Ухвала суду № 79588790, 04.02.2019, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2-с/537/8/2019

Справа № 537/2814/18

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.02.2019 року м. Кременчук

Суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 розглянувши заяву ОСОБА_2 про скасування судового наказу №537/2814/18 від 19 липня 2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, згідно якої прохає скасувати судовий наказ, виданий 19 липня 2018 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області у справі №537/2814/18 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь КП «Теплоенерго» заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 14 417,53 грн., 3% річних у сумі 611,46 грн., інфляційні в сумі 1643,69 грн. та витрати на сплату судового збору в сумі 88,10 грн. з кожного

Крім того, ОСОБА_2 просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити пропущений строк на подання заяви про скасування судового наказу.

Суддя розглянувши заяву про скасування судового наказу, встановив наступне.

19 липня 2018 року Крюківським районним судом м.Кременчука по справі №537/2814/18, провадження № 2-н/537/722/2018 за заявою КП «Теплоенерго» було видано судовий наказ, яким стягнуто з боржників: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер -НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, які зареєстровані та проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, в солідарному порядку на користь КП «Теплоенерго» (р/р 26002010005870 у АКБ "Індустріалбанк", МФО 313849, ЄДРПОУ 31700972), яке розташовано за адресою: вул.Софіївська 68, м. Кременчук Полтавської області, заборгованість за спожиту теплову енергію та гарячу воду станом на 01.06.2018 р. за період з 01.01.2017 р. по 31.05.2018 р. в розмірі 14 417 (чотирнадцять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 53 коп., на нараховану суму заборгованості 3% річних в сум 611 (шістсот одинадцять грн.) 46 коп., інфляційні в сумі 1 643 (одна тисяча шістсот сорок три грн.) 69 коп. та витрати на сплату судового збору в сумі 88 грн. (вісімдесят вісім грн.). 10 коп. з кожного.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Статтею 170 ЦПК України передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Положеннями частини 1 статті 127 ЦПК України, яка врегульовує питання поновлення та продовження процесуальних строків передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, ЦПК України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Отже, за змістом статей 81, 127 ЦПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В обґрунтування пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу ОСОБА_2 зазначає про те, що про існування судового наказу він довідався лише 29 січня 2019 року, коли за його місцем роботи надійшла постанова державного виконавця про звернення стягнення на його заробітну плату у зв’язку з примусовим виконанням зазначеного вище судового наказу.

У пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (заява №32053/13) указано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Ryabykh v. Russia», заява № 52854/99, § 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі (справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) підстави для поновлення строків для оскарження, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (справа «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).

Згідно ст. 169 ЦПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статті 165 цього Кодексу, а боржнику - юридичній особі чи фізичній особі - підприємцю - за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 п.5 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, в них містяться поштовий конверт, адресований судом боржнику ОСОБА_2, разом із повідомленням про вручення поштового відправлення, який повернутий відділенням поштового зв'язку до суду за закінченням строку зберігання, а не через відмову боржника отримати копію судового рішення чи у зв»язку з відсутністю боржника за місцем проживання.

В матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про те, що боржник ОСОБА_2 отримав копію судового наказу у інший день, ніж той, що зазначений ним у клопотанні про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу.

Враховуючи викладене, суд вважає причину пропуску боржником встановленого законом строку для подання заяви про скасування судового наказу поважною, а тому клопотання божника про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Як вбачається з заяви про скасування судового наказу, боржник ОСОБА_2 не погоджується з тим, що саме з нього має стягуватись заборгованість за спожиту теплову енергію, оскільки він з КП «Теплоенерго» жодних договорів про надання теплової енергії не укладав.

Окрім того боржник зазначає, що також відсутні докази того, що ним взагалі була спожита теплова енергія у вказаному заявником розмірі та в нього виник обов’язок оплачувати таку теплову енергію у визначеному заявником розмірі та визначені ним строки.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що боржник ОСОБА_2 не погоджується з тим, що саме з нього повинна стягуватись заборгованість за спожиту теплову енергію, яка утворилась за адресою АДРЕСА_1, тобто мається спір про право, то суддя приходить до висновку про необхідність поновлення боржнику строку звернення до суду з заявою про скасування судового наказу, а також про задоволення заяви про скасування судового наказу №537/2814/18.

Керуючись ст.ст.81, 127, 171, 272 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк для подання до суду заяви про скасування судового наказу

Заяву ОСОБА_2 про скасування судового наказу №537/2814/18 від 19 липня 2018 року - задовольнити.

Скасувати судовий наказ № 537/2814/18, виданий Крюківським районним судом м.Кременчука 19.07.2018 року за заявою КП «Теплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Роз'яснити стягувачу, що заявлені ними вимоги можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя: С. І. Сьоря