передачі за користування колектором повинен бути підписаний і повернутий Власникові до 5-го числа наступного за звітним.

Пунктом 3.2. договору, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 26.12.16, передбачено, що за користування колектором зливової каналізації Користувач сплачує Власникові 10 642,50 грн. без ПДВ щомісяця. До вартості послуг застосовується ставка ПДВ, діюча у період надання даних послуг.

Вартість користування колектором визначається на підставі калькуляції Власника (п.п. 3.2.2. п. 3.2. договору).

Згідно із п. 4.1. договору, сторони у своїх відносинах по користуванню колектором зобов'язуються керуватися діючим, у т.ч. природоохоронним, законодавством.

Відповідно до п.п. 4.2.1. п. 4.2. договору, Власник зобов’язується надати можливість «Користувачеві» скидання промислово-зливових вод у промислово-зливовий

каналізаційний колектор Власника за умови дотримання Користувачем вимог нормативно-законодавчих документів.

У відповідності до п.п. 4.4.8. та п.п. 4.4.9. договору, Користувач зобов’язується:

- вчасно здійснювати на розрахунковий рахунок Власника щомісячну оплату за користування колектором;

- акт прийому-передачі за користування колектором, що виписується Власником, повинен бути підписаний Користувачем і повернутий Власникові до 5-го числа наступного за звітним місяцем.

Усі суперечки за даним договором вирішуються шляхом переговорів. У випадку не досягнення згоди, суперечка підлягає розгляду в господарському суді відповідно до діючого законодавства України (п. 6.1. договору).

Пунктом 7.1. договору, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 26.12.16, обумовлено, що даний договір укладається строком з 01.01.16 по 31.12.17 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

Судом прийнято до уваги, що вказаний договір в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.

Відповідно до п. 1.1. Статуту акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (затвердженого 01.11.18 позачерговими загальними зборами ПАТ «ЗАлК» протоколом позачергових загальних зборів від 01.11.18 № 24), акціонерне товариство “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (Товариство) є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VIід 17.09.08.

Згідно із п. 1.3. Статуту Товариства, акціонерне товариство “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” є правонаступником усіх прав та обов’язків державного підприємства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 2 ст. 631 цього ж Кодексу передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів цієї господарської справи, АТ “ЗЗФ” виконано свої зобов’язання, відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 3.1. та 4.2.1. договору, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 26.12.16, та надано послуги щодо права спільного користування колектором промислово-зливової каналізації для скидання з території ПАТ «ЗАлК» промислово-зливових вод в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт (послуг), які підписані сторонами без зауважень та претензій., а саме:

- від 31.08.17 на загальну суму 12 771,00 грн.;

- від 30.09.17 на загальну суму 12 771,00 грн.;

- від 31.10.17 на загальну суму 12 771,00 грн.;

- від 30.11.17 на загальну суму 12 771,00 грн.;

- від 31.12.17 на загальну суму 12 771,00 грн.

Всього позивачем надано послуг відповідачу за період серпень-грудень 2017 року на загальну суму 63 855,00 грн.

Як зазначалось вище у тексті цього рішення, згідно із п. 3.1. договору, оплата за користування колектором проводиться Користувачем на поточний рахунок Власника щомісяця протягом 5-ти банківських днів від дати виставлення рахунку та акту прийому-передачі за користування колектором. Акт прийому-передачі за користування колектором повинен бути підписаний і повернутий Власникові до 5-го числа наступного за звітним.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, відповідач взяті на себе договірні зобов’язання належним чином виконав частково і тільки лише після подачі позовної заяви в цій справі позивачем частково сплатив 05.12.18 суму основного боргу у розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.12.18 № 588.

Отже, вбачається, що на час розгляду вказаної справи в суді у позивача частково відсутній предмет спору щодо стягнення основного боргу у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. ч. 3, 4 ст. 231 ГПК України).

З урахуванням наведеного, суд вважає, що провадження у справі № 908/2531/18 в частині стягнення з АТ “ЗАлК” на користь АТ «ЗЗФ» 30 000,00 грн. основної заборгованості за договором про користування колектором зливної каналізації від 30.12.15 № 18/ЗАлК-Д-2016-13 підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно з приписами ст. ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог та заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, у АТ «ЗАлК» (відповідача у цій справі) утворилась заборгованість перед АТ «ЗЗФ» за надані послуги в розмірі 33 855,00 грн.

Господарським судом враховано, що ст. 614 ЦК України унормовано, що особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з АТ «ЗАлК» 33 855,00 грн. заборгованості за надані послуги за договором про користування колектором зливної каналізації від 30.12.15 № 18/ЗАлК-Д-2016-13 є обґрунтованими, заснованими на законі, договорі, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 8 080,02 грн. пені за період прострочення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов’язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов’язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов’язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нормами ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що за прострочення оплати за користування колектором Користувач сплачує пеню Власникові у розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше 2-ой ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, за порушення відповідачем строку оплати наданих послуг за період серпень-грудень 2017 р., позивачем заявлено до стягнення 8 080,02 грн. пені (розрахунок пені міститься в матеріалах справи).

Факт прострочення відповідачем зобов’язання з оплати наданих послуг матеріалами справи № 908/2531/18 доведено.

З огляду на викладене, суд зазначає, що за заявлений позивачем період часу, виходячи з дати початку порушення грошового зобов’язання, суми боргу, що існувала у спірний період належний до стягнення розмір пені становить суму 8 071,27 грн. (розрахунок перевірено за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство»), а саме в період розрахунку пені з 07.09.17 по 07.02.18 позивачем не вірно вказано період, а саме потрібно нараховувати пеню з 08.09.17 по 07.02.18. В іншій частині нарахування пені позивачем розраховано вірно.

Отже, вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 8 071,27 грн. В іншій частині вимоги про стягнення пені судом відхиляються через необґрунтованість.

Крім того, у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 19.12.18, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду по справі № 908/2531/18 з оплатою сими 33 855,00 грн. рівними частинами щомісячно строком на 12 місяців.

Розглядаючи вказане клопотання, викладене у відзиві на позовну заяву, судом враховано наступне.

Частиною 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Проаналізувавши доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву щодо розстрочки виконання рішення по справі № 908/2531/18 суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки останнє допускається у виняткових випадках і залежить від обставин справи. У зв’язку з чим, у задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання судом прийнято до уваги, що відповідач не довів суду наявність у нього виняткового випадку, як підстави для розстрочення виконання судового рішення по цій справі, та не надав суду відповідних доказів.

Так, зокрема, доказів того, що підприємство відповідача перебуває у скрутному фінансовому становищі, яке станом на час прийняття рішення у цій справі унеможливлює його виконання у порядку та у спосіб визначений рішенням, а наведені АТ «ЗАлК» обставини, а саме: наявність кредиторської заборгованості в розмірі понад 5 мільярдів грн., зокрема до неї входять заборгованості перед Пенсійним фондом України та Державною фіскальною службою - не є винятковими обставинами, що унеможливлюють виконання рішення у цій справі, а отже і не можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду.

При цьому, судом враховано, що позивач і відповідач є суб’єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, невиконання відповідачем зобов’язань з оплати наданих послуг може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, суд вважає за необхідне роз’яснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, сума судового збору у розмірі 734,83 грн. може буди повернута позивачу з Державного бюджету України у випадку надходження до суду відповідного клопотання позивача.

Керуючись ст. ст. 7, 11, 13, 14, 15, 24, 74, 76, 86, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 236, 237, 238, 240, 241, ст. ст. 247-252, ч. ч. 1-3 ст. 331 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15, код ЄДРПОУ 00194122) на користь акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542) – 33 855 (тридцять три тисячі вісімсот п’ятдесят п’ять) грн. 00 коп. основного боргу, 8 071 (вісім тисяч сімдесят одну) грн. 27 коп. пені та 1 026 (одна тисяча двадцять шість) грн. 96 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Закрити провадження у справі № 908/2531/18 в частині вимог про стягнення з акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” на користь акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” 30 000,00 грн. основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.02.19

Суддя В.Л. Корсун