Рішення № 79595013, 28.01.2019, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/8294/18

Провадження №2/442/433/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Грицай М.М.,

з участю секретаря – Нестір А.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2про стягнення заборгованості по кредитному договору в сумі 89696,37грн.

Позов мотивує тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 14.04.2016 відповідач отримав кредит у розмірі 25000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно звернулись до суду із вказаним позовом про стягнення заборгованості по кредитному договору. З розрахунку заборгованості така становить 89696, 37 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав. Просить задоволити заявлені вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заявлені вимог, щодо тіла кредиту визнав та пояснив, що на даний час не має змоги погасити повну суму заборгованості.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Вимогами ст. ст. 13, 81 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно де звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконанні зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконанні зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, ще випадково настала після прострочення.

Згідно ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цин, збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються : урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі ст.625 ЦК України вбачається що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Ст. 1056 ЦК України передбачає, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Матеріалами справи встановлен6о, що ОСОБА_2 14.04.2016 отримав у АТ КБ "Приватбанк"кредит в розмірі 25000 у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Заборгованість нарахована з урахуванням положень ст. 534 ЦК України щодо черговості погашення вимог за грошовим зобов’язанням.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем порушено умови кредитного договору, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Так, умовами даного кредитного договору передбачено, що позичальник зобов’язаний сплачувати заборгованість за кредитом і проценти за користування ним у строки, в розмірі та валюті, як це було визначено договором. Однак, такого свого обов’язку відповідач не виконував

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

При цьому, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строки, встановлені договорами.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року № 6-2003цс15.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу 4747,45 грн. задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 84948, 92 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 1 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами з відповідача на користь позивача слід стягнути 1762 грн. понесених судових витрат.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 133, 141, 354ЦПК України,ст.ст. 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії КВ №199215, виданий Дрогобицьким МВ УМВС України у Львівській області 02.09.1999) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р для погашення заборгованості та судових витрат 2909282900311, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 14.04.2016 року у загальному розмірі 84948,92 (вісімдесят чотири тисячі дев’ятсот сорок вісім) гривень 92 копійки та судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 31.01.2019 року.

Суддя Грицай М.М.