Рішення № 79593444, 16.01.2019, Василівський районний суд Запорізької області

311/1922/18

2/311/37/2019

16.01.2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Пушкарьової С.П., при секретарі судового засідання Четвертак Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Василівка у порядку спрощеного позовного провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

06.06.2018 року до Василівського районного суду звернулося ПАТ КБ «Приватбанк» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. У позовній заяві зазначено, що відповідно до укладеного договору б/н від 12.11.2007 року відповідачка отримала кредит у розмірі 1400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором, станом на 30.04.2018 року відповідачка має заборгованість у сумі 13584 грн. 85 коп., яка складається з наступного: 1385,16 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 8327,12 грн. - відсотки за користування кредитом; 2749,48 грн. - пеня; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 623,09 грн. - штраф (відсоткова складова), і яку позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк».

Ухвалою Василівського районного суду від 14.06.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилась, однак надала на адресу суду письмові пояснення, в яких позов не визнає в повному обсязі та просить застосувати строк позовної давності та відмовити в позові, пояснивши, що позовна заява подана до суду із порушенням строку, встановленого ст.257 ЦК України, строк дії кредитної картки визначено до жовтня 2011 року, останній платіж нею було здійснено 13.09.2013 року і після вказаної дати вона не виконувала зобов’язання, тобто строк позовної давності сплив.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилась, суду надала заяву в якій просить справу розглянути без її участі, просить в позові відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши надані сторонами документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:

12.11.2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б\н, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит у сумі 250 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою

відсотків за користування кредитом в розмірі 22,80,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов'язувався повертати кредит згідно графіку погашення суми кредиту та сплачувати щомісячно відсотки за користування кредитом, що підтверджується копією заяви разом з копією Умов надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, що являється Договором згідно ст.634 ЦК України.

Згідно п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг кредитного договору Клієнт зобов'язується погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, перевитрат платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених даним.

Відповідно до п. 6.6 у випадку невиконання зобов'язань по Договору, на вимогу Банку виконати зобов'язання по поверненню Кредиту (в тому числі Простроченого кредиту та Овердрафту), виплаті винагороди Банку.

Відповідно до п. 3.1-3.3 Умов та правил надання банківських послуг, для надання послуг банку клієнту кредитної картки, клієнт своїм підписом у заяві та пам'ятці клієнта посвідчує укладення договору між банком про надання банківських послуг, шляхом надання відповідної суми кредитного ліміту.

Згідно п. 3.17, п. 5.2, п. 6.9 вказаних умов і правил, при наявності у клієнта прострочення по кредитному ліміту, а також відсоткам за користування кредитним лімітом, банк має право: після закінчення строку вкладу, вклади та нараховані відсотки перечислити на відповідний картковий рахунок клієнта або розірвати даний договір. Також у випадку порушення держателем встановлених законодавством України вимог та умов даного кредитного договору, банк має право призупинити дію кредитної картки та визнати картку недійсною до моменту погашення заборгованості, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому чи у відповідній визначеній банком частині у випадку невиконання держателем своїх кредитних зобов'язань згідно кредитного договору. У разі виникнення заборгованості, держатель зобов'язаний протягом 30 днів з моменту її виникнення погасити дану заборгованість.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, видавши відповідачці кошти у сумі 250 грн.

Однак, відповідачка не додержувалася належного виконання умов зазначеного договору, в силу чого його заборгованість перед позивачем станом на 30.04.2018 року становить 13584,85 грн., яка складається з:

- заборгованості за кредитом – 1385,16 грн.;

- заборгованості по відсотках – 8327,12 грн.;

- заборгованості по комісії – 2749,48 грн.,

- штрафи:

- фіксована частина – 500 грн.;

- процентна складова – 623,09 грн.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що правовідносини, що виникли між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 є зобов'язальними.

Відповідно до ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема із договорів та інших правовідносин. Зобов'язання має виконуватись належним чином

відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).

Суд приходить до висновку про застосування в даному спорі строку позовної давності.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 року (справа №6-14 цс 14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів (договором встановлено погашення платежів до 25 числа місяця наступного за звітним) починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Про застосування позовної давності ОСОБА_1 заявляла 30.07.2018 року (а/с 39-40).

Крім того, висновок про правильне застосування норм матеріального права щодо позовної давності міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13.

Відповідно до цього висновку для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252–255 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки, умовами договору встановлено окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця наступного за звітним, відповідно початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов’язання.

Оскільки, останній місячний платіж ОСОБА_1 слід було внести до 25 листопада 2011 року, а банк звернувся до суду з позовом у червні 2018 року, то відповідно Банк звернувся з вимогами поза межами позовної давності для всіх платежів.

Крім того, як вбачається з доданого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості, з 13.09.2013 року відповідачка припинила сплату коштів із погашення

кредиту, про що свідчить запис у розрахунку (останній платіж у розмірі 200 грн. вчинено 13.09.2013 року), а строк дії картки сплинув, у жовтні 2011 року строк дії картки закінчився, відповідачка нову картку не отримувала, а лише до вересня 2013 року здійснювала погашення заборгованості (а/с 4-6).

Аналізуючи умови кредитного договору сторін у цій справі та зміст зазначених правових норм, необхідно дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).

Отже, граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH), останній платіж здійснено 13.09.2013 року, а дія картки закінчилась у жовтні 2011 року, відповідачка нову картку не отримувала.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненнями кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою (Правовий висновок ВСУ у справі № 6-1138цс15).

Пунктом 8.6 Умов та правил надання банківських послуг встановлено відповідальність боржника у вигляді штрафу за порушення строків повернення платежів більш ніж на 120 днів.

Судом встановлено, що строк дії кредитного договору співпадає зі строком дії кредитної картки, про що зазначено в анкеті, де кінцевий термін дії кредитної карти вказаний 10/11, отже кінцевим строком повернення кредиту визначено жовтень 2011 року, тому після збігу 120 днів (тобто після 1 січня 2012 року) банк отримав право на стягнення штрафу, а звернувся за стягненням неустойки у червні 2018 року за спливом строку позовної давності для стягнення неустойки.

Доводи позивача про те, що Відповідачка отримала нову картку, чим перервала строк позовної давності, суд не відхиляє, оскільки автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов’язання, визначеного в договорі. До такого висновку дійшов ВСУ у постанові 22 жовтня 2014 року у справі № 127цс14, у якій зазначив, що автоматичне неодноразове продовження дії кредитної картки не змінює терміну виконання кредитного зобов’язання, отже продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення не має. Подальше продовження дії картки є способом виконання зобов’язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки.

Суд також відхиляє доводи Позивача, що картка № 5457082976762299 була надана Відповідачу зі строком дії до останнього дня 10.2015 року, оскільки вони спростовуються заявою анкетою, в якій строк дії кредитної картки встановлено до 10/11, тобто до жовтня 2011 року. Тому довідку про видачу кредитних карт, надану банком суду разом із відповіддю на письмові пояснення та заяву про застосування строку позовної давності суд розцінює, як неналежний доказ, який відображає інформацію, що суперечить іншим доказам, зокрема інформації, відображеній в заяві-анкеті.

Суд вважає фотокопію документу, на якому відображено фото жінки, яка тримає у руках кредитну карту, як неналежний та недопустимий доказ, оскільки не можливо

встановити в який період зроблено це фото, у якому році та на який період видана кредитна картка, яка відображена на фото, до того не можливо встановити рахунок, зазначений на даній картці.

Суд не приймає, як допустимий та належний доказ довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти ОСОБА_1, де зазначено рахунок 5457082976762299 від 23.10.2007 року, оскільки така інформація суперечить іншим документам, зокрема заяві-анкеті, де датою відкриття вище вказаного рахунку є 12.11.2007 року. До того, дана довідка не відповідає вимогам до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, зокрема, в ньому відсутні реквізити, зокрема: назва організації (07) чи назва структурного підрозділу організації (08), який її видав, довідкові дані про організацію (09), яка видала довідку, місце складення або видання документа (14), відбиток печатки (26) та прізвище виконавця (28).

Отже, оскільки судом встановлено, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом (строк позовної давності), про причини пропуску строку давності представник позивача не повідомив, не вказав на їх поважність та не просив його поновити, а відповідачем надано на адресу суду заяву, в якій він наполягає на застосуванні строку позовної давності, то існують підстави для відмови у задоволенні позову згідно вимог ст. 267 ЦК України.

Відповідно положень ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 267 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_4