Рішення № 79596756, 04.02.2019, Оболонський районний суд міста Києва

04.02.2019 Справа № 756/2920/18

Справа пр. №2/756/943/19

ун. №756/2920/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2019 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участю секретарів судового засідання - Приходько І.А.,

Євфіменко К.М.,

учасники справи:

представник позивача - Чубар Ю.П.,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У березні 2018 року позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), яке було перейменовано в акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 25 вересня 2012 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №б/н, відповідно до умов якого позивачем видано відповідачеві кредитну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит у сумі 10600,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Процентна ставка за користування кредитом становила: за тратами здійсненими з 01 вересня 2014 року - 2,9% річних на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом; за тратами, здійсненими з 01 квітня 2015 року - 3,6% річних на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Повернення кредиту повинно було здійснюватись шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором. Сторони визначили, що договір складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою, тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна".

Проте позичальник не дотримується умов кредитного договору, не сплачує кредит, проценти за користування ним у розмірі та порядку, визначеному договором.

Станом на 26 лютого 2018 року загальна сума заборгованості ОСОБА_3 становила 16660,07 грн, в тому числі заборгованість зі сплати кредиту (основного боргу) у сумі 9784,10 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 4596,53 грн, пеня за прострочення позичальником термінів виконання своїх зобов'язань за кредитним договором у сумі 1009,91 грн, штраф за прострочення позичальником термінів виконання своїх зобов'язань за кредитним договором у сумі 1269,53 грн.

З цих підстав АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 16660,07 грн та судовий збір у сумі 1762,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позов свого довірителя підтримала з мотивів, викладених у позовній заяві, просила суд його задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов визнала частково, пояснила, що з 26 лютого 2016 року до 18 квітня 2017 року вона проходила військову службу у Збройних Силах України, а відтак, відповідно до положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" нарахування процентів за користування кредитом та неустойки у вказаний період є неправомірним. Крім того, ОСОБА_3 просила суд зменшити розмір нарахованої пені у зв'язку з її скрутним матеріальним становищем. Також відповідач вказувала на пропуск позивачем позовної давності.

Заслухавши вступні слова представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до такого висновку.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Судом встановлено, що 25 вересня 2012 року ОСОБА_3 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк", в якій указано, що вона разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між банком та нею договір про надання банківських послуг.

Підписавши вказану анкету-заяву, позивач була повідомлена про зміст Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк" та про розміщення їх тексту на офіційному сайті АТ КБ "ПриватБанк" (www.privatbank.ua), а також про тарифи банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді, про що зазначено у самій анкеті-заяві (а. с. 12).

Матеріали справи містять наданий АТ КБ "ПриватБанк" витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а. с. 14-28).

Аналізуючи вказані вище положення законодавства України, а також враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_3, підписавши анкету-заяву, погодилася з тим, що дана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг складає договір приєднання, згідно копії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що свідчить про дотримання форми договору, визначеної законом (така правова позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 березня 2018 року у справі №263/13449/16-ц).

За умовами укладеного між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 кредитного договору від 25 вересня 2012 року №б/н банком видано відповідачеві кредитну картку НОМЕР_2, відкрито картковий рахунок та надано кредит у сумі 10600,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Процентна ставка за користування кредитом становила: за тратами здійсненими з 01 вересня 2014 року - 2,9% річних на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом; за тратами здійсненими з 01 квітня 2015 року - 3,6% річних на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Повернення кредиту повинно було здійснюватись шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором. У подальшому ОСОБА_3 видано ще кредитні картки НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 та відкрито картковий рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов'язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитні кошти в обсязі, визначеному договором, були надані АТ КБ "ПриватБанк" відповідачеві ОСОБА_3, які вона використала у повному обсязі (а. с. 107-109).

П. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг передбачено обов'язок позичальника погашати заборгованість із сплати кредиту, відсотків за користування ним, за перевитрати платіжного ліміту, комісії за користування кредитом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з наданим банком розрахунком відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконувала взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, у зв'язку з чим, станом на 26 лютого 2018 року утворилась заборгованість у сумі 16660,07 грн, в тому числі заборгованість зі сплати кредиту (основного боргу) у сумі 9784,10 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 4596,53 грн, пені за прострочення позичальником термінів виконання своїх зобов'язань за кредитним договором у сумі 1009,91 грн, штраф за прострочення позичальником термінів виконання своїх зобов'язань за кредитним договором у сумі 1269,53 грн.

Однак, розраховуючи суму заборгованості за кредитом, позивач не звернув увагу на такі обставини.

Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України" на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію.

Законом України від 20 травня 2014 року №1275-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" внесено зміни до ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яку доповнено п. 15 такого змісту: "військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються".

Відповідно до Закону України від 21 жовтня 1993 року "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і тривав на час дії кредитного договору від 25 вересня 2012 року №б/н (такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №306/1157/15-ц, у постанові від 30 травня 2018 року у справі №521/12726/16-ц).

П. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що сфера дії цього закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.

З огляду на те, що з 26 лютого 2016 року до 18 квітня 2017 року відповідач ОСОБА_3 перебувала на військовій службі у Збройних Силах України (а. с. 67, 69-70, 71-72), вона мала право на визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пільги, гарантії та компенсації, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зокрема, на звільнення від обов'язку сплачувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов'язань за кредитним договором за період проходження військової служби.

Таким чином, нарахування процентів за користування кредитом за період з 26 лютого 2016 року до 18 квітня 2017 року є неправомірним.

Отже, ураховуючи наведені обставини, розмір процентів за користування кредитом, які підлягають стягненню з ОСОБА_3, складає 3164,09 грн (4596,53 грн - 1432,44 грн (проценти, нараховані за період з 26 лютого 2016 року до 18 квітня 2017 року) = 3164,09 грн).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якшо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Ч. 1 ст. 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з п. 2.1.1.12.6.1. Умов та правил надання банківських послуг у разі виникнення прострочених зобов'язань за борговими зобов'язаннями на суму від 100,00 грн позичальник сплачує кредитодавцю пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

Пеня за прострочення позичальником термінів виконання своїх зобов'язань за кредитним договором складає 1009,91 грн.

У разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 04 вересня 2014 року (справа №6-100цс14), ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України (у редакції, чинній на момент винесення постанови) щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Ураховуючи розмір заборгованості відповідача, зважаючи на те, що після звільнення з лав Збройних Сил України і до сьогодні ОСОБА_3 не працює, виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір пені до 100,00 грн (про можливість урахування наведених обставин для вирішення питання про зменшення нарахованої неустойки зазначив Верховний Суд у постанові від 07 березня 2018 року у справі №552/5900/15-ц.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Відповідно доп. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг у разі порушення позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі, встановленому тарифами договору.

Тарифами обслуговування кредитних карт "Універсальна Gold" встановлено, що штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань становить 500,00 грн та 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.

Згідно з положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15 та постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №369/844/16-ц, від 06 вересня 2018 року №206/3056/16-ц).

Зважаючи на те, що пеня та штраф за кредитним договором від 25 вересня 2012 року №б/н застосовані за одне і те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов'язань за договором, більш того, штраф нарахований банком у тому числі і на суму пені, суд вважає недопустимим їх одночасне застосування.

Таким чином, штраф за прострочення виконання зобов'язань за договором стягненню з відповідача ОСОБА_3 не підлягає.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 цієї статті).

Поняття "строк договору", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з ч. 2 цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 2 вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч. 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

Поняття "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг сплата кредиту та процентів за користування ним здійснюється позичальником щомісячно до 25 числа кожного місяця наступного за звітним.

Тобто, сторони кредитного договору від 25 вересня 2012 року №б/н погодили порядок і строки виконання зобов'язань за цим договором.

Строк погашення кредиту у повному обсязі визначено в останній день строку дії договору (п. 2.1.6.8.Умов та правил надання банківських послуг). Отже, строк дії кредитного договору відповідає строку кредитування.

За положеннями п. 1.1.7.11. Умов та правил надання банківських послуг банку кредитний договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується такий же строк.

Зважаючи на те, що сторонами справи не надано доказів на підтвердження того, що після спливу 12 місяців з моменту укладення кредитного договору від 25 вересня 2012 року №б/н, будь-яка зі сторін повідомляла у належній формі іншу сторону про припинення дії договору, суд вважає, що строк дії указаного кредитного договору не припинився.

Оскільки кредитний договір від 25 вересня 2012 року №б/н встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Ч. 1 ст. 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позичальник ОСОБА_3 регулярно погашала заборгованість за кредитом, що свідчить про переривання перебігу позовної давності.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовна давність за вимогами АТ КБ "ПриватБанк" не спливла.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що пред'явленням вимоги до позичальника є як направлення йому вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, так і пред'явлення до нього позову.

П. п. 2.1.1.4.2., 2.1.1.4.6. Умов та правил надання банківських послуг банку надано право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за кредитним договором.

У зв'язку з тим, що позичальник ОСОБА_3 прострочила сплату частини кредиту, процентів за користування ним, банк реалізував своє право на дострокове повернення кредиту шляхом звернення до суду з позовом до позичальника, що відповідає нормі ст. 1050 ЦК України.

За положеннями з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_3 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 25 вересня 2012 року №б/н у сумі 13048,19 грн, у тому числі заборгованість зі сплати кредиту (основного боргу) у сумі 9784,10 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 3164,09 грн, пеня за неналежне виконання зобов'язань за договором у сумі 100,00 грн.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій.

Відповідач ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6, виданим військовою частиною А4583 (а. с. 66).

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України, зокрема якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 цієї статті).

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору (такий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 01 березня 2017 року у справі №6-152цс17).

Отже, судовий збір пропорційно до задоволених вимог у сумі 1300,00 грн (13048,19 грн / 16660,07 грн х 1762,00 грн = 1300,00 грн) підлягає компенсації позивачеві за рахунок держави.

З огляду на вищенаведене, відповідно до ст. ст. 15, 16, 258, 264, 267, 526, 530, 533, 536, 549, 550, 610, 612, 625, 626-628, 634, 639, 1049, 1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, та, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (зареєстроване місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 25 вересня 2012 року №б/н у сумі 13048 (тринадцять тисяч сорок вісім) гривень 19 (дев'ятнадцять) копійок, що складається з заборгованості зі сплати кредиту (основного боргу) у сумі 9784 (дев'ять тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні 10 (десять) копійок, заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 3164 (три тисячі сто шістдесят чотири) гривні 09 (дев'ять) копійок, пені за неналежне виконання зобов'язань за договором у сумі 100 (сто) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (зареєстроване місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 1300 (тисяча триста) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Андрейчук

Повний текст рішення виготовлено 04 лютого 2019 року