Рішення № 79588440, 28.01.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" січня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2776/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.А. Липі

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 по довіреності;

від відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" (вул.Пароходна,28,Ізмаїл,Одеська область,68600)

до відповідача: Державне підприємство водних шляхів "Устьдунайводшлях" (вул.Героїв Сталінграду,36,Ізмаїл,Одеська область,68600)

про стягнення заборгованості 9813,25 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Державне підприємство водних шляхів "Устьдунайводшлях", в якому просить господарський суд про стягнення заборгованості 85931,65 грн., з яких 76118,40грн. – основна заборгованість, 6050,62грн. – пеня, 938,46грн. – 3% річних та 2824,17грн. – індекс інфляції. Крім того, просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 1762грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання умов договору на комплексне обслуговування флоту №148 ОУИ/21/09 від 12.05.2009 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2018 року було відкрито провадження у справі № 916/2776/18 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено засідання на 14.01.2019 року.

14.01.2019 року позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 6050,62грн., 3% річних в розмірі 938,46грн. та індекс інфляції в розмірі 2824,17грн.. Крім того, просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 1762грн.

14.01.2019року у судовому засіданні було проголошено перерву про що зазначено в протоколі судового засідання та ухвалою суду від 15.01.2019р. повідомлено відповідача, що наступне судове засідання по справі відбудеться 28.01.2019року.

Позивач позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з’являвся, але 25.01.2019 року надав відзив на позов в якому позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог визнав в повному обсязі.

У судовому засіданні 28.01.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

12.05.2009 року між Відкритим акціонерним товариство "Українське Дунайське пароплавство", яке у 2011 році на виконання вимог Закону України „Про акціонерні товариства” було перейменоване у Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" (далі – позивач) та Державним підприємством водних шляхів "Устьдунайводшлях" (далі - відповідач) було укладено Договір на комплексне обслуговування флоту №148 ОУИ/21/09 (далі - Договір)

Згідно п.1.1. Договору ПрАТ ”УДП” надає ВПВШ “Устьдунайводшлях” послуги з комплексного обслуговування флоту: розміщення суден Замовника на частині території виконавця у затоні № 4,96км р. Дунай — частину затону площею 0,7 га та земельна ділянка площею 0,27 га, о прилягає до території затону; проходу робітників та проїзду автотранспорту на територію затону № 4 ПрАТ “УДП”, що охороняється; користуванню інженерними спорудами, що знаходяться на території ПрАТ “УДП”; забезпеченню безпечної стоянки суден.

Додатком №2 до Договору визначена схема розміщення флоту ДПВШ “Устьдунайводшлях” на частині території ПрАТ “УДП”.

Відповідно до п.2.1-2.5 Договору, вартість надання послуг визначається згідно протоколу узгодження договірної ціни на надання послуг (додаток №1). Договірна ціна визначається із розрахунку грошової ціни 1 кв.м. землі території складає 63,00 грн. Сторони домовились, що у випадку зміни вартості кв.м. землі згідно її оцінки, договірна ціна на надання послуг змінюється пропорційно. Вартість послуг за договором складає 1833,30 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 305,55 грн. на місяць. Оплата послуг за договором здійснюється щомісячно, ні пізніше 10-го числа на підставі виставленого рахунку.

Згідно додаткової угоди № 2 від 31.12.2011р. до договору вартість послуг за договором становить 4856,50 грн., у т.ч. ПДВ (20%) - 809,42грн. на місяць, а строк дії договору продовжено до 31.12.2012р.

Згідно додаткової угоди № 3 від 01.01.2013р. до договору визначена вартість послуг за договором, що становить 10552,53 грн., у т.ч. ПДВ (20%) - 1758,75грн. на місяць, а строк дії договору продовжено до 31.12.2013р.

Згідно додаткової угоди № 4 від 18.02.2014р. до договору вартість послуг за договором становить 9514,80 грн., у т.ч. ПДВ (20%) - 1585,80грн. на місяць, а строк дії договору продовжено до 31.12.2014р.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що даний договір-набирає чинності з моменту його підписання сторонами та дії до 31.12.2009р. Якщо за місяць до закінчення строку його дії будь-якої із сторін даної угоди не буде у письмовій формі заявлено про розірвання або зміну умов даного договору, він вважається продовженим на той самий строк.

Ні ПрАТ “УДП”, ні ДПВШ “Устьдунайводшлях” не було заявлено про розірвання Договору. Отже, керуючись п.7.1 Договору, він вважається продовженим до 31.12.2018р.

На виконання умов договору позивач відповідачу надав послуг з комплексного обслуговування флоту в квітні 2017р., за період з квітня 2018р. по вересень 2018р., що підтверджено актами виконаних робіт.

Відповідач за надані послуги не розрахувався тому позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просив суд стягнути з відповідача 85931,65 грн., з яких 76118,40грн. – основна заборгованість, 6050,62грн. – пеня, 938,46грн. – 3% річних та 2824,17грн. – індекс інфляції, та витрати на оплату судового збору в сумі 1762 грн. 00 коп..

14.01.2019 року позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 6050,62грн., 3% річних в розмірі 938,46грн. та індекс інфляції в розмірі 2824,17грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Виходячи з наявних матеріалів справи господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання за договором в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором 3% річних у розмірі 938,46 грн. та індекс інфляції у розмірі 2824,17грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 938,46 грн. та індекс інфляції у розмірі 2824,17грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6050,62 грн. – пені.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 3.2 Договору за несвоєчасну оплату наданих послуг у відповідності з п. 2.3 сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Також згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, відповідачу позивачем нарахована пеня в розмірі 6050,62грн.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 6050,62 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано та визнані в повному обсязі, в судові засідання відповідач не з'являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" до Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" про стягнення 9813,25 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" (вул.Героїв Сталінграду,36,Ізмаїл,Одеська область,68600, код ЄДРПОУ 31091889) на користь Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" (вул.Пароходна,28,Ізмаїл,Одеська область,68600, код 01125821) пеню в розмірі 6050 (шість тисяч п’ятдесят ) грн. 62 коп., 3% річних в розмірі 938 (дев’ятсот тридцять вісім )грн. 46 коп., індекс інфляції в розмірі 2824 (дві тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 17 коп. витрати на оплату судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві ) грн. 00 коп.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 04 лютого 2019 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов