Рішення № 79597910, 16.01.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 753/13288/14-ц

Провадження № 2/761/1014/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Шлапаковій А.О.,

за участі

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк», ОСОБА_2, треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, начальник Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відділення № 65 ПАТ «ВіЕйБі Банк» з проханням розглянути питання виконання банком договору банківського вкладу № 715146/2013 від 31.12.2013 р. та сплати нарахованих відсотків.

В подальшому позивач уточнив заяву та просив зобов»язати банк сплатити усі належні кошти згідно договорів банківського вкладу - 8104,41 євро, згідно договору банківського вкладу на вимогу «Для виплат» - 768,35 євро; зобов»язати начальника Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві провести перевірку всіх обставин по факту доведення ПАТ «ВіЕйБі Банк» до банкрутства керівництвом банку та особисто його власником ОСОБА_2 після отримання Банком від держави рефінансування на суму 5,5 млрд грн.. на протязі 2014 року; виходячи з явного грубого порушення керівництвом банком (ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6.) діючого законодавства й невиконання покладених на нього службових обов»язків, відкрити кримінальне провадження та притягнути посадових осіб причетних до розтрати коштів банку до кримінальної відповідальності.

Ухвалю Дарницького районного суду м. Києва від 03.02.2016 р. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» про стягнення коштів передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

В подальшому позивач ОСОБА_1 збільшив вимоги, зазначив в якості відповідачів ОСОБА_2 КВІКОМ ЛІМІТЕД (QUICKOM LIMITED) та третіх осіб: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Просив суд: стягнути солідарно з відповідачів відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 8 872, 76 євро, що складає 250 921,65 грн. та зобов»язати начальникка Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві провести перевірку всіх обставин за фактом доведення ПАТ «ВіЕйБі Банк» до банкрутства керівництвом Банку та особисто його власником ОСОБА_2 Зазначив, що дії власника банку призвели фінансову установу до банкрутства, введення тимчасової адміністрації та, з рештою, ліквідації банку. Позивач не отримав вклад в повному обсязі. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб сплатив лише гарантовану суму у розмірі 200 000,00 грн. Введення тимчасової адміністрації та проведення процедури ліквідації банку не дозволяє в силу Закону стягнути кошти на виконання умов договорів, укладених з ПАТ «ВіЕйБі Банк». Проте, з огляду на положення Конституції України, положень Конвенції про захист прав і основоположних свобод грошовів кошти, які перебувають у банку є власністю позивача і він не може бути обмежений в праві ними користуватись. Таким чином, власник банку виходячи з вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 22,1166 ЦК України має відшкодувати збитки.

Також до участі в справі залучено третю особу начальник Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві

У зв»язку із набранням чинності змін до ЦПК України в судовому засіданні 12.06.2018 р. вирішено питання про розгляд за правилами загального позовного провадження.

Від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов. Представником зазначено, що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_7 матеріальної шкоди. Положеннями чинного законодавства України передбачено можливість задоволення вимог за наявності наступних підстав: самої шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв»язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. Для застосування такого виду відповідальності як стягнення шкоди має бути обов»язково встановлена наявність у діях особи всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення. Як на день віднесення банку до категорії неплатоспроможних так і на даний час відсутні прямі збитки, протиправна поведінка, вина та причинний зв»язок.

Від представника відповідача також надійшло клопотання про застосування положень Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів в цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року з метою повідомлення Компанії КВІКОМ ЛІМІТЕД про дату та час слухання.

З урахуванням такого клопотання позивач ОСОБА_1, що не заперечувалось іншими учасниками справи, виключив з кола відповідачів компанію КВІКОМ ЛІМІТЕД та просив стягнути спричинену шкоду з ОСОБА_2

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити, а саме стягнути з відповідача суму у розмірі 250 921,65 грн. Зазначив, що винною особою у таких діях є ОСОБА_2, про що свідчать витребувані судом у НБУ документи, а також журналістське розслідування банкрутства банку.

Представник ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача понесені відповідачем витрати на правничу допомогу.

Представники третіх осіб в судове засідання не з»явились про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомили.

Вислухавши пояснення позивача, представника ОСОБА_2, дослідивши письмові та електронні докази суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Встановлено і не заперечується сторонами, що 31.12.2013 р. між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») було укладено договір банківського вкладу «Новорічний подарунок» «Тринадцятимісячний» № 715146/2013 за умовами якого позивач розмістив в ПАТ «ВіЕйБі Банк» строковий вклад на умовах депозитного продукту «Новорічний подарунок» в євро на строк 13 місяців. Сума вкладу - 15 950 євро 00 центів. Розмір процентів сторони визначили у п. 1.5 договору.

Також не заперечувалась в судовому засіданні та обставина, що 31.12.2013 р. між позивачем та ПАТ «ВіЕйБі Банк» було укладено договір банківського вкладу на вимогу «Для виплат» № НОМЕР_1 за умовами якого банк відкрив для ОСОБА_1 на ім»я вкладника іменний вкладний рахунок на умовах вкладу на вимогу «Для виплат» в Євро № НОМЕР_1.

Так, постановою Правління НБУ № 188 від 19.03.2015 р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 63 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Не заперечувалась в судовому засіданні та обставина, що на день розгляду справи, в ПАТ «ВіЕйБі Банк» триває процедура.

Позивач вказує на те, що грошові кошти, які перебувають на рахунку в банку ПАТ «ВіЕйБі Банк» не були повернуті в повному обсязі, а тому має бути стягнуто з відповідача кошти, які залишились на рахунках у сумі 8872,76 Євро, що становить 250 921,65 грн.

Відповідно до положень ст. ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно положень ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Не заперечувалась учасниками справи під час її розгляду та обставина, що одним із найбільших учасників ПАТ «ВіЕйБі Банк» є компанія Квікком Лімітед (Quickom Limited), в якій в свою чергу одноосібним власником є ОСОБА_2

За приписами ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

В судовому засіданні не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що постанови НБУ та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб скасовані.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомив про те, що ним отримана гарантована сума відшкодування в межах суми у розмірі 200 000,00 грн., як це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та його вимоги поза межами даної суми включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» - основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Приписами ст. 49 Закону визначено, Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

З дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також ліцензія, гудвіл. Інвентаризація майна банку та формування ліквідаційної маси мають бути завершені у строк до шести місяців з дня прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії. Результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, відповідно до ст. 50 Закону.

Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає продаж майна неплатоспроможного Банку в порядку, визначеному ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів згідно черговості, передбаченої в статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. Вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними. (частина 1, 4 статті 52 Закону)

Згідно ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Як зазначалось вище, позивачу було виплачено гарантовану Законом суму у розмірі 200 000,00 грн.

Вимоги ОСОБА_1 , що перевищують зазначену суму акцептовані у встановленому законом порядку.

Не заперечуючи дані обставини, позивач вказує на те, що грошові кошти мають бути стягнені відповідача, при цьому, ОСОБА_2 має відповідати як власник суттєвої частини банку, відповідно до приписів ст. 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Статею 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачає, що на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов'язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

Передбачена зазначеною нормою відповідальність покладається на власників істотної участі банку не автоматично, а лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку.

Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди за рахунок власників істотної участі банку, необхідно встановити факт заподіяння кредитору шкоди з вини власників істотної участі, розмір зазначеної шкоди, докази невиконання власниками істотної участі своїх зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між таким невиконанням зобов'язань та заподіяною шкодою.

При цьому, під виною власника істотної участі у заподіянні матеріальних збитків кредитору варто розуміти наявність причинно - наслідкового зв'язку між свідомими діями / бездіяльністю особи та заподіяною в результаті цього шкодою.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до ст. 79 ЦПК України.

В свою чергу положеннями ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вимагаючи відшкодування шкоди з відповідача як власника істотної участі банку, позивача належало довести факт завдання йому шкоди зав давачем такої шкоди, її розмір, надати докази невиконання відповідачем зобов»язання або вчинення ним протиправних дій, вину та причинно-наслідковий зв»язок між невиконанням зобов»язань відповідачем та заподіяною шкодою.

Так було зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2018 р. у справі № 757/3766/17-ц за касаційною скаргою представника позивача на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31.03.2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26.09.2017 р.

Також колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначено настання факту неплатоспроможності банку не є достатнім доказом того, що власники істотної участі не вживали заходів для її уникнення та звернув увагу на те, що Національний банк України не є повноважним органом, який встановлює наявність або відсутність вини особи, а може лише висловити свою точку зору з цього питання.

З огляду на вищенаведене, положення чинного процесуального законодавства України посилання позивача на пояснювальну записку працівників НБУ не можуть бути покладено в основу рішення.

Зважаючи на зазначене суд не може взяти до уваги і копію відеосюжету - журналістського розслідування.

Викладена у відео сюжеті думка його авторів за відсутності належних доказів є припущенням особи яка викладає бачення подій, що є недопустимим в розумінні вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

Матеріали справи не містять докази, їх не було отримано і під час розгляду справи, на підтвердження того, що до відповідача, який є власником істотної участі банку, застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності.

Також позивачем, його представником не доведено, що неплатоспроможність банку і як наслідок процедура ліквідації банку настала у зв»язку із неправомірними діями, бездіяльністю відповідача ОСОБА_2

Також слід зазначити, що в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вимоги зазначеного нормативно - правового акту є спеціальними і застосовуються до правовідносин вкладників і ПАТ «ВіЕйБі Банк», що унеможливлює стягнення коштів будь - яким іншим чином ніж ним (законом) передбачено.

Зважаючи на викладене суд позбавлений можливості стягнути грошові кошти безпосередньо з ПАТ «ВіЕйБі Банк», в якому здійснюється процедура ліквідації.

Беручи до уваги вищенаведене, зважаючи на те, що чинним законодавством України передбачено гарантії вкладників банків які ліквідуються, встановлено порядок та спосіб повернення грошових коштів, з огляду на те, що у встановленому порядку позивачем, не доведена можливість стягнення грошових коштів з ОСОБА_2, «ВіЕйБі Банк» солідарно, беручи до уваги ту обставину, що ОСОБА_1 набув статусу кредитора банку, його вимоги включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів у визначений спосіб, процедура ліквідації банку не завершена, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Представник відповідача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 27 188,35 грн.

За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як свідчать надані докази, витрати на правничу допомогу сплачувались Адвокатському об»єднанню «Екселенс Креатівіті Траст Ло», проте надані матеріали не надають суду змогу стягнути на користь відповідача такі витрати, беручи до уваги не виконання представником ОСОБА_2 положень ч.ч. 3,4 ЦПК України.

розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК україни.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 2-5,11-13,133-141,196,200,258,259,263,268,352,354 ЦПК України, ст.ст. 1058,1066 ЦК України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк», ОСОБА_2, треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, начальник Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві про стягнення коштів залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25.01.2019 року.

Суддя: