Ухвала суду № 79599302, 04.02.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/76872/17-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року суддя Печерського районного суду міста Києва Писанець В.А., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Груп СА» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - ОСОБА_4, про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває вказана справа.

До суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежиле приміщення загальною площею 305,9 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, приміщення № 1-14 (групи приміщень № 4) другого поверху.

Крім того, заявник просить заборонити вчиняти певні дії щодо нежилого приміщення загальною площею 305,9 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, приміщення № 1-14 (групи приміщень № 4) другого поверху (далі - нерухоме майно), а саме:

- вносити зміни до договору купівлі-продажу № 1748 від 12.10.2016 нерухомого майна;

- не укладати попередні договори найму, купівлі-продажу, дарування, міни щодо нерухомого майна;

- не укладати договори найму нерухомого майна;

- не видавати будь-кому довіреності на вчинення будь-яких дій щого нерухомого майна;

- не здійснювати внесок нерухомого майна до статутного фонду юридичних осіб;

- не проводити капітальний/поточний ремонт нерухомого майна.

Вбачається, що ухвалою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року, прийнято нове судове рішення, яким скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року, якою накладено арешт на нежиле приміщення загальною площею 305,9 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, приміщення № 1-14 (групи приміщень № 4) другого поверху. Заборонено вчиняти певні дії щодо нежилого приміщення загальною площею 305,9 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, приміщення № 1-14 (групи приміщень № 4) другого поверху (далі - нерухоме майно), а саме:

- вносити зміни до договору купівлі-продажу № 1748 від 12.10.2016 нерухомого майна;

- не укладати попередні договори найму, купівлі-продажу, дарування, міни щодо нерухомого майна;

- не укладати договори найму нерухомого майна;

- не видавати будь-кому довіреності на вчинення будь-яких дій щого нерухомого майна;

- не здійснювати внесок нерухомого майна до статутного фонду юридичних осіб;

- не проводити капітальний/поточний ремонт нерухомого майна.

Ухвала суду апеляційної інстанції ніким в касаційному порядку не оскаржувалась, набрала законної сили і є чинною.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника), покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із вимогами позову, прямі вказівки суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити представнику позивача у задоволенні його заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Груп СА» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - ОСОБА_4, про зобов'язання вчинити дії.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В. А. Писанець