Рішення № 79591969, 31.01.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/6333/18

Провадження № 2/242/367/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2019 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Сафроновій К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній плат, середнього заробітку за час затримки розрахунку, кошти за невикористану відпустку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 03.12.2018 року звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній плат, середнього заробітку за час затримки розрахунку, кошти за невикористану відпустку, яка мотивована тим, що він з 17.03.2003 року по 28.09.2018 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював на відокремленому підрозділі «шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля». Наказом № 237/к від 28.09.2018 року його було звільнено за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України, відповідач заборгував йому заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, трьохмісячну вихідну допомогу при звільненні, лікарняний за листопад 2017 року, які не виплатив до теперішнього часу. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство. Просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу у розмірі трьохмісячного середнього заробітку на загальну суму 32 883 грн. 29 коп., середній заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення та витрати на правничу допомогу у розмірі 800,00 грн.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 05.12.2018 року відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, та надав відповідь на відзив, уточнив позовні вимоги, а саме просить суду стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу у розмірі трьохмісячного середнього заробітку на загальну суму 30 715 грн. 32 коп., середній заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення та витрати на правничу допомогу у розмірі 800,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги визнаються частково, а саме визнано, що у позивача мається заборгованість по заробітній платі, що складається з заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, трьохмісячної вихідної допомоги при звільненні та оплата по лікарняному за листопад 2017 року на загальну суму 30715 грн. 32 коп. Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення витрат на правничу допомоги не визнають та вважають їх не обґрунтованими. Просять суд слухати справу у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов’язки, в рівній мірі кореспондується обов’язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «ОСОБА_2 Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

З матеріалів справи, вбачається, що згідно запису № 24 трудової книжки серії БТ – I № 6035670, ОСОБА_1 17.03.2003 року прийнято до ВП «шахта «Курахівська» «ДП «Селидіввугілля» на посаду гірничим робітником очисного забою 5-го розряду на дільниці № 2 з повним робочим днем в шахті.

Згідно запису № 33 трудової книжки серії БТ – I № 6035670, 28.09.2018 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за віком відповідно до наказу № 237 с/к від 28.09.2018 року.

Як вбачається з довідок № 635 від 11.12.2018 року, №1 від 0401.2019 року, виданих ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля», на момент звільнення ОСОБА_1, йому не виплачена заробітна плата станом на 11.12.2018 року та на 04.01.2019 року за період червень 2018 р., серпень 2018 року, вересень 2018 року у розмірі 30715,32 грн. Середньомісячна заробітна плата за останні два місяці складає 11066,44 грн. Середньоденна заробітна плата складає 503,02 грн.

Згідно довідки № 25 від 23.01.2019 року, виданої ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля», ОСОБА_1 за період з 09.11.2017 року по 20.11.2017 року за час непрацездатності була нарахована допомога із розрахунку мінімальної заробітної плати, а саме за рахунок підприємства 525,60 грн., за рахунок фонду 735,84 грн.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, обов’язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов’язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до роз’яснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Суд, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, вважає їх такими, що підлягають задоволенню відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 30 715 грн. 32 коп., що складається з не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та трьохмісячну вихідну допомогу при звільненні, лікарняний за листопад 2017 року.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд встановив до наступне.

Згідно листа N 224/0/103-17/214 від 19.10.2017 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2018 році» відповідно до якого кількість робочих днів позивача з розрахунку з 28.09.2018 року (день звільнення) по 31.01.2019 року (день винесення судового рішення) складала би 66 днів: вересень 2018 року – 1 день, жовтень 2018 року – 22 дня, листопад 2018 року – 22 дня, грудень 2018 року - 21 день.

Згідно листа N 78/0/206-18 від 08.08.2018 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році» відповідно до якого кількість робочих днів позивача з розрахунку за 2019 рік складала би 21 днів: січень 2019 року 21 день (по день винесення судового рішення).

Згідно довідки № 1 від 04.01.2019 року, виданої ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля», середньоденна заробітна плата складає 503 грн. 02 коп.

Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку складає: 503 грн. 02 коп. (середньоденна заробітна плата) Х 87 (кількість днів затримки розрахунку) = 43 762 грн. 74 коп.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що слід допустити негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати ОСОБА_1 але не більше ніж за один місяць.

Суд, вирішуючи позовні вимоги щодо витрати на правничу допомогу, встановив наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було надано правничу допомогу про що свідчить договір про надання юридичних послуг від 26.11.2018 року, квитанція від 30.11.2018 року та акту виконаних робіт (наданих послуг), який підписано сторонами 30 листопада 2018 року, за яким ОСОБА_1 прийняв послуги адвоката ОСОБА_3, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані з правничою допомогою у розмірі 800 грн. 00 коп.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача по справі підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 704 грн. 80 коп., оскільки позивач на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати за подання позову до суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232, 237-1 КЗпП України, ч.1 ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди», постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100, п.12.15 Галузевої угоди по тарифам, трудовим та соціальним гарантіям між Урядом України і галузевими профспілками працівників вугільної промисловості від 14.02.1992 року, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (мешкає за адресою: 85487,АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до ДП «Селидіввугілля» (знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, б.41, ЄДРПОУ 33426253) про стягнення заборгованості по заробітній плат, середнього заробітку за час затримки розрахунку, кошти за невикористану відпустку – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд № 41, код ЄДРПОУ 33426253) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (мешкає за адресою: 85487,АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога у розмірі трьохмісячного середнього заробітку в загальній сумі 30 715 ( тридцять тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. 32 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення у розмірі 43 762 (сорок три тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 74 коп., а всього: 74 478 (сімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят вісім) 06 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд № 41, код ЄДРПОУ 33426253) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (мешкає за адресою: 85487,АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 800 (вісімсот) грн.00 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд № 41, код ЄДРПОУ 33426253) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. на користь держави (розрахунковий рахунок № 31213206005070, отримувач: Селидівське УК/м.Селiдове/22030101, код отримувача: 37791274, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.податків), МФО 89998, код бюджетної класифікації 22030101).

Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в межах платежів за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.М. Владимирська