Рішення № 79593774, 31.01.2019, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/14/19

Провадження №2/319/141/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2019 року смт.Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Горбачова Ю.М.,

при секретарі судового засідання Понькі Н.А.,

за участі:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В :

04 січня 2019 року до Куйбишевського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та є студентом 2 курсу факультету фізичного виховання Запорізького національного університету (далі –ЗНУ), навчається на денній формі навчання за контрактом. З батьком контакту не підтримує, жодної матеріальної допомоги він не надає, проживають окремо, життям позивача відповідач особливо не цікавиться і не бажає приймати участі у його забезпеченні. З ОСОБА_2 стягувалися аліменти на користь матері ОСОБА_1 – ОСОБА_3, у розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.11.2004 року і до повноліття позивача. Проте аліменти сплачувалися не в повному обсязі, у зв’язку з чим станом на 18.12.2018 року (на дату повноліття ОСОБА_1О.) заборгованість становить 3846,05 гривень. Відповідач працює в комунальному некомерційному підприємстві «Комиш-Зорянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області, отримує заробітну плату. 11.08.2017 року між ОСОБА_3 та ЗНУ було укладено договір №69/Д про надання освітніх послуг, відповідно до якого загальна вартість освітньої послуги за увесь строк навчання становить 39600 гривень, з яких за кожен навчальний рік слід сплачувати 9900 гривень. При цьому згідно з п. 5.1 договору виконавець має право змінювати розмір плати за навчання не частіше одного разу на рік і не більше як на офіційно визначений рівень інфляції за попередній календарний рік з обов’язковим інформуванням про це замовника на офіційному сайті з дати підписання відповідного наказу ректором університету. 01.08.2017 року та 30.01.2018 року матір’ю позивача було сплачено 4950 гривень за 2017-2018 навчальний рік, а 20.08.2018 року – 5300 гривень за 1 семестр 2018-2019 навчального року, тобто була підвищена плата за навчання. Також ОСОБА_1 проживає у гуртожитку на підставі договору найму жилого приміщення №097/3-18с від 01.09.2018 року. Перед початком навчального року адміністрація гуртожитку надсилає квитанцію на оплату вартості проживання. Зокрема, 26.08.2017 року мною було сплачено 4400 гривень за проживання, а 20.08.2018 року – 2644,97 гривень. Наразі всім необхідним ОСОБА_1 забезпечує мати. Крім вищезазначених витрат, існує необхідність у забезпеченні підручниками, одягом, взуттям, іншими мінімально необхідними речами, покриття значних витрат на проїзд (вартість квитка на проїзд автобусом з м. Запоріжжя до смт. Більмак Запорізької області становить близько 159 гривень в один бік). Виходячи з того, що вартість навчання за 1 семестр (4 місяці) становить 5300 гривень (1325 гривень на місяць), вартість проживання у гуртожитку – 264,45 гривень на місяць, вартість проїзду громадським транспортом – близько 1500 гривень на місяць, мінімальний розмір щомісячних витрат, пов’язаних з навчанням становить 3089 гривень. При цьому не враховані витрати на придбання їжі, оплату електроенергії, Інтернету, водопостачання, підручники, одяг, взуття. З їх урахуванням середній розмір витрат на місяць становить не менше 4000 гривень, які лягають на плечі матері позивача, так як останній постійно навчається на денній формі та не має можливості влаштуватися на повноцінну роботу, інших джерел доходу не має. ОСОБА_3 не спроможна повною мірою забезпечувати дитину всім необхідним для створення належних умов для мого навчання та розвитку. Відповідач офіційно працює, у його власності перебуває земельна ділянка, яку здає в оренду ат отримує орендну плату. ОСОБА_2 є працездатним, дієздатним, фізичних та психічних вад не має, непрацездатних осіб на його утриманні немає, з нього стягуються аліменти ще на неповнолітню дитину, а тому він має можливість сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, надавати матеріальну допомогу, проте свідомо цього не робить. Добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання ОСОБА_1, оплату навчання, проживання в гуртожитку, покриття інших витрат ОСОБА_2 не бажає. В досудовому порядку врегулювати це питання не вдалося, тому позивач змушений звернутися до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 гривень в місяць.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на задоволенні позову наполягав, підтвердив те, що дійсно відповідач здійснює погашення заборгованості, яка виникла у зв’язку з примусовим стягненням аліментів на його утримання до повноліття.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав частково, та пояснив, що дійсно працює медсестрою ЗПСМ Благовіщенської АЗПСМ Комиш-Зорянського Центру первинної медико-санітарної допомоги Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області, отримує заробітну плату, з якої здійснює погашення наявної заборгованості з виплати аліментів. Погоджується з тим, що повинен надавати матеріальну допомогу синові на час навчання, однак зазначив, що отримує заробітну платну близько чотирьох тисяч гривень, з якої здійснює погашення заборгованості з примусового стягнення аліментів на утримання сина, оплачує комунальні послуги, купує їжу, продовольчі товари, одяг тощо. Окрім ОСОБА_1 має на утриманні одну неповнолітню дитину, через що і виникла заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина. Враховуючи викладене, просив суд, позов задовольнити частково та не заперечував проти стягнення з нього 1000 гривень щомісячно на дитину, яка продовжує навчання.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 народився 18 грудня 2000 року та його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження І-ЖС №057250, виданим Благовіщенською сільською радою Куйбишевського району Запорізької області 27 грудня 2000 року.

За виконавчим листом №0813/844/2012, виданим 04.10.2012 року Куйбишевським районним судом Запорізької області, з ОСОБА_2 стягувалися аліменти на користь ОСОБА_3 у розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.11.2004 року та до повноліття позивача.

Згідно з розрахунком заборгованості боржника по аліментам від 18.12.2018 року №11778/16-19-41 станом на 18.12.2018 року заборгованість відповідача по аліментам складає 3846,05 гривень.

У судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами той факт, що відповідач на теперішній час здійснює погашення зазначеної вище заборгованості частинами.

Відповідно до довідки, виданої ЗНУ 12 грудня 2018 року за №2737, ОСОБА_1 є студентом 2-го курсу факультету фізичного виховання, спеціальність «Фізичне виховання», денної форми навчання за контрактом.

11.08.2017 року між матір’ю позивача - ОСОБА_3 та ЗНУ було укладено договір №69/Д про надання освітніх послуг, відповідно до якого загальна вартість освітньої послуги за увесь строк навчання становить 39600 гривень, з яких за кожен навчальний рік слід сплачувати 9900 гривень.

Згідно з п. 5.1 зазначеного вище договору виконавець має право змінювати розмір плати за навчання не частіше одного разу на рік і не більше як на офіційно визначений рівень інфляції за попередній календарний рік з обов’язковим інформуванням про це замовника на офіційному сайті з дати підписання відповідного наказу ректором університету.

Так, відповідно до копій квитанцій 01.08.2017 року та 30.01.2018 року ОСОБА_1 було сплачено по 4950 гривень за 2017-2018 навчальний рік, а 20.08.2018 року – 5300 гривень за 1 семестр 2018-2019 навчального року. Тобто, як вбачається з останньої квитанції плата за навчання була підвищена.

У судовому засіданні встановлено та не заперечувалося сторонами, що зазначені кошти ОСОБА_1 надавала його мати ОСОБА_3

Як вбачається з матеріалів справи, позивач також сплачує щомісячно за проживання в гуртожитку ЗНУ 264,45 гривень, вартість проїзду з навчального закладу до місця проживання становить 159 гривень в один бік, вартість проїзду громадським транспортом – близько 1500 гривень на місяць. Також ОСОБА_1 потребує забезпечення підручниками, одягом, іншими необхідними для навчання речами. Цими коштами забезпечує позивача мати ОСОБА_3

Відповідно до статті 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Статтею ст. 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Виходячи з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги в зв’язку з навчанням, оскільки навчається на денній формі навчання в ЗНУ на контрактній формі навчання.

Згідно статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Судом встановлено, що утримання позивача під час навчання здійснює його мати – ОСОБА_3

На підставі ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у останнього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачується щомісячно.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач працює, отримує заробітну плату близько 4000 гривень, у власності має земельну частку пай, яку здає в оренду, має на утриманні ще одну неповнолітню дитину.

Таким чином, обставин, які б унеможливлювали стягнення аліментів з відповідача на період навчання повнолітнього сина, по справі не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 Сімейного кодексу України.

При визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню, суд виходить з наступного. Позивачем до суду надано документи, які підтверджують внесення плати за навчання, за проживання у гуртожитку, вказано вартість проїзду з м. Запоріжжя додому та в зворотному напрямку, вартість проїзду в громадському транспорті. Для суду є очевидним, що ОСОБА_1 несе витрати, пов’язані з харчуванням, придбанням підручників, навчальних посібників тощо, але позивачем не вказано вартість всіх цих витрат. Також у судовому засіданні встановлено, що відповідач має на утриманні ще одну неповнолітню дитину. За таких обставин суд вважає за необхідне призначити розмір аліментів в розмірі 1000,00 гривень, що разом з допомогою матері позивача ОСОБА_3 може забезпечити мінімальні потреби ОСОБА_1 під час навчання в навчальному закладі.

Частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки суд задовольняє позов ОСОБА_1, який був звільнений від сплати судових витрат при поданні позову, то у відповідності з вимогами, передбаченими статтею 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави в розмірі 768 грн. 40 коп., згідно із Законом України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 141, 182, 184, 191,198, 199, 200 СК України, ст.ст. 12, 81, 89, 133, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) як на повнолітнього сина, який продовжує навчання, аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 1000,00 (однієї тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 04 січня 2019 року до закінчення навчання, але не пізніше, ніж до досягнення ним 23-річного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в дохід держави в розмірі 768 (семисот шістдесяти восьми) гривень 40 копійок (стягувач – Державна судова адміністрація України; 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код 26255795; отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції – Куйбишевський районний суд Запорізької області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30-денного строку з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: 69063, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 22, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання: 71050, Запорізька область, Більмацький район, с. Благовіщенка, вул. Шевченка, буд. 6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Суддя: Ю.М.Горбачов