Ухвала суду № 79596815, 04.02.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/19065/18

№ 1-кп/755/333/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Ширмер О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зі середньо-спеціальною освітою, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: м. Київ, бул. Лепсе, 38, кв. 41, раніше судимого,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2018 р.н., з середньо-спеціальною освітою, працюючого не офіційно монтажником, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, кожного окремо,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Радевича В.І.

захисників Свінціцького І.А., Гайдай О.М.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор зазначив про доцільність продовження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, розгляд провадження не закінчено, обвинувачені можуть переховуватися від суду, ними вчинено тяжкий злочин, можуть вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності.

Захисник Свінціцький І.А. заперечував щодо продовження строку тримання під вартою, зазначивши, що ОСОБА_1 можливо змінити запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою, а саме - цілодобовий домашній арешт, оскільки прокурором не в достатній мірі наведені ризики, які б вказували на доцільність продовження виключного запобіжного заходу.

Захисник Гайдай О.М. також заперечувала щодо продовження строку тримання під вартою, зазначивши, що ОСОБА_2 можливо змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, оскільки останній має на утриманні малолітню дитину і є єдиним годувальником у сім'ї.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали думку своїх захисників та також заперечили щодо продовження строку тримання під вартою.

Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступного.

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 висунуто обвинувачення за ч. 3 ст. 186 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, що стосується питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.

Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, підвищену суспільну небезпечність кримінального правопорушення та відсутність достовірних відомостей про зменшення ризиків, які були встановлені судом при обранні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу, суд вважає, що заявлені раніше стороною обвинувачення ризики не зменшилися та існують на даний час, тому підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченим, відсутні.

Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 186 КК України, яке за ступенем тяжкості є тяжким злочином, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до восьми років, крім того, останні, знаючи про можливу міру покарання, можуть переховуватись від суду та іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, зокрема, шляхом впливу на потерпілу, є раніше судимими, що свідчить про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, схильність їх до скоєння нових кримінальних правопорушень, а також дає підстави для збереження обраного обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку тримання останніх під вартою.

Тому, з урахуванням вищезазначених обставин, суд вважає, що дані ризики не зменшилися, що виправдовує обраний раніше вид запобіжного заходу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, у зв'язку з чим, не вбачає підстав для застосування до обвинувачених іншого більш м'якого запобіжного заходу.

Зокрема, на даний час, докази, передбачені ст. 84 КПК України, у цей період, не досліджені, тому з урахуванням наведених даних, суд вважає, що обставини, регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України є дійсними.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331, 369 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити застосування запобіжного заходу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком не більше двох місяців - до 02 квітня 2019 року включно.

Продовжити застосування запобіжного заходу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком не більше двох місяців - до 02 квітня 2019 року включно.

Визначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожному окремо, заставу у межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 140 960 гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинувачених, на кожного окремо, у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому вони проживають, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз'яснити обвинуваченим, кожному окремо, що у разі порушення ними обов'язків, покладених на них у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: