Рішення № 79588381, 23.01.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2716/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 0003 від 18.12.2017р.;

Від відповідачів:

- Управління обласної ради з майнових відносин: ОСОБА_3 за довіреністю № 1 від 02.01.2019р.;

- товариства з обмеженою відповідальністю „Крок вперед”: ОСОБА_4 на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом громадської організації „Антикорупційний контроль України” до Управління обласної ради з майнових відносин, товариства з обмеженою відповідальністю „Крок вперед” про визнання договору недійсним, –

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація „Антикорупційний контроль України” (далі по тексту – ГО „Антикорупційний контроль України”) звернулась до господарського суду із позовною заявою до Управління обласної ради з майнових відносин (далі по тексту – Управління), товариства з обмеженою відповідальністю „Крок вперед” (далі по тексту – ТОВ „Крок вперед”) про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна (нежитлових будівель за адресою: м. Одеса, бульвар Лідерсівський, 13) спільної власності територіальних громад, сіл, селищ та міст області від 03.09.2018р., укладеного між відповідачами, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №1305. Позовні вимоги обґрунтовані фактом невідповідності оспорюваного правочину вимогам чинного законодавства, у зв’язку з укладенням договору купівлі-продажу із порушенням вимог Закону України „Про приватизацію державного та комунального майна”.

Відповідачі заперечували проти задоволення заявлених ГО „Антикорупційний контроль України” позовних вимог з підстав їх незаконності та необґрунтованості. Зокрема, відповідачами було наголошено про укладення договору із дотриманням вимог чинного законодавства

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

12.06.2018р. Одеською обласною радою було прийнято рішення „Про затвердження Переліку об’єктів спільної власності територіальних громад області, що підлягають приватизації” №760-VII, відповідно до додатку №1 якого нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: м. Одеса, бульвар Лідерсівський, 13, були включені до переліку об’єктів приватизації шляхом їх викупу орендарем.

Рішенням Одеської обласної ради „Про приватизацію майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області” №761-VII від 12.06.2018р. Управління було визначено органом приватизації майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. Крім того, вказаним рішенням Одеською обласною радою було затверджено Положення про діяльність аукціонної комісії для продажу об’єктів малої приватизації спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Відповідно до висновку експертного дослідження №18-2262 від 27.06.2018р. щодо визначення невід’ємних поліпшень орендованих будівель за адресою: м. Одеса, бульвар Лідерсівський, 13, складеного судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, проведені ТОВ „Крок вперед” поліпшення будівлі є невід’ємними поліпшеннями і не можуть бути відокремлені від основної речі без їх пошкодження та знецінення.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок про ринкову вартість нежитлових будівель, які розташовані за адресою: м. Одеса, бульвар Лідерсівський, 13, складений ТОВ „Аппрайс констант”, був затверджений Управлінням на підставі наказу №78-ОД від 28.08.2018р.

29.08.2018р. Управлінням було прийнято наказ №79-ОД про укладення договору купівлі-продажу об’єкта спільної власності територіальних громад, сіл, селищ та міст області, який розташований за адресою: м. Одеса, бульвар Лідерсівський, 13, шляхом його викупу орендарем – ТОВ „Крок вперед”.

03.09.2018р. між Управлінням (Продавець) та ТОВ „Крок вперед” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ та міст області шляхом викупу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №1305, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупця нежитлові приміщення будівлі, які розташовані за адресою: м. Одеса, бульвар Лідерсівський, 13, (далі – об’єкт приватизації), а Покупець зобов’язується прийняти об’єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови. Об’єкт приватизації належить територіальній громаді, сіл, селищ та міст області на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності не нежитлові будівлі (бланк серії САЕ №072332), виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 15.10.2010р. Нежитлові будівлі під літерою „А”, „Б” є пам’ятками архітектури місцевого значення. Продаж об’єкта приватизації здійснюється за згодою Управління культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини згідно листа №0112/3595сп від 21.12.2017р.

Відповідно до п. 1.3 договору купівлі-продажу від 03.09.2018р. ціна продажу об’єкта приватизації встановлена на підставі висновків про ринкову вартість нежитлових будівель, виконаних ТОВ „Аппрайс констант”, які затверджені наказом Управління від 28.08.2018р. №78-ОД та погоджені постійною комісією з питань управління майном спільної власності територіальних громад області від 23.08.2018р. за №42/1-4ПК, згідно яких ринкова вартість частки майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ та міст області у складі ринкової вартості об’єкта оцінки без податку на додану вартість складає 27 750 683,00 грн. Податок на додану вартість складає 4 950 136,60 грн.

Згідно з п. п. 2.1, 3.1 договору купівлі-продажу від 03.09.2018р. Покупець зобов’язаний внести 29 700 819,60 грн., у тому числі податок на додану вартість – 4 950 136,60 грн. у повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Передача об’єкта приватизації здійснюється Продавцем Покупцю у триденний строк після сплати в повному обсязі ціни продажу об’єкта приватизації з урахуванням ПДВ згідно з п. 2.1, 2.2, 2.3 цього договору.

Умовами п. п. 14.1, 14.3 договору купівлі-продажу від 03.09.2018р. передбачено, що цей договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2018р. між Управлінням та ТОВ „Крок вперед” було складено акт передачі майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ та міст області. Приватизація нежитлових будівель, які розташовані за адресою: м. Одеса, бульвар Лідерсівський, 13, вважається завершеною відповідно до наказу Управління №103-ОД від 09.10.2018р.

13.09.2018р. ГО „Антикорупційний контроль України” звернулась до Управління із листом, відповідно до якого посилаючись на приписи чинного законодавства просила надати копії документів, які стали підставою для включення нежитлових будівель, які розташовані за адресою: м. Одеса, бульвар Лідерсівський, 13, до Переліку об’єктів спільної власності територіальних громад області, що підлягають приватизації, а також документів, які стали підставою для укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель у випадку укладання останнього. У відповідь на лист ГО „Антикорупційний контроль України” відповідачем було повідомлено позивача про можливість ознайомитись із запитуваними документами безпосередньо у приміщенні Управління.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Крок вперед” та Управління, ГО „Антикорупційний контроль України” було наголошено, що в результаті укладання спірного правочину були порушені права останнього, який неодноразово звертався до Управління із проханнями надати нежитлові приміщення в оренду для виконання статутних цілей. Укладення договору купівлі-продажу із порушенням приписів чинного законодавства, зокрема, в частині відсутності висновку будівельної експертизи на підтвердження проведених орендарем невід’ємних поліпшень, проведення яких дає останньому право на викуп об’єкта приватизації, а також їх вартості, за переконанням ГО „Антикорупційний контроль України” свідчить про наявність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” господарський суд, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України „Про приватизацію державного та комунального майна” №2269-VIII від 18.01.2018р. законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості приватизації об'єктів державної власності можуть встановлюватися виключно законами. Приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону. До об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 11, п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України „Про приватизацію державного та комунального майна” перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, ухвалюється місцевою радою. Включення нових об'єктів до цього переліку здійснюється шляхом ухвалення окремого рішення щодо кожного об'єкта комунальної власності. Приватизація державного або комунального майна здійснюється шляхом викупу об'єктів приватизації.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України „Про приватизацію державного та комунального майна” встановлено, що приватизація об'єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною другою цієї статті. Орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов: орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна; орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу; невід'ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди; здійснення і склад невід'ємних поліпшень, у тому числі невід'ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід'ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб'єктом оціночної діяльності; орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати; договір оренди є чинним на момент приватизації. Надання згоди орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України або місцевою радою.

Як зазначалось вище по тексту рішення ГО „Антикорупційний контроль України” в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на порушення відповідачами ч. 2 ст. 18 Закону України „Про приватизацію державного та комунального майна” при укладенні спірного правочину з огляду на необхідність підтвердження проведених орендарем невід’ємних поліпшень та вартості таких поліпшень на підставі висновку будівельної експертизи.

Господарським судом під час розгляду даної справи було встановлено та не заперечувалось учасниками судового процесу, що Управлінням листами від 17.07.2017р., 04.12.2017р., 30.05.2018р. було надано ТОВ „Крок вперед” дозвіл на проведення капітального ремонту нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Одеса, бульвар Лідерсівський, 13.

З метою встановлення факту здійснення орендарем невід’ємних поліпшень, які не можуть бути відокремлені від об’єкта оренди ТОВ «Крок вперед» і звернулося до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз із проханням проведення експертного дослідження. Як вбачається із висновку експертного дослідження №18-2262 від 27.06.2018р., на вирішення експерта було поставлено наступне запитання: чи є будівельні роботи, які проведені в орендованих будівлях за адресою: м. Одеса, бульвар Лідерсівський, 13, невід’ємними поліпшеннями згідно наданої документації.

В силу приписів ст. 1 Закону України „Про судову експертизу” судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998р. № 53/5, призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - експертизи та дослідження) судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - експертні установи) та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ (далі - експерти), їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України "Про судову експертизу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інструкцією.

Згідно з п. п. 1.8, 4.23 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень підставою для проведення експертиз відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або письмове звернення потерпілого чи сторони захисту кримінального провадження (далі - документ про призначення експертизи (залучення експерта)), у якому обов'язково зазначаються реквізити, перелік питань, поставлених експерту, а також об'єкти, що підлягають дослідженню. Підставою для проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридичної або фізичної особи) з обов'язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв'язанню, а також об'єктів, що надаються. Експертні дослідження виконуються в порядку, передбаченому для проведення експертиз. Хід і результати таких досліджень викладаються у висновку експертного дослідження.

Положеннями п. 5 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998р. № 53/5, передбачено, що основними завданнями будівельно-технічної експертизи є: визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об'єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об'єктів; визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об'єктів та їх елементів; визначення вартості будівельних робіт, пов'язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо; визначення можливості та розробка варіантів розподілу (виділення частки; порядку користування) об'єктів нерухомого майна.

На виконання вищенаведених вимог чинного законодавства та у відповідності до приписів Закону України „Про приватизацію державного та комунального майна” судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз на замовлення ТОВ „Крок вперед” було складено висновок експертного дослідження. №18-2262 від 27.06.2018р., яким підтверджується, що проведені ТОВ „Крок вперед” поліпшення будівлі є невід’ємними поліпшеннями і не можуть бути відокремлені від речі без їх пошкодження та знецінення.

Окрім того, господарським судом було встановлено, що ТОВ „Аппрайс констант” на замовлення ТОВ „Крок вперед” було складено висновок про ринкову вартість нежитлових будівель станом на 31.07.2018р., з метою його приватизації способом викупу з урахуванням виконаних невід’ємних поліпшень. Висновок про ринкову вартість нежитлових будівель був затверджений наказом Управління №78-ОД від 28.08.2018р.

З огляду на викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу об’єкта приватизації шляхом його викупу був укладений між відповідачами відповідно до вимог Закону України „Про приватизацію державного та комунального майна”, оскільки здійснення і склад невід'ємних поліпшень, у тому числі невід'ємний характер поліпшень, були підтверджені висновком експертного дослідження №18-2262 від 27.06.2018р. Господарський суд зазначає, що вказаний висновок експертного дослідження є достатнім доказом на підтвердження факту невід'ємного характеру проведених орендарем поліпшень об’єкта приватизації. При цьому, безпосередньо факт відсутності у назві складеного експертом висновку посилань на проведення саме будівельного дослідження, з огляду на відсутність взагалі будь-яких доводів з боку ГО „Антикорупційний контроль України” щодо невідповідності даного висновку вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичним рекомендаціям питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, не свідчить про невідповідність висновку вимогам чинного законодавства. Крім того, суд зауважує, що складання будь-якого іншого документу, окрім вже наявного висновку експертного дослідження, для укладання договору купівлі-продажу шляхом викупу законом не вимагається.

Господарським судом також відхиляються доводи ГО „Антикорупційний контроль України” про необхідність підтвердження висновку про вартість невід’ємних поліпшень будівельною експертизою, з огляду на відсутність вказаних положень у Законі України „Про приватизацію державного та комунального майна”. Позиція суду з цього питання підтверджується наведеними по тексту рішення вище основними завданнями будівельно-технічної експертизи до яких не належить надання оцінки висновкам про вартість майна.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку про неправомірність доводів, наведених ГО „Антикорупційний контроль України” в обґрунтування заявлених позовних вимог, у зв’язку із дотриманням відповідачами при укладенні спірного правочину вимог ст. 18 Закону України „Про приватизацію державного та комунального майна”.

При наданні оцінки доводам ГО „Антикорупційний контроль України” щодо порушенням укладеним між відповідачами договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача, господарський суд виходить з наступного.

У п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Отже, істотною передумовою, наявність якої дозволяє реалізувати право особи на судовий захист, є наявність у неї відповідного порушеного суб’єктивного права або охоронюваного законом інтересу, оскільки відсутність права або інтересу унеможливлює його судовий захист. З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам ГО „Антикорупційний контроль України”, наведеним по тексту позовної заяви, щодо порушення його прав при укладанні договору купівлі-продажу від 03.09.2018р.

Подану до господарського суду позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.09.2018р., як зазначалось вище по тексту рішення, ГО „Антикорупційний контроль України” обґрунтовує порушенням при укладанні такого договору вимог чинного законодавства, факт дотримання якого відповідачами при укладенні договору купівлі-продажу був встановлений судом під час вирішення спору, а також порушенням прав позивача, який неодноразово звертався до Управління із проханнями надати нежитлові приміщення в оренду для виконання статутних цілей.

При цьому, як вбачається з тексту позовної заяви питання правомірності дотримання процедури передання нежитлових приміщень в оренду було предметом судового розгляду в межах справи №916/1132/17 за позовом ГО „Антикорупційний контроль України” до Управління, ТОВ „Крок вперед” про визнання договору оренди від 17.02.2017р. недійсним за результатами розгляду якого рішенням господарського суду Одеської області від 16.06.2017р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2017р., у задоволенні позовних вимог ГО „Антикорупційний контроль України” було відмовлено.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що питання правомірності передання ТОВ „Крок вперед” в оренду нежитлових приміщень та, відповідно, питання порушення фактом укладення договору оренду прав ГО „Антикорупційний контроль України” вже було предметом судового розгляду у межах справи №916/1132/17, за результатами розгляду якої судом було постановлено відповідні рішення, господарський суд відхиляє наведені позивачем доводи в обґрунтування порушення прав останнього, у зв’язку з укладанням договору купівлі-продажу від 03.09.2018р.

За таких обставин, враховуючи звернення ГО „Антикорупційний контроль України” до суду із позовної вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.09.2018р. з наведених по тексту рішення вище підстав, а також з огляду на недоведеність позивачем відповідного порушеного суб’єктивного права або охоронюваного законом інтересу у зв’язку з укладанням спірної угоди, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови ГО „Антикорупційний контроль України” у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.09.2018р., укладеного між відповідачами.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, позов громадської організації „Антикорупційний контроль України” до Управління обласної ради з майнових відносин, товариства з обмеженою відповідальністю „Крок вперед” про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.09.2018р. задоволенню не підлягає відповідно до п. п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004, ст. ст. 11, 15, 16, 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 4, 11, 13, 18 Закону України „Про приватизацію державного та комунального майна”, ст. 1 Закону України „Про судову експертизу”, п. п. 1.1, 1.8, 4.23 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998р. № 53/5, п. 5 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998р. № 53/5.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви розподіляються відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01 лютого 2019 р.

Суддя С.П. Желєзна