Рішення № 79583245, 16.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 січня 2019 року № 826/13062/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Кармазіна О.А., Скочок Т.О., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особа: про Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Управління патрульної поліції у м. Києві визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення зі служби, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі, індексацію заробітної плати та компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату,за участю:

позивача - ОСОБА_1,

від позивача - ОСОБА_2;

від відповідача та третьої особи - Рашевський В.В.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 14.09.2017 № 1407 о/с в частині притягнення поліцейського роти № 1 батальйону № 1 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1, до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 26.09.2017 № 386 о/с в частині звільнення зі служби поліцейського роти № 1 батальйону № 1 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1;

- поновити позивача ОСОБА_1 на роботі в Управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції та на посаді поліцейського роти № 1 батальйону № 1 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції з 26 вересня 2017 року;

- зобов'язати Департамент патрульної поліції відшкодувати ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з індексацією за період з 26.09.2017 по день поновлення на роботі в Управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не враховано як відсутність доказів вчинення дисциплінарного порушення позивачем, так і остаточного рішення суду про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України. Звернув увагу, що відповідачем не було забезпечено право позивача на ознайомлення з висновком службового розслідування. Таким чином, вважає, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, яке є крайнім заходом дисциплінарного впливу, застосовано за відсутності правових підстав, без урахування усіх обставин у справі та дотримання принципу пропорційності між вчиненим дисциплінарним проступком та мірою дисциплінарної відповідальності. Звернув увагу, що Дисциплінарним статут встановлено строк, протягом якого має бути завершено службове розслідування, а саме: один місяць. Натомість, службове розслідування було призначено 01.08.2017, а наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності прийнятий лише 14.09.2017. Також, звернув увагу, що наказом від 01.08.2017 № 3677 позивача було відсторонено від виконання службових обов'язків до закінчення проведення службового розслідування. Поряд з цим, наказом від 05.09.2017 № 4204 позивача допустили до виконання службових обов'язків, зі змістом якого останнього ознайомили лише 19.09.2017, що є грубим порушенням статті 17 Дисциплінарного статуту. Зазначив, що відповідачем проігноровано положення Закону України "Про Національну поліцію" та звільнено позивача у день виконання ним професійних обов'язків з охорони громадського порядку та несення служби. Крім того, всупереч вимогам чинного законодавства з наказом про звільнення позивач був ознайомлений лише 27.09.2017. За наведених обставин вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.10.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13062/17 та призначено попереднє судове засідання на 16.11.2017.

У попередньому судовому засіданні 16.11.2017 представником відповідача та третьої особи Рашевським В.В. подано письмові заперечення проти позову, за змістом яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що порушені у позові позивачем питання щодо невстановлення факту отримання останнім неправомірної вигоди не мають відношення до порушень службової дисципліни, які зафіксовані у висновку службового розслідування. Зазначив, що дисциплінарне стягнення на позивача було накладено у зв'язку з неналежним виконанням покладених на нього службових обов'язків. Стверджує, що позивач під час спілкування з водієм транспортного засобу не вжив всіх можливих заходів для встановлення ознак алкогольного сп'яніння у водія, не склав протокол про адміністративне правопорушення, не відсторонив водія від керування транспортним засобом, внаслідок чого останній продовжив рух в стані алкогольного сп'яніння, що могло призвести до тяжких наслідків. Пояснив, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення позивача було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Враховуючи, що позивач на момент проведення службового розслідування вже мав діюче дисциплінарне стягнення (зауваження, оголошене наказом ДПП від 27.01.2017 № 147) та повторно вчинив грубе порушення службової дисципліни, яке б могло призвести до тяжких наслідків, не визнав своєї вини у вчиненні дисциплінарного проступку, під час проходження служби в поліції зарекомендував себе неоднозначно, комісією, яка проводила службове розслідування, було прийнято рішення застосувати до позивача крайній вид дисциплінарного стягнення. Вважає, що службове розслідування проведено з дотриманням вимог Інструкції, а про відмову позивача ознайомитись з наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності складено відповідний акт.

Ухвалою суду від 16.11.2017 закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду колегією у складі трьох суддів у судове засідання на 13.12.2017.

12.12.2017 позивачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 13.12.2017 задоволено клопотання позивача та відкладено розгляд справи на 31.01.2018.

30.01.2018 позивачем подано до суду уточнену позовну заяву, у якій останній виклав позовні вимоги у новій редакції та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 14.09.2017 № 1407 о/с в частині притягнення поліцейського роти № 1 батальйону № 1 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1, до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 26.09.2017 № 386 о/с в частині звільнення зі служби поліцейського роти № 1 батальйону № 1 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1;

- поновити позивача ОСОБА_1 на роботі в Управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції та на посаді поліцейського роти № 1 батальйону № 1 полку № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції з 26 вересня 2017 року;

- стягнути з Департамента патрульної поліції на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 10456,85 грн, індексацію заробітної плати, компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 26.09.2017 по дату ухвалення судового рішення.

31.01.2018 представником відповідача та третьої особи Рашевським В.В. подано до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Зважаючи на перебування головуючого судді Катющенка В.П. на лікарняному, судовий розгляд справи 31.01.2018 не відбувся, наступне судове засідання було призначено на 21.03.2018.

21.03.2018 позивачем подано до суду заяву, у якій останній просив суд викликати та допитати в якості свідків ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

У судовому засіданні 21.03.2018 було оголошено перерву до 18.04.2018 у зв'язку з неявкою одного зі свідків та клопотанням позивача про допит в одному судовому засіданні вказаних свідків.

22.03.2018 до суду від представника відповідача та третьої особи Рашевського В.В. надійшли додаткові пояснення, у яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що на момент звільнення зі служби позивачеві не було виплачено заробітну плату за останній місяць роботи та компенсацію за невикористану відпустку, оскільки останній не звертався до Управління фінансового забезпечення з обхідним листом для отримання такої виплати. Також, повторно акцентував увагу на тому, що у ході службового розслідування повністю доведено вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

У судовому засіданні 18.04.2018 оголошено перерву до 30.05.2018.

Зважаючи на перебування учасника колегії судді Кармазіна О.А. на лікарняному, судовий розгляд справи 30.05.2018 не відбувся, наступне судове засідання було призначено на 27.06.2018.

06.06.2018 до суду від представника відповідача та третьої особи Рашевського В.В. надійшли письмові пояснення, у яких останній додатково акцентував увагу на правомірності дій відповідача та дотримання останнім законодавства під час звільнення позивача.

У судовому засіданні 27.06.2018 судом до матеріалів справи долучено розрахунковий лист за вересень 2017 року, витребувано у відповідача повний розрахунок про належні до виплати та не виплачені позивачу кошти та у зв'язку з неявкою позивача оголошено перерву до 12.09.2018.

Також 27.06.2018 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

04.07.2018 до суду від представника відповідача та третьої особи Рашевського В.В. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки від 02.07.2018 № 1147.

10.09.2018 представником відповідача та третьої особи Рашевським В.В. подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткової довідки щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_1

У судовому засіданні 12.09.2018 судом було допитано в якості свідків ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

У судовому засіданні 19.09.2018 судом досліджено відеозапис (том 2 а.с.179), який був наданий відповідачем в якості доказу та використаний останнім під час службового розслідування та вирішено допитати в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у зв'язку з чим оголошено перерву до 03.10.2018.

28.09.2018 до суду від представника відповідача та третьої особи Рашевського В.В. надійшли клопотання про допит в якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9

У судовому засіданні 03.10.2018 в якості свідків були допитані ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та оголошено перерву до 31.10.2018.

29.10.2018 позивачем подано до суду заяву про виклик та допит в якості свідка інспектора УПП ДПП м. Києва рядового 10 роти 1 батальйону ОСОБА_10

У судовому засіданні 31.10.2018 в якості свідків були допитані ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Також у судовому засіданні 31.10.2018 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виклик та допит в якості свідка інспектора УПП ДПП м. Києва рядового 10 роти 1 батальйону ОСОБА_10 та повернуто останньому надані роздруківки показів допитаних свідків.

У судовому засіданні 31.10.2018 було оголошено перерву до 07.11.2018.

07.11.2018 позивачем подано до суду заяву про відвід колегії суддів.

Ухвалою суду від 07.11.2018 зупинено провадження в адміністративній справі № 826/13062/17 до вирішення питання про відвід.

Ухвалою суду від 09.11.2018 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Катющенко В.П., Кармазін О.А., Скочок Т.О. від розгляду адміністративної справи № 826/13062/17.

Відповідно до ухвали суду від 26.11.2018 поновлено провадження в адміністративній справі № 826/13062/17 та призначено судове засідання на 05.12.2018.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 05.12.2018 позивача та його представника розгляд справи було відкладено на 12.12.2018.

12.12.2018 до суду від позивача та його представника надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 12.12.2018, відкладено розгляд справи на 16.01.2019.

У судовому засіданні 16.01.2019 в якості свідка було допитано ОСОБА_10, досліджено наданий позивачем диск із записом його розмови 02.08.2017 з заступником командира 1- го батальйону ОСОБА_14 та начальником штабу ОСОБА_15 (том 2 а.с. 107), вирішено не досліджувати наданий позивачем диск (том 2 а.с. 40), наданий на підтвердження обставини вручення позивачу копії наказу про звільнення та трудової книжки 27.09.2017 у зв'язку з визнанням даної обставини відповідачем.

Також у судовому засіданні 16.01.2019 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, повернуто позивачу надані ним роздруківки показів допитаних свідків.

Позивач та його представник у судовому засіданні 16.01.2019 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні 16.01.2019 заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 16.01.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 2008 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, з листопада 2015 року - в поліції.

Відповідно до частини першої статті 47 та частини четвертої статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" наказом Департаменту патрульної поліції від 14.12.2015 № 23 о/с призначено старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейським роти № 2 батальйону № 1 з посадовим окладом згідно штатного розпису (том 1 а.с. 48).

Наказом Департаменту патрульної поліції від 14.09.2017 № 1407 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини третьої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV, підпунктів 8, 10 пункту 3.1 розділу III Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 № 4/1, підпунктів 1, 3 розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, статей 6, 254, 265-1, 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), керуючись пунктом 8 частини першої статті 12, частинами 10, 12 статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на поліцейського роти № 1 батальйону № 1 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві старшого сержанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (том 1 а.с. 181-182).

Наказ Департаменту патрульної поліції від 14.09.2017 № 1407 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" було реалізовано наказом Департаменту патрульної поліції від 26.09.2017 № 386 о/с (по особовому складу), яким старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0004320), поліцейського роти № 1 батальйону № 1 полку № 2 (з обслуговування лівого берега), з 26.09.2017 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), пунктом 9 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 № 901-VIII та пункту 8 частини першої статті 12 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (том 1 а.с. 212-213).

Вважаючи, що звільнення відбулось з порушенням його прав, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.07.2015 N 580-VIII "Про Національну поліцію" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 580-VIII) Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно зі статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 77 наведеного Закону визначено вичерпний перелік підстав для звільнення поліцейського, зокрема, пунктом 6 частини 1 вказаної статті передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Одночасно, пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не було затверджено, на поліцейських у період виникнення спору розповсюджувалась дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, який діяв на момент накладення дисциплінарного стягнення.

За визначенням частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).

Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно частини другої статті 5 вказаного Закону особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з частиною сьомою статті 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Наведені норми свідчать про те, що притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності можливе за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Частинами першою та другою статті 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

З матеріалів справи вбачається, що притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності передувало службове розслідування.

Пунктом 2.1 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 N 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за N 541/23073 (далі - Інструкція, в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Згідно з пунктами 2.5, 2.6 розділу ІІ Інструкції підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Так, наказом Департаменту патрульної поліції від 01.08.2017 № 3677 призначено службове розслідування, визначено склад комісії та відсторонено на період службового розслідування від виконання службових обов'язків за займаною посадою зі збереженням посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та безперервну службу, у тому числі і поліцейського роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у місті Києві старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (том 1 а.с. 102-103).

31.08.2017 начальником Департаменту патрульної поліції затверджено висновок службового розслідування щодо можливого порушення службової дисципліни поліцейським роти № 1 батальйону № 1 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшим сержантом поліції ОСОБА_1, інспектором роти № 1 батальйону № 1 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_5 та інспектором роти № 1 батальйону № 1 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4, що виразилось у неналежному реагуванні на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, громадянином ОСОБА_6 та не вжиття заходів щодо відсторонення останнього від керування транспортним засобом (том 1 а.с. 162-180).

Встановлені обставини свідчать про дотримання відповідачем місячного строку проведення службового розслідування, тому висновки позивача про порушення останнім статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України є безпідставними.

Крім того, встановлені обставини свідчать і про дотримання відповідачем строків притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, визначені статтею 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Висновком службового розслідування зафіксовано вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини третьої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV, підпунктів 8, 10 пункту 3.1 розділу III Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 № 4/1, підпунктів 1, 3 розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, статей 6, 254, 265-1, 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За результатами проведеного службового розслідування комісією рекомендовано звільнити позивача зі служби в поліції.

Стверджуючи про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування позивач зазначає, що його не було ознайомлено з висновком службового розслідування.

Наведені доводи спростовуються наступним.

Пунктом 6.3 Інструкції визначено перелік прав особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, а саме:

отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування;

брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування;

висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять);

відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України;

за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України;

оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

З аналізу наведеної норми вбачається, що особа щодо якої проводиться службове розслідування має право ознайомитись з висновком службового розслідування. Поряд з цим, ознайомленню з висновком передує подання такою особою письмового рапорту.

Матеріали справи не містять доказів відмови відповідача у ознайомленні позивача з висновком службового розслідування за письмовим рапортом останнього, що свідчить про відсутність порушення з боку відповідача права позивача на ознайомлення з висновком службового розслідування.

Суд звертає увагу, що під час службового розслідування позивачем були надані пояснення, що зафіксовано висновком та не заперечувалось останнім.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем процедури проведення службового розслідування, регламентованої наведеними вище нормами законодавства.

Як з'ясовано під час розгляду справи та не заперечується учасниками справи, відповідно до розстановки сил та засобів УПП у м. Києві 28.07.2017 у складі екіпажу патрульної поліції "ФОРТ-0209" на території Дарницького району міста Києва несли службу: поліцейський роти № 2 батальйону № 1 УПП у м. Києві старший сержант поліції ОСОБА_1, інспектор роти № 2 батальйону № 1 УПП у м. Києві лейтенант поліції ОСОБА_5 та інспектор роти № 2 батальйону № 1 УПП у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_4

29.07.2017 приблизно о 01:00 даний екіпаж патрульної поліції за допомогою засобів телефонного зв'язку отримав розпорядження командира роти № 2 батальйону № 1 УПП у м. Києві направитись до Шевченківського району міста Києва для несення служби.

Наведені обставини не заперечується учасниками справи та підтверджуються показами свідків - ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Зі змісту висновку службового розслідування вбачається, що 29.07.2017 приблизно о 06:00 екіпажем патрульної поліції "ФОРТ-0209" було зупинено транспортний засіб ВМW 5200, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 Як стверджує у поясненнях ОСОБА_6, один з поліцейських виявив у нього ознаки алкогольного сп'яніння та покликав свого напарника, який підтвердив вказану інформацію. ОСОБА_6 повідомив, що вживав пиво. Проте, працівниками поліції екіпажу "ФОРТ-0209" було проігноровано вимоги підпункту "а" пункту 2.9 Правил дорожнього руху, частини першої статті 130 КУпАП та розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, та не було складено жодного адміністративного матеріалу. Також ОСОБА_6 зазначив, що вказаним працівникам поліції екіпажу "ФОРТ-0209" він передав кошти у сумі 3000,00 грн за не притягнення його до адміністративної відповідальності. На місце події було викликано слідчо-оперативну групу Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві, яка здійснювала збір та фіксування обставин вказаної події.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 повідомив суду, що 29.07.2017 їх екіпаж ніс службу біля стадіону "Динамо". Приблизно о 06:00 год. ним було зупинено транспортний засіб ВМW 5200, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6, який їхав з розважального закладу. ОСОБА_4 не виявив стану алкогольного сп'яніння у ОСОБА_6, оскільки у того стан здоров'я був нормальний, руки не тремтіли, порушення координації руху, мови не було, запаху алкоголю з порожнини рота він не чув та він не помітив, щоб водій знаходився у стані сп'яніння. Він покликав ОСОБА_1, який, поспілкувавшись з ОСОБА_6 також не виявив у останнього стану алкогольного сп'яніння, після чого водія відпустили та вказаний транспортний засіб поїхав.

Також ОСОБА_4 повідомив суду, що після цього вони отримали команду їхати на базу. По дорозі на базу, останні вирішили заїхати на АЗС з особистих потреб. Перебуваючи на території АЗС "WOG", що знаходиться за адресою місто Київ, проспект Перемоги, 11-Б, до екіпажу поліції підбігли невідомі люди та водій вищевказаного автомобіля. Під час спілкування невідомі особи почали знімати їх на відеокамеру та звинувачувати в отриманні грошей в розмірі 3000 гривень. Але будь-яких грошових коштів чи інших винагород вони ні від кого не брали.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_1 повідомив суду аналогічні обставини, підтвердивши зупинку вказаного транспортного засобу ОСОБА_4 та що він на прохання останнього також спілкувався з ОСОБА_6, який повідомив, що їхав з розважального закладу. Ним також не було виявлено будь-яких ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_6, після чого водій поїхав. Через деякий час їх екіпаж отримав вказівку їхати на базу (вул. Народного ополчення, 9) й вони поїхали на зазначену адресу, рухаючись по Європейській площі, вул. Хрещатик та бульвару Шевченка. По дорозі на базу, останні вирішили заїхати на АЗС з особистих потреб. Перебуваючи на території АЗС "WOG", що знаходиться за адресою місто Київ, проспект Перемоги, 11-Б, до екіпажу поліції підбігли невідомі люди та водій вищевказаного автомобіля. Під час спілкування невідомі особи почали знімати їх на відеокамеру та звинувачувати в отриманні грошей в розмірі 3000 гривень. Але будь-яких грошових коштів чи інших винагород вони ні від кого не брали.

Аналогічні покази дав суду і свідок ОСОБА_5 Проте останній з водієм ОСОБА_6 не спілкувався, а знаходився біля службового автомобіля.

Допитані в якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 стверджували, що у них не виникло сумнівів у тверезості водія автомобіля ВМW ОСОБА_6

Разом з тим, суд критично оцінює покази вказаних свідків, оскільки, по перше, останні несли службу в одному екіпажі, двох з них було звільнено за результатами даного службового розслідування, отже дані свідки є зацікавленими особами.

По друге, дані покази спростовуються висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.08.2017 № 005503, яким зафіксовано, що громадянин ОСОБА_6 о 07:25 29.07.2017 перебував у стані алкогольного сп'яніння (том 1 а.с. 160-161).

Також допитана в якості свідка ОСОБА_8 повідомила суду, що вона входить до громадської організації "Пітбуль", яка долучається до рейдів поліції, пов'язаних з виявленням водіїв, які перебувають за кермом у стані алкогольного сп'яніння. 29.07.2017 вона разом з громадянином ОСОБА_9 чергувала біля ресторану "Hangover" по вул. Грушевського в м. Києві. Вона бачила, як біля стадіону "Динамо" стояв поліцейський патруль та зупиняв транспортні засоби, які виїзджали з ресторану. Цей патруль зупинив транспортний засіб ВМW, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1, поспілкувавшись деякий час, автомобіль ВМW продовжив рух, а екіпаж поліції став рухатись за вказаним автомобілем, повністю повторюючи маршрут. Вони з колегою поїхали за ними та вона почала знімати відео на телефон. Під'їхавши на АЗС "WOG", вона вийшла з машини та продовжувала знімати на телефон все, що там відбувалось.

Також вказаний свідок повідомила суду, що водій ВМW на АЗС поводився знервовано, зіниці очей у нього були звужені, випив приблизно три пляшки води півтора літрових, шукав на телефоні в Інтернеті, як позбавитися запаху алкоголю. Через деякий час його повезли до медичного закладу для встановлення стану алкогольного сп'яніння.

Свідок ОСОБА_9 також повідомив суду, що 29.07.2017 був на рейді з ОСОБА_8. Він був за кермом свого автомобіля та рухався за автомобілем ВМW, за яким рухався екіпаж поліції. Проте вказаний свідок зазначав, що автомобіль ВМW був білого кольору. На АЗС, куди заїхали автомобіль ВМW та екіпаж патрульної поліції, що їх супрводжував, була інша патрульна машина, до якої підійшли пасажири з автомобіля ВМW та почали стверджувати, що дали гроші поліцейським, які їх супроводжували. Водій автомобіля ВМW поводився не зовсім адекватно, випив приблизно три пляшки води півтора літрових. Також вказаний свідок повідомив, що пройти Драгер водію автомобіля ВМW при ньому ніхто з працівників поліції не пропонував та при ньому вказаного водія до закладу охорони здоров'я не відвозили.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_10 повідомив суду, що 29.07.2017 він зі своїм екіпажем під час патрулювання перебував на АЗС "WOG", куди під'їхав екіпаж ОСОБА_1, з яким вони привіталися. Через декілька хвилин під'їхав автомобіль ВМW, сірого кольору, з якого вибігли пасажири та повідомили, що у них взяли гроші. Один з вказаних пасажирів був у стані алкогольного сп'яніння. По водію візуально не було видно, що він вживав алкогольні напої, проте поводився дивно, обличчя було червоне, чи був запах алкоголю від нього, свідок не пам'ятав. Було викликано керівництво та слідчо-оперативну групу. Водій автомобіля ВМW сказав, що вживав пиво. Інші пасажири бігали по АЗС, знімали на телефон події, розказували, що в них взяли гроші і вони хочуть покарати за це працівників поліції.

Крім того, допитаний в якості свідка водій ОСОБА_6 повідомив суду, що він дійсно 29.07.2017 перебував у розважальному закладі - ресторані "Hangover" по вул. Грушевського в м. Києві зі своєю дівчиною ОСОБА_7 та одним чи двома друзями та випив там пиво, приблизно дві пляшки об'ємом по 0,33 л. Біля стадіону "Динамо" його транспортний засіб було зупинено поліцейськими, з двома з яких, у тому числі, з позивачем він спілкувався та повідомляв, що вжив дві пляшки пива. Він не пам'ятає, хто саме йому запропонував відпустити його за гроші та кому саме він віддав 3000,00 грн, проте, оскільки у нього був стан алкогольного сп'яніння, він попросив працівників поліції супроводити його за місцем проживання на масив Відрадний у м. Києві.

Вказаний патруль супроводжував їх протягом усього маршруту. По дорозі вони заїхали АЗС "WOG", на Борщагівці, на якому був інший екіпаж поліції, та його друзі розповіли даному екіпажу, що з ними трапилось, а також про те, що вони дали гроші. Після цього було викликано ще поліцейських, згодом його повезли в заклад охорони здоров'я, де взяли аналізи. Після цього його привезли на цю ж АЗС та відпустили.

Допитана в якості свідка ОСОБА_7 підтвердила суду покази ОСОБА_6 та зазначила, що у ресторані він випив не одну пляшку пива.

Крім того, при дослідженні у судовому засіданні 19.09.2018 відеозапису, який був використаний відповідачем під час службового розслідування, та який не поставлений під сумнів позивачем, судом встановлено, що поведінка водія ВМW ОСОБА_17 та пасажирів його автомобіля на АЗС "WOG" була дійсно неадекватною, зокрема: не відповідала ситуації, у вказаних осіб було відсутнє відчуття міри та такту щодо поліцейських, які їх оточували. Обидва пасажири автомобіля ВМW перебували у стані, який може свідчити про стан значного алкогольного сп'яніння.

Крім того, водій ОСОБА_6 на вказаному записі дійсно багато вживав води.

Наведене у сукупності дозволяє суду дійти висновку, що у позивача були всі підстави для сумніву щодо перебування водія ОСОБА_6 у тверезому стані під час зупинки транспортного засобу під його керуванням, а також були наявні підстави для обгрунтованих припущень щодо його перебування водія ОСОБА_6 у стані алкогольного сп'яніння, при цьому враховуючи ту обставину, що сам водій ОСОБА_6 повідомив працівників поліції під час зупинку транспортного засобу про вживання останнім пива.

Позивач наголошує на тому, що у його діях відсутні ознаки дисциплінарного проступку, а висновок службового розслідування щодо можливого неправомірного отримання винагороди за не відсторонення ОСОБА_6 від керування автомобілем ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача.

Поряд з цим, поза увагою позивача залишаються дійсні обставини притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, а саме - неналежне реагування на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, громадянином ОСОБА_6 та не вжиття заходів щодо відсторонення останнього від керування транспортним засобом, а не можливе отримання неправомірної вигоди, як помилково вважає позивач.

Суд звертає увагу, що факт отримання чи не отримання позивачем грошової винагороди не був предметом службового розслідування і за своїм складом не може бути предметом розгляду даної справи. У даному випадку підлягають з'ясуванню виключно обставини щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що став підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України установлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Суд наголошує на тому, що працівники поліції мають спеціальний статус, і приймаючи присягу працівника поліції позивач склав клятву "з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".

Пунктом 3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції (том 1 а.с. 214-218) передбачено, що поліцейський патрульної поліції зобов'язаний, зокрема:

неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність патрульної поліції, а також Присяги поліцейського;

професійно виконувати свої службові обов'язки і накази керівництва, постійно і наполегливо самовдосконалюватись, підвищувати рівень довіри суспільства до поліції.

Пунктом 1 розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 N 1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за N 1408/27853, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 3 розділу IX вказаної Інструкції направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року N 1103 (зі змінами).

Згідно положень статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 265-1 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, працівник уповноваженого підрозділу, тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Позивач у позовній заяві та у судовому засіданні намагався довести штучність створеної ситуації, посилаючись на те, що ОСОБА_6 так і не було притягнуто до адміністративної відповідальності, а матеріали щодо останнього повернуто судом на доопрацювання.

Суд критично оцінює наведені доводи та зазначає, що оформлення матеріалів адміністративного правопорушення, як виконання обов'язку поліцейського, та їх розгляд іншим органом, є різними етапами процесу притягнення особи до відповідної відповідальності. Робота поліцейського полягає у виявленні та вжитті відповідних заходів, передбачених законодавством.

У даному випадку, позивач не склав протоколу взагалі, чим порушив виконання вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивач не вжив всіх можливих заходів для встановлення ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_6, не склав протокол про адміністративне правопорушення, не відсторонив водія від керування транспортним засобом, внаслідок чого останній продовжив рух в стані алкогольного сп'яніння.

Встановлені обставини підтверджують наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку.

Щодо обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення, суд зазначає наступне.

Суд враховує, що у справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

Суд зазначає, що обрання виду стягнення є прерогативою роботодавця, при цьому застосування кожного окремого виду дисциплінарного стягнення залежить не виключно від обставин проступку, оскільки враховуються і інші обставини, зокрема попередня поведінка особи її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

З матеріалів особової справи позивача вбачається, що на момент притягнення до дисциплінарної відповідальності у останнього було діюче дисциплінарне стягнення - зауваження, оголошене наказом Департаменту патрульної поліції від 27.01.2017 № 147.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем при прийнятті спірних наказів дотримано принцип пропорційності та обґрунтовано обрано вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Враховуючи наведене вище та наявність встановленого факту порушення позивачем пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV, підпунктів 8, 10 пункту 3.1 розділу III Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 № 4/1, підпунктів 1, 3 розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, статей 6, 254, 265-1, 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів Департаменту патрульної поліції від 14.09.2017 № 1407 та № 386 о/с від 26.09.2017 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Оскільки судом не встановлено підстав для визнання незаконним звільнення позивача зі служби в поліції, вимоги щодо поновлення на попередній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними, а тому задоволенню також не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі, її індексації та компенсацію за несвоєчасну виплачену заробітну плату, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що остаточний розрахунок при звільненні відповідачем проведено лише 27.06.2018 (том 2 а.с. 166).

Позивач не заперечував указаних обставин, поряд з цим, вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та індексації, її розміру, останнім взагалі не обґрунтовано.

Суд при вирішенні позовних вимог у цій частині констатує, що відповідачем при розрахунку з позивачем порушено строки проведення такого розрахунку та зазначає наступне.

Так, норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) регулюють трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію", а порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських - постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988.

Зазначені норми є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та у випадку виникнення спорів з цього приводу.

При цьому, суд зазначає, що непоширення норм КЗпП на поліцейських стосується виключно порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно положень статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

За змістом пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

З аналізу наведених норм вбачається, що нерозповсюдження на поліцейських норм КЗпП стосується тільки норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку - які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Враховуючи, що перебування особи на службі в поліції є однією із форм реалізації закріпленого у статті права на працю, суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин норми КЗпП.

Статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Частиною першою статті 117 КЗпП визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зі змісту Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 N 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за N 669/28799, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Так, пунктом 9 вказаного Порядку передбачено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Згідно довідки Департаменту патрульної поліції від 14.11.2017 № 2112 середньоденне грошове забезпечення позивача становить 239,07 грн (том 1 а.с. 185).

Час затримки розрахунку за період з 27.09.2017 по 27.06.2018 становить 272 календарних дня.

Таким чином, середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні становить: 65027,04 грн (239,07 грн * на 272 дня).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за затримку проведення розрахунку.

Дана правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.04.2018 у справі № 806/1183/16, від 01.03.2018 у справі № 806/1309/17, від 01.03.2018 у справі № 806/1899/17.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ідентифікаційний код 40108646) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення з 27.09.2017 по день фактичного розрахунку - 27.06.2018 в сумі 65027,04 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя Судді В.П. Катющенко О.А. Кармазін Т.О. Скочок

Повний текст рішення складено та підписано 04 лютого 2019 року.