Ухвала суду № 79594660, 04.02.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/16060/18

Провадження № 1-кп/712/57/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2019 року

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого-судді Романенко В.А.

за участі секретаря Таран А.І.

прокурора Котляренко К.

слідчого Бас В.В.

підозрюваного ОСОБА_1

захисника – адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 щодо скасування повідомлення про підозру від 27.10.2018 року в рамках кримінального провадження № 12018251010005027,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси щодо скасування повідомлення про підозру від 27.10.2018 року в рамках кримінального провадження № 12018251010005027.

Обґрунтування оскарження повідомлення про підозру від 27.10.2018 року, винесеного слідчим Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 мотивують наступним.

27 жовтня 2018 року слідчим Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Бас ОСОБА_4 С.В., було оголошено підозру та того ж дня вручене повідомлення про підозру у вчиненні ним злочину передбаченого ч. 2 ст. 122 КК України.

В порушенні ст. 112 КПК України ОСОБА_1 не було викликано повідомленням, яке регламентує вказана норма, натомість він самостійно з'явився до слідчого за відповіддю на свою заяву-клопотання від 22.10.2018 року. В ході цього візиту його було поставлено перед фактом необхідності підписання повідомлення про підозру та повністю позбавлено права на отримання кваліфікованої правової допомоги з боку адвоката, та з погрозою, що в разі його відмови від підпису, така відмова буде засвідчена свідками і повідомлення про підозру все одно буде вважатися врученим.

Після повідомлення про підозру у незаконний процесуальний спосіб, який не передбачений ст. 112 КПК України, він був допитаний в якості підозрюваного за його же наполяганням лише 31.10.2018 року, що підтверджується документально матеріалами справи.

Незважаючи на повідомлення ним таких важливих обставин передбачених ст. 36 КК України, слідчий проігнорував дані факти, що підтверджуються матеріалами справи, та в повідомленні про підозру не вказав жодного слова про захист ним свого права власності та отриманих при цьому тілесних ушкоджень.

Відповідно до ст. 277 КПК України слідчим в повідомленні про підозру не правильно зазначені анкетні дані, не зазначено місце вчинення злочину, а також обставини. Не вірно зазначена кваліфікація кримінального правопорушення, спосіб вчинення підозрюваним дій, не зазначено всіх свідків. В повідомленні про підозру не зазначено повністю висновки експертизи.

Виходячи з вищенаведеного, вважає, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення є необґрунтованим і незаконним.

Просить скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_1 за ч. 2 ст.122 КК України від 27.10.2018 року по кримінальному провадженню № 12018251010005027.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги та скасування підозри, посилаючись на те, що підозра ОСОБА_1 винесена відповідно до вимог КПК України.

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження № 12018251010005027 від 12.07.2018 року, приходжу до висновку що в задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України, зокрема Главою 26, передбачений порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування.

Об’єктом оскарження на підставі глави 26 КПК України може бути тільки рішення, дії, бездіяльність слідчого, прокурора при здійсненні своїх повноважень під час досудового розслідування.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

В судовому засіданні встановлено, що 12.07.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018251010005027 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КК України, за фактом, що 11.07.2018 року до Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області звернулася із заявою гр.. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка повідомила, що 10.07.2018 року близько 19 год. 50 хв. перебуваючи за адресою: м. Черкаси, вул. Громова, 111/2 з метою залякування та примусу до відмови від позову, а також з метою отримання спільного та особистого майна заявниці, колишній чоловік останньої – громадянин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 наніс їй тілесні ушкодження, які відповідно до висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 11.07.2018 року № 02-01/797 на підставі само звернення, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (ЄО 37279 від 11.07.2018).

27.10.2018 року о 10 год. 15 хв. слідчим відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров’я особи слідчого відділу Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області лейтенантом поліції ОСОБА_3 вручено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 2 ст. 122 КК України. Повідомлення про підозру від 27.10.2018 року погоджено прокурором Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_6

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні слідчому судді може бути оскаржено повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Статтею 21 КПК України закріплено засаду доступу до правосуддя, зміст якого полягає в тому, що: кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи у розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному КПК, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у передбаченому КПК. Якщо інше не передбачене КПК, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту у випадку, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Так згідно з практикою ЄСПЛ «підозра» є частиною більш широкого поняття «обвинувачення», яке відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

У ч. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод за тлумаченням ЄСПЛ вміщено концепцію терміна «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером (справа «Девеєр проти Бельгії», рішення від 27.02.1980 року, скарга № 6903/75). У справі «Еклє проти Федеративної Республіки Німеччини» (рішення від 15.07.1982 року, скарга № 8130/78) ЄСПЛ констатував, що кримінальне обвинувачення може бути визначене як «офіційне повідомлення особи компетентним органом про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення». Розвиваючи зазначену концепцію ЄСПЛ у справі «Фоті та інші проти Італії» (рішення від 10.12.1982 року) навів ширше витлумачення цього визначення, включивши до нього також «інші підстави, що підтверджують це звинувачення, і які можуть спричинити серйозні наслідки, що можуть ускладнити становище підозрюваного». Комісія та Суд визнали, що такими підставами, які можуть спричинити серйозні наслідки, можуть бути видача ордеру на арешт, обшук приміщення чи особистий обшук.

З огляду на вищезазначене, підозра є певним етапом обвинувачення, оскільки під час підозри висувається припущення про можливе скоєння особою кримінального правопорушення, а відтак має відповідати загальним вимогам, які характеризують зміст обвинувачення, зокрема і вимозі дотримання порядку здійснення повідомлення про підозру. Враховуючи, що підозра є припущенням про вчинення конкретною особою кримінального правопорушення, то існування підозри нерозривно пов’язане із наявністю підозрюваного.

Згідно ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є 1) особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, 2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та 3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Таким чином, аналіз змісту ч. 1 ст. 42 КПК України дозволяє зробити висновок, що підозра (кримінальне переслідування у формі підозри) починається з моменту, коли особі повідомлено про підозру або ця особа затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

В той же час статтею 276 КПК України передбачено вимогу обов’язкового здійснення повідомлення про підозру у випадках затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення, а також у випадку обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів.

Таким чином, передумовою наявності обґрунтованості підозри та підстав для застосування запобіжного заходу є здійснення відповідного письмового повідомлення особі про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, яке має бути здійснено належною уповноваженою особою у порядку, передбаченому законом.

Посилання підозрюваного та його представника на те, що підозра є не обґрунтованою суд не може взяти до уваги, оскільки ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.11.2018 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, запобіжного заходу встановлено: «27.10.2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КК України – умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, вчинені з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості.

Причетність ОСОБА_1 до вчинення вказаного злочину підтверджується протоколом допиту потерпілої ОСОБА_5, протоколом допиту свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, протоколи допиту слідчого експерименту з ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7

Таким чином, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 вказаного злочину, на думку слідчого судді є доведеною.»

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повідомлення про підозру та порядок здійснення такого регламентуються ст. ст. 42, 276-278, 480-481 КПК України, поняття повідомлення у кримінальному процесі - ст. ст.111, 135 КПК України.

Виходячи із зазначеного вище, слідчий, прокурор зобов’язані здійснювати повідомлення про підозру належним чином в порядку ст. 278 КПК України.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Статтею 9 КПК України закріплений обов'язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади під час кримінального провадження неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Стаття 24 КПК України гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, в порядку, передбаченого КПК України.

Положення ч. 2 ст. 8 КПК зобов'язують суди, прокуратуру, органи досудового розслідування під час здійснення кримінального провадження застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі Суд), який діє на основі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), що стала частиною національного законодавства.

Принцип верховенства права передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб'єктів владних повноважень, тобто втручання суб'єктів владних повноважень має бути піддано ефективному судовому контролю.

Стаття 13 Конвенції встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред’являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Так, відповідно до ст. 277 КПК України, повідомлення має містити:

1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;

2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;

3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;

4) зміст підозри;

5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;

7) права підозрюваного;

8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Статтею 278 КПК України визначено порядок здійснення повідомлення про підозру та обов’язок роз’яснення прав підозрюваного, а саме: письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень; письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

Крім того, слід звернути увагу, що завданням кримінального провадження є, зокрема, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Судом встановлено, що повідомлення про підозру складено уповноваженою особою 27.10.2018 року. В цей же день вручено під особистий підпис ОСОБА_1, та роз’яснені права. Дане повідомлення відповідає вимогам ст. 277 КПК України.

В даному випадку в повідомленні про підозру ОСОБА_1 від 27.10.2018 року, належним чином вказано зміст підозри та правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, оскаржуване повідомлення про підозру викладене згідно ст. 277 КПК України. Крім того, під час вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру, останньому роз’яснені права та обов’язки, передбачені ст.ст. 28-29, 55-56, 59, 62-63 Конституції України, ст. 10 Положення про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, ст. 9-10 ЗУ «Про попереднє ув’язнення» та ст. 42 КПК України, а також вручено пам’ятку про процесуальні права та обов’язки підозрюваного. Під час вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 ніяких заперечень та зауважень не виникало.

Посилання скаржника на позбавлення його права на отримання кваліфікованої правової допомоги з боку адвоката, суд не бере до уваги, оскільки на момент отримання повідомлення про підозру у ОСОБА_1 був відсутній адвокат, та останній здійснював свій захист самостійно.

30.10.2018 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання правових послуг, відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов’язання щодо надання правової допомоги та захисту прав і інтересів ОСОБА_1 у кримінальному провадженні 12018251010005027 відповідно до ст.ст. 45-51 КПК України з усіма правами захисника у кримінальній справі. 30.10.2018 року адвокатом ОСОБА_2 виданий ордер серія ЧК № 70785.

Відповідно до протоколу допиту підозрюваного від 31.10.2018 року ОСОБА_1 був допитаний в присутності адвоката ОСОБА_2

Таким чином, як матеріалами скарги так і в судовому засіданні заявником та його захисником не доведено, що повідомлення про підозру є незаконним та необґрунтованим.

Посилання скаржника та його захисника на обставини у відповідності ст. 36 КПК України, не встановлення точного місця вчинення кримінального правопорушення слідчий суддя визнає передчасними, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не може бути предметом розгляду на даному етапі провадження, як і твердження захисника про те, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують вини ОСОБА_1 та виключають подію злочину.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об’єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Враховуючи викладене суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення, оскільки оскаржуване повідомлення про підозру підписане та вручене уповноваженою особою, відповідно до ст.ст. 277, 278 КПК України, є законним, вмотивованим та відповідає вимогам ст. 277 КПК України, у зв'язку з чим, у задоволенні скарги слід відмовити.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 1, 3, 8, 9, 10, 17, 303-307, 309 КПК України,

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 щодо скасування повідомлення про підозру від 27.10.2018 року в рамках кримінального провадження № 12018251010005027 залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п’яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя В.А. Романенко

Повний текст ухвали виготовлений 04.02.2019 року.