Рішення № 79596662, 25.01.2019, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/892/18

Провадження №2/603/101/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2019 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.

секретар судового засідання Сандалюк О.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області (далі - Устя-Зеленська сільська рада) про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1, яку прийняла дружина спадкодавця ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на вказане майно, яку прийняла позивач, фактично вступивши в управління спадковим майном. Однак позивач не може отримати у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на майно, що підлягає спадкуванню, тому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1, до якого входить: одноповерховий житловий будинок загальною площею 59,5 кв.м, житловою - 37,9 кв.м під літерою «А», літня кухня «Б», стодола «В», стайня «Г», ворота №1, огорожа №2, огорожа №3.

Позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилися, представником позивача подано письмову заяву про розгляд справи у їхній відсутності.

Відповідач Устя-Зеленська сільська рада не забезпечили в судове засідання явку представника, у поданому відзиві на позов просять розглядати справу у їхній відсутності, з обставинами, викладеними у позові, погодилися, позов визнали повністю.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, звернувшись в суд з письмовими поясненнями про розгляд справи у їхній відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечили.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого судового засідання відповідно до ч. 3 ст.200 ЦПК України, в порядку, встановленому ст.206 ЦПК України.

Судом встановлені такі обставини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 27.04.1966 року батьками позивача ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1, вказано: ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

При укладенні шлюбу 24.04.1982 року з ОСОБА_8 позивач змінила своє прізвище «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1» (шлюб розірвано 19.09.2000 року), що підтверджується даними Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, сформованого 4.09.2018 року.

Згідно довідки №279, виданої 29.08.2018 року комунальним підприємством «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації» за адресою: АДРЕСА_1 розміщено: одноповерховий житловий будинок загальною площею 59,5 кв.м, житловою - 37,9 кв.м під літерою «А», літня кухня «Б», стодола «В», стайня «Г», ворота №1, огорожа №2, огорожа №3.

На даний житловий будинок 29.08.2018 року комунальним підприємством «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт (ксерокопія технічного паспорта додана до матеріалів справи), згідно даних якого роками зведення будинковолодіння є 1969 - 1973 роки.

Згідно даних погосподарської книги за 1986 - 1995 роки спірне домоволодіння віднесено до суспільної групи - колгоспний двір, головою якого, зазначено спадкодавця ОСОБА_5, а також членів сім'ї: дружина ОСОБА_6, дочка (позивач) ОСОБА_1, внук ОСОБА_3, внучка ОСОБА_4

Станом на 15.04.1991 року у спірному домоволодінні проживали: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що вбачається з даних виписки із будинкової книги №4, наданої Устя-Зеленською сільською радою від 14.08.2017 року.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 10.11.1995 року, актовий запис №39.

Згідно письмової відповіді Монастириської державної нотаріальної контори №782/01-16 від 21.12.2018 року після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкова справа не заводилась.

Як вбачається з довідки №309, виданої 14.08.2017 року виконкомом Устя-Зеленської сільської ради, разом з спадкодавцем ОСОБА_5 проживали його дружина ОСОБА_6, дочка ОСОБА_1, внук ОСОБА_3, внучка ОСОБА_4

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 20.02.2003 року ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, актовий запис №8.

Після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, на підставі заяви її дочки ОСОБА_1 заведено спадкову справу за №45/2016 від 14.04.2016 року, на її ім'я 14.04.2016 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на земельну частку (пай), що вбачається зі змісту письмової відповіді приватного нотаріуса Монастириського районного нотаріального округу Садівського М.А. №14/01-12 від 18.01.2019 року та даних копії спадкової справи.

Відповідно до довідки №310, виданої 14.08.2017 року виконкомом Устя-Зеленської сільської ради, разом з спадкодавцем ОСОБА_6 проживали: дочка ОСОБА_1, внук ОСОБА_3, внучка ОСОБА_4

Після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, в управління спадковим майном вступила позивач ОСОБА_1, що підтверджується довідкою №618, виданою 5.09.2018 року виконкомом Устя-Зеленської сільської ради.

У зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок, що підлягає спадкуванню, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини, що вбачається зі змісту інформаційного листа Монастириської державної нотаріальної контори №603/01-16 від 14.09.2018 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Відповідно до ст.ст. 120-121, ст. 123 ЦК Української РСР ( 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування та розпорядження майном колгоспного двору здійснюється тільки за згодою всіх членів двору. При поділі майна колгоспного двору розмір часток членів колгоспного двору визнається рівними.

Згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24.06.1983 року №4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 у письмових поясненнях, датованих 24.01.2019 року, підтвердили, що станом на 15.04.1991 року були зареєстровані у будинку за адресою: АДРЕСА_1, проте не проживали більше трьох років до 15.04.1991 року. Проти задоволення позову не заперечили.

Право власності на житловий будинок набувається в порядку, який був чинним на час завершення його будівництва, зокрема передбаченому положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 07.12.1990 року №533-ХІІ «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом Української РСР від 25.12.1974 року №3377-VІІІ «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.03.1985 року №105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13.04.1979 року №112/5, Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 12.05.1985 року №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31.10.1975 року №45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністерства юстиції УРСР від 19.01.1976 року №1/5, та іншими нормативними актами.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками щодо ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 під № 5-24 / 26, і Вказівками щодо ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України Постанови №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК (16.01.2003), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У силу ст. 529 ЦК УРСР (1963р.) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР (1963р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Враховуючи вищенаведені обставини, виходячи з проаналізованого вище законодавства, суд приходить до переконання про підставність позову, позивач є спадкоємцем за законом, спадщину прийняла, фактично вступивши в управління спадковим майном, а тому позов підлягає до задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на вищевказане спадкове майно.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 200, 206, 259, 263, 265, 268, 273, 354ЦПК України, ст.ст. 529, 548, 549 ЦКУРСР (1963р.), суд,

у х в а л и в:

ПозовОСОБА_1 до Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1, до якого входить: одноповерховий житловий будинок загальною площею 59,5 кв.м, житловою - 37,9 кв.м під літерою «А», літня кухня «Б», стодола «В», стайня «Г», ворота №1, огорожа №2, огорожа №3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Устя-Зеленська сільська рада Монастириського району Тернопільської області, місцезнаходження: с. Устя-Зелене Монастириського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04396227.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3.

Повне судове рішення складено 4.02.2019 року.

Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова