Рішення № 79600470, 30.01.2019, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1129/18

Провадження №2/443/409/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 січня 2019 року м. Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі: головуючого-судді Коліщук З.М., з участю секретаря Шальвіри І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади с. Бортники в особі ОСОБА_2 міської ради Жидачівського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

встановив:

Позивач ОСОБА_1, звернулась в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті її діда ОСОБА_3, котрий помер 18 березня 1998 року право власності на житловий будинок, загальною площею-36,9 кв.м., житловою площею-26,2 кв. м., господарські будівлі та споруди у с. Бортники по вул. Д. Слюзара,2 Жидачівського району Львівської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 18 березня 1998 року помер її дідо-Марків ОСОБА_4. Після його смерті відкрилась спадщина, до якої входить житловий будинок, господарські будівлі та споруди у с. Бортники по вул. Д. Слюзара,2 Жидачівського району Львівської області.За життя дідо склав заповіт, згідно із яким все належне йому майно заповів їй. Відтак, вона як спадкоємець за заповітом, що виявила бажання прийняти спадщину (житловий будинок), яку фактично прийняла, оскільки вступила в оперативне управління і володіння спадковим майном, звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, проте отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв’язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно. Вказана відмова позбавляє її можливості належним чином реалізувати свої спадкові права, а тому змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Позивач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради Жидачівського району Львівської області подав заяву, в якій просить розглянути дану справу за його відсутності, оскільки позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.3 ст. 13, ч.2 ст.49, ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, за правилом ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. У судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що 18 березня 1998 року, у віці 85 років, в с. Бортники Жидачівського району Львівської області, помер ОСОБА_3, про що 19 березня 1998 року зроблено відповідний запис за №15 та Бортниківською сільською радою Жидачівського району Львівської області, від 19 березня 1998 року, видано свідоцтво про смерть серії І-СГ №106826 (арк. справи 8).

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення по даній справі, слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Спадщина відкрилася в цей же день, 18 березня 1998 року відповідно до вимог статті 525 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин).

Судом встановлено, що спадщина померлого складається із житлового будинку, господарських будівель та споруди у с. Бортники по вул. Д. Слюзара,2 Жидачівського району Львівської області, який належав померлому на підставі Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок (арк. справи 14).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 524 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до статті 534 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

З наявної в матеріалах справи копії заповіту від 05 січня 1992 року, вбачається, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: “все моє майно, де б воно не знаходилося і в чім би воно не заключалося і взагалі все те, що буде належати мені на день смерті і на що я по закону буду мати право заповідаю ОСОБА_1”. Судом встановлено, що на день смерті заповідача заповіт не змінений та не скасований (арк. справи 9).

Окрім того, факт вищевказаного заповіту підтверджується долученою до матеріалів справи Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру(заповіти/спадкові договори) та довідкою №444, яка видана виконкомом ОСОБА_2 міської ради Жидачівського району Львівської області 29 травня 2018 року. Також з вказаної довідки вбачається, що до дня смерті разом із спадкодавцем ОСОБА_3 проживала його онука-Наконечна ОСОБА_5, який проживає у спірному будинку на даний час (арк. справи 10-11,13).

При вищевказаних обставинах, відповідно до норм статей 534, 549 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла ОСОБА_1, оскільки як спадкоємець за заповітом фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, проте юридично своїх спадкових прав не оформила.

Разом з тим, згідно із постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №16 від 25 червня 2018 року, яка видана приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу, ОСОБА_6 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті її діда-Марківа ОСОБА_4, котрий помер 18 березня 1998 року, у зв’язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно (арк. справи 20).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику у справах про спадкування” від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючисвободу заповіту як принцип спадкового права, також те, що позивач оформити право власності на спірний житловий будинок, в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; відповідач позовні вимоги визнав та проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті її діда-Марківа ОСОБА_4, котрий помер 19 березня 1998 року, право власності на житловий будинок, загальною площею-36,9 кв.м., житловою площею-26,2 кв. м. та господарські будівлі та споруди у с. Бортники по вул. Д. Слюзара,2 Жидачівського району Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а вразі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживаня: ІНФОРМАЦІЯ_3, пасорт №001977824 Відповідач: ОСОБА_2 міська рада Жидачівського району Львівської області, місце знаходження: 81750, м.Ходорів, вул. Грушевського, 38 Жидачівського району Львівської області, код ЄДРПОУ 26269449.

Суддя З.М. Коліщук