Рішення № 79586509, 29.01.2019, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/1345/18

Провадження № 2/364/40/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2019 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Моргун Г. Л.,

за участі секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в смт Володарка, цивільну справу за позовом ОСОБА_1,

(ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, засоби зв'язку: № тел.НОМЕР_4)

представник позивача: адвокат ОСОБА_2,

(місце проживання: АДРЕСА_2, адреса для листування: АДРЕСА_3, засоби зв'язку: ІНФОРМАЦІЯ_7; № тел.НОМЕР_5)

до

ОСОБА_3,

(ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_4, місце проживання: АДРЕСА_5, засоби зв'язку: № тел.НОМЕР_6)

третя особа: орган опіки та піклування

Володарської районної державної адміністрації Київської області,

представник Гоцалюк Наталія Володимирівна

(ЄДРПОУ НОМЕР_7, АДРЕСА_6, засоби зв'язку: № тел. НОМЕР_3)

про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ :

06.11.2018 року до суду звернувся представник позивача в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою про позбавлення батьківських прав відповідача, зазначаючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 15.02.2005 року по 17.05.2017 року. У шлюбі у них народився син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6.

11.12.2017 року Володарським районним судом Київської області було видано судовий наказ про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5, у твердій грошовій сумі - 2000,0 грн. В подальшому розмір аліментів було зменшено до 1000,00 грн щомісячно. Вказує, що батько дитини вже тривалий час не турбується про сина, не утримує його належним чином, у відповідача виникла заборгованість по оплаті аліментів, він жодної участі у житті дитини не приймає. У зв'язку з чим матір звернулась до органу опіки та піклування Володарської РДА Київської області та служба надала висновок, яким зазначає що за результатами проведення перевірки встановлено, що відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків по відношенню до ОСОБА_5. Вважають доцільно позбавити ОСОБА_3 батьківських прав.

Представник позивача, вказуючи на необхідність позбавлення батьківських прав відповідача відносно неповнолітнього сина сторін - ОСОБА_5 та посилаючись на п.п.16,17 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 року; ст.ст. 150, 155, 157,164, 165, 171 СК України, ст.ст. 175-177, 184, 187 ЦПК України, просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_4, місце проживання: АДРЕСА_5, відносно сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6. Судові витрати покласти на відповідача.

07.11.2018 року ухвалою суду відкрито провадження у справі.

04.12.2018 року за результатами підготовчого судового засідання призначено справу до судового розгляду на 11.01.2019 року.

Оскільки відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, справу розглядом відкладено на 29.01.2019 року.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та просили суд його задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечували про що надали суду відповідні заяви ( а.с.94, 95).

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення ( а.с. 57, 75, 84, 90 ). Відзиву на позовну заяву не надіслав. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін не надав.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Володарської районної державної адміністрації Київської області у судовому засіданні вказала на законність вимог позивача та одночасно підтримала висновок органу опіки та піклування Володарської районної державної адміністрації Київської області від 11.09.2018 року.

Оскільки належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи відповідач у судові засідання жодного разу не з'явився, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, клопотань про відкладення справи, відзиву, а позивач та його представник не заперечують проти заочного вирішення справи, суд розглянув справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення у порядку загального позовного провадження, відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Суд, ознайомившись з позовною заявою, вислухавши пояснення позивача та її представника, представника третьої особи, заслухавши покази: неповнолітнього ОСОБА_5, свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7 вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, в тому числі висновок про доцільність позбавлення батьківських прав, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження виданого виконавчим комітетом Пархомівської сільської ради Володарського району Київської області батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, є: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.9). Рішенням Володарського районного суду Київської області 27.05.2017 року шлюб розірваний між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ( а.с.7-8).

З відповідача на користь позивача за судовим наказом Володарського районного суду Київської області від 11.12.2017 року щомісячно стягувалися аліменти з відповідача на утримання сина - ОСОБА_5 у розмірі - 2000,00 грн. Починаючи з 12.04.2018 року рішенням Володарського районного суду Київської області зменшено розмір аліментів до 1000,00 грн ( а.с.10-15). Довідки Володарським районним відділом Державної виконавчої служби № №5156/15-5-38/3 від 06.07.2018 року; 7978/15.5-38/3 від 22.10.2018 року, вказують, що починаючи з 06.12.2017 року і до досягнення дитиною повноліття з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 стягуються аліменти. Заборгованість по сплаті аліментів, станом на 01.07.2018 року складала - 8477,00 грн; станом на 01.10.2018 року складала - 8277,00 грн ( а.с.16,17).

Згідно постанов Володарського районного суду Київської області ОСОБА_3 протягом 2017 року двічі притягувався до адміністративної відповідальності: 14.03.2017 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП ( а.с.24-26) ; 09.06.2017 року за ч.2 ст.173-2 КУпАП ( закрита за відсутністю складу правопорушення) ( а.с.27-29).

Довідки комунального закладу « Тадіївський навчально-виховний комплекс «ЗОШ І-ІІ ступенів-дитячий садок» Володарської районної ради Київської області № 47 від 11.07.2018 року вказують, що ОСОБА_5 навчається у 8 класі та по місцю навчання характеризується задовільно. Батьківські збори відвідує мати , батько школу не відвідує ( а.с.31). У акті обстеження матеріально-побутових умов проживання мешканки АДРЕСА_1 ОСОБА_1 від 16 липня 2018 року вказано, що спільна дитина сторін ОСОБА_5 проживає в АДРЕСА_4, разом з матір'ю ОСОБА_1 та бабою ОСОБА_6 ( а.с.21).

Висновок Володарської районної державної адміністрації Київської області від 11.09.2018 року вказує на доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, про що надано висновок № 01-03/1429 ( а.с.19-20).

Позивач звертаючись до суду з даним позовом, як на підставу своїх позовних вимог посилалась на те, що вона є матір'ю ОСОБА_5, який проживає разом з нею та її свекрухою, син перебуває на її утриманні, відповідач не цікавиться станом здоров'я дитини, не займається його вихованням, не виявляє батьківської уваги та турботи, не надає матеріальної допомоги на утримання свого сина.

В судовому засіданні, наведені вище обставини знайшли своє підтвердження та їх ствердили допитані в судовому засіданні свідки.

Враховуючи, що дитина у віці 13 років може висловити свою думку та сформулювати погляди, тому крізь призму врахування найкращих інтересів дитини та дослуховуючись до клопотання позивача судом було вирішено допитати у судовому засіданні неповнолітнього ОСОБА_5 в якості свідка в порядку передбаченому ст. 232 ЦПК України, який показав судовому засіданні що він проживає разом з матір'ю та бабою. В даний час навчається у 8 класі. Батько взагалі не з'являється в його житті, він сам неодноразово робив кроки на зустріч батьку, але останній його ігнорує та не бажає бачити у своєму житті. Неповнолітній не заперечив щодо позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно нього.

Показання неповнолітнього замкового ОСОБА_5 узгоджуються із показаннями допитаних в судовому засіданні свідків: ОСОБА_6 ( мати відповідача) та ОСОБА_7 (мати позивача). Свідки ствердили, що неповнолітній ОСОБА_5 проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на сина не надає та не спілкується з ним. Він не приходить до сина ні до школи, ні додому; не переймається його станом здоров'я та не цікавиться навчанням. При випадковій зустрічі батька з сином на території села відповідач робить вигляд, що він не знає свою дитину і ухиляється від зустрічей, розмов та спілкування. На телефонні дзвінки сина відповідач не відповідає. Теперішня дружина ОСОБА_3 заборонила ОСОБА_5 телефонувати до батька та спілкуватися з ним.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з наступних міркувань.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року як принципове положення, визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст.164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Так, згідно ч. 8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

В п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 року „ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначено , що позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею , є крайнім заходом впливу на осіб , які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного , всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний стан, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарання, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до вимог ст. 12. Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, яка знайшла своє відображення і в Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ) дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і морального та матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Відповідно до ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Ухилення від виконання юридичного обов'язку - виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Викладені обставини та підтверджуючі їх докази свідчать про те, що відповідач ОСОБА_3 неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 передбачені ст.ст.150-155, 180 СК України, а саме: не утримує його матеріально, не цікавиться навчально-виховним процесом сина, розвитком та станом його здоров'я, переклавши виконання своїх обов'язків на матір дитини - ОСОБА_1. Крім того, перешкод у спілкуванні з дитиною відповідачу ніхто не чинив і не чинить, але він свідомо не цікавляться життям свого сина.

Аналіз встановлених судом обставин вказує, що відповідач по справі ОСОБА_3 тривалий час не виконує своїх обов'язків по вихованню й утриманню свого неповнолітнього сина; свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина; не цікавиться його життям, станом здоров'я, інтересами та вподобаннями, не спілкується з дитиною; не проявляє ініціативи до зустрічей. Всі ці обставини є свідченням того, що відповідач не займається вихованням свого неповнолітнього сина та виконанням своїх батьківських обов'язків щодо нього.

Вирішуючи позов судом враховано, що позбавлення батьківських прав є виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісного батька, виходячи з характеру такого засобу, а відтак відповідно до ст.164 СК України є всі підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_5.

Таким чином оцінюючи допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір сплачений при зверненні до суду у розмірі - 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7,19, 141, 150, 164 СК України, ст.12 Законом України «Про охорону дитинства», ст. ст. 10, 11, 77, 79, 81, 89, 141, 178, 258-259, 265, 268, 280, 284, 287, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позову заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3

третя особа: орган опіки та піклування Володарської районної державної адміністрації Київської області

про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_4, місце проживання: АДРЕСА_5 відносно його сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Судовий збір в сумі 768,40 грн стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_4, місце проживання: АДРЕСА_5 на користь держави.

Повний текст рішення суду складено 04.02.2019 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга позивачем на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Суддя: Г. Л. Моргун