Ухвала суду № 79596696, 04.02.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

04.02.2019 Справа №607/5701/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Багрія Т.Я., з участю секретаря судового засідання Костиник О.П., прокурора Лушкіна І.В., захисника Степанова В.В., обвинуваченого ОСОБА_2 у м.Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 про обвинувачення за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.389 КК України, -

встановив:

Прокурор Лушкін І.В. заявив клопотання продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого, посилаючись на ризики ухилення від суду та вчинення нових злочинів.

Строк тримання під вартою ОСОБА_2 закінчується.

Відповідно до ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань, в порядку Глави 18 КПК України, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку.

Захисник Степанов О.В. заперечив клопотання прокурора, посилаючись на те, що до ОСОБА_2 достатньо застосувати домашній арешт у нічний час.

Обвинувачений ОСОБА_2 просить надати дозвіл на доставку його у лікувальний заклад. Також, він просить застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, в тому числі невеликої і середньої тяжкості та тяжкого.

У реєстрах матеріалів досудового розслідування, які додано до обвинувальних актів вказано вагомі докази винуватості. Проте, з метою не допустити сумнівів у неупередженості суду доцільно зазначити, що на підставі ст.198 КПК України, вказані в ухвалі суду, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду.

ОСОБА_2 раніше суджений за вчинення умисного злочину; кваліфікуючими ознаками кримінальних правопорушень є повторність; йому інкримінується вчинення злочину під час застосування до нього домашнього арешту. Тобто, існує ризик, що обвинувачений може продовжити вчиняти нові злочини.

Крім цього, ОСОБА_2 обвинувачується в ухиленні від відбування покарання у виді громадських робіт.

Суд вважає, що ОСОБА_2, усвідомлюючи тяжкість покарання передбачено законом може ухилитися від правосуддя.

Наявність декількох ризиків у сукупності унеможливлюють застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, оскільки жоден з них не забезпечить виконання ОСОБА_2 своїх обов'язків.

Для ОСОБА_2 альтернативою перебуванню під вартою є помірна застава визначена судом, в порядку ч.3 ст.183 КПК України. У випадку внесення застави його буде звільнено з-під варти і з цього часу на нього покладаються відповідні обов'язки.

За наведених обставин підстав для зміни запобіжного заходу на домашній арешт немає. Отже, ОСОБА_2 необхідно продовжити строк тримання під вартою, право внесення застави і покладених на нього обов'язків на два місяці.

На підставі статей 3, 49 Конституції України, ст.6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» людина, її життя і здоров'я, честь, гідність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; кожен має право на охорону здоров'я і медичну допомогу; держава створює умови для ефективного і доступного медичного обслуговування; обвинувачений має право на кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров'я.

Суд вважає, що обмеження обвинуваченого в реалізації права на медичну допомогу буде негуманним, нелюдським і таким, що принижує гідність людини поводженням, що в контексті ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є неприпустимим, про що вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» №72286/01 від 28 березня 2006 року. Отже, необхідно вжити заходів для реалізації ОСОБА_2 права на охорону здоров'я і отримання медичної допомоги, тобто задовольнити клопотання на доставку до медичного закладу.

Керуючись ст.331 КПК України, суд,-

постановив:

В задоволенні усного клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_2 на домашній арешт відмовити.

ОСОБА_2 продовжити запобіжний захід - тримання під вартою на строк до 6 квітня 2019 року включно.

ОСОБА_2 продовжити строк внесення застави в розмірі 35000 (тридцять п'ять тисяч) гривень на строк до постановлення ухвали про зміну, скасування або продовження запобіжного заходу.

Після внесення застави ОСОБА_2 звільнити з-під варти і з цього часу на нього покладаються обов'язки: прибувати до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за першою вимогою; не відлучатися із місця постійного проживання без дозволу цього суду; повідомляти суду про зміну місця проживання, на строк до 6 квітня 2019 року включно.

Роз'яснити ОСОБА_2, що у разі невиконання покладених на нього обов'язків внесені кошти будуть звернені в дохід держави.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення і припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу.

Дозволити етапувати ОСОБА_2 з Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)» Міністерства юстиції України до Чортківської районної лікарні для проведення медичного обстеження, а при необхідності для отримання лікування.

Копію ухвали вручити прокурору і обвинуваченому та надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)» Міністерства юстиції України.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Суддя Т.Я.Багрій