Рішення № 79593635, 01.02.2019, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3620/18

номер провадження 2/695/368/19

01 лютого 2019 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді Середи Л.В.,

за участі секретаря – Оніщенко Н.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, –

ВСТАНОВИВ:

15.11.2016 року померла мати позивача ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на спадкове майно, до складу якого, серед іншого, входить 1/12 частка квартири №23, що розташована по вул. Шевченка, 129, у м. Золотоноша Черкаської області. Вказана квартира належить померлому синові ОСОБА_3 – ОСОБА_4, який помер 13.03.2013 року, після смерті якого ОСОБА_3 спадщину на вказану частину квартири прийняла, однак належним чином свої спадкові права не оформила та теж померла.

Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті своєї матері, а тому виявила намір належним чином оформити свої спадкові права на майно останньої та звернулась до нотаріальної контори з відповідними заявами. Однак оформити вказану спадщину так і не змогла, оскільки відсутні правовстановлюючі документ, які посвідчили б права спадкодавця на вказане спадкове майно. За таких обставин позивачу, постановою нотаріуса від 12.01.2018 року було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану частину квартири, а тому вона була змушена звернутися до суду із відповідним позовом про визнання права власності на вказане спадкове майно в порядку спадкування за законом.

У судове засідання позивач не з’явилась, направивши до суду заяву, відповідно до якої розгляд справи просила провести за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 міська рада в судове засідання свого представника не направила, однак звернулася до суду із заявою, відповідно до якої просила суд справу розглянути без її участі, позовні вимоги визнала повністю.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.

Так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, а відповідач позовні вимоги визнав повністю, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні розглянути справу за відсутності осіб, що беруть участь у справі та прийняти рішення на підставі доказів, що знаходяться у ній.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення.

При цьому суд виходить з наступних підстав.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24.09.2013 року, судом було встановлено, що ОСОБА_3 є матір’ю ОСОБА_4, який помер 13.03.2013 року.

Таким чином судовим рішенням був встановлений факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що на підставі ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Згідно з даними свідоцтва про смерть (серії І-СР №211905 від 15.03.2013 року) ОСОБА_4 помер 13.03.2013 року.

Як вбачається з копії спадкової справи, заведеної після померлого ОСОБА_4, наданої ОСОБА_2 міською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_4 спадщина була прийнята його спадкоємцями, серед яких була ОСОБА_3, яка звернулася до нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3, будучи матір’ю померлого ОСОБА_4, спадщину після смерті останнього прийняла, а оскільки, як встановлено судом, спадкоємців було декілька, спадкове майно було розділено між ними у встановленому законом порядку.

Відповідно до свідоцтва про смерть (серії І-СРР №294769 від 16.11.2016 року) ОСОБА_3 померла 15.11.2016 року.

Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається після смерті особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно із ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивач по справі є дочкою ОСОБА_3, що стверджується відповідним свідоцтвом про народження (серії ЯЯ №7275505 від 14.02.1952 року) та свідоцтвом про одруження (серії І-СР №006585 від 21.05.1997 року), відповідно до якого позивач змінила своє прізвище на ОСОБА_1 внаслідок укладення шлюбу.

Відповідно до загальних норм, закріплених в ст. 1216 та 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Так згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.01.2018 року, позивачу відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на вказану частину квартири, у зв’язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 виданий ордер №118 на право зайняття квартири АДРЕСА_1.

Право власності ОСОБА_4 на частину вказаної квартири стверджується свідоцтвом на право власності на житло від 11.11.1997 року, відповідно до якого ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Квартира належить на праві спільної сумісної власності.

Право власності на частину вказаної квартири за ОСОБА_4 визначено також у рішенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.04.2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1. Після смерті останнього його частка була розподілена між спадкоємцями ОСОБА_4, серед яких була і ОСОБА_3, яка спадщину після смерті свого сина прийняла, однак оформити належним чином свої спадкові права не встигла та теж померла.

Окрім того суд, при вирішенні вказаної справи бере до уваги, що згідно із ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

ОСОБА_2 міська рада, як відповідач по справі та орган місцевого самоврядування, що здійснює представництво територіальної громади позовні вимоги визнала повністю, а отже визнала і факт належності вказаної частини квартири за ОСОБА_3.

Однак, судом встановлено, що позивач, при зверненні до нотаріуса, отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки у спадкоємця відсутній оригінал правовстановлюючого документа.

Згідно із ст. 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є смерть власника, то первинна реєстрація права власності в такому випадку не може бути проведена на померлого, оскільки власник спадкового майна помер, а за життя право власності не було зареєстровано в належному порядку, то визначення належності зазначеного майна повинно проводитись шляхом визнання права власності за спадкоємцем, який подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини чи іншим чином має право на спадщину.

У відповідності до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як вбачається з копії спадкової справи, наданої ОСОБА_2 міською державною нотаріальною конторою, яка заведена після смерті ОСОБА_3, позивач по справі є єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частку майна останньої.

Нормами ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач належним чином прийняла спадщину після смерті своєї матері, яка в свою чергу прийняла спадщину після смерті свого сина, а оскільки оригінали правовстановлюючих документів відсутні та власник майна помер, то вбачається обмеження прав позивача у можливості прийняття та належного розпорядження своїм спадковим майном, а тому, враховуючи наявність законних підстав, позов підлягає до повного задоволення

На підставі зазначеного та керуючись

ст., ст. 346, 1268 ЦК України та ст. 10,

ст., ст. 76, 264, 265 ЦПК України, –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН – НОМЕР_1, право власноті в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3, яка померла 15.11.2016 року в місті Золотоноша Черкаської області, на 1/12 частку квартири №23, що розташована в будинку №129 по вул. Шевченка в м. Золотоноша Черкаської області.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.

Суддя: Середа Л.В.