Рішення № 79582269, 04.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 лютого 2019 року № 826/13405/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Радомишльської районної спілки споживчих товариств

до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

треті особи Державне підприємство «СЕТАМ»,

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЦ Фрай»

про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

Радомишльська районна спілка споживчих товариств (далі по тексту - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач), третя особа - Державне підприємство «СЕТАМ» (далі по тексту - третя особа 1), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправними дії посадових осіб Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо передачі на примусову реалізацію приміщення Універмагу загальною площею 6128,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем всупереч наявних заходів забезпечення позову відносно приміщення Універмагу, відомості про які містилися у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна, незаконно звернено стягнення на приміщення Універмагу загальною площею 6128,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Крім того, на думку позивача, виконавче провадження відкрито всупереч частини 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчі дії державним виконавцем провадяться за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЦ Фрай», а також закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що позивачем не надано відповідачу документів, які у відповідності до статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для зупинення виконавчого провадження та/або у відповідності до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5 - підставою для зупинення торгів.

Також представник відповідача стверджував, що рішення Солом'янського районного суду міста Києва по справі №760/12230/17 від 06 жовтня 2017 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованості набрало законної сили, а виконавчий лист №760/12230/17 від 22 січня 2018 року був дійсним.

Крім того, на переконання відповідача, твердження позивача про штучність боргу ОСОБА_3 не підтверджені жодними належними доказами.

При цьому, виконавче провадження законно відкрито Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві за місцем проживання боржника за вибором стягувача.

Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив про наявність підстав для задоволення позову.

Представник Державного підприємства «СЕТАМ» у письмових поясненнях на позов зазначив, що вимогами статей 35-37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені виключні підстави для зупинення вчинення виконавчий дій чи відкладення проведення виконавчих дій, серед яких немає підстави зупиняти чи відкладати виконавче провадження у випадку накладення судом арешту на майно боржника. Тобто, підстав для зняття майна з реалізації чи зупинення проведення електронних торгів не було, зокрема, не є такою підставою і наявність арешту на майно боржника, накладеного судом.

У письмових поясненнях представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЦ Фрай» повідомило, що є належним набувачем та законним власником приміщення загальною площею 6128,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Також представник третьої особи 2 повідомив, що 16 травня 2017 року набрало законної сили рішення по справі №8/84-НМ і втратила чинні заборона від 19 березня 2015 року, доповнена постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2016 року, а відтак на момент звернення державним виконавцем стягнення на приміщення не існувало жодних заборон на його відчуження.

Крім того, приміщення, яке Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЦ Фрай» набуло у власність за результатом проведених електронних торгів, було виставлено на аукціон до накладення арешту на нього на підставі ухвали Господарського суду Житомирської області по справі №906/631/18 від 30 липня 2018 року.

В судовому засіданні 20 грудня 2018 року представники позивача наполягали на задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Представники відповідача та третіх осіб заперечували проти задоволення позовних вимог.

З огляду на зазначене та враховуючи достатність наявних в матеріалах справи доказів, у відповідному судовому засіданні судом відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На 08 серпня 2018 року призначено проведення електронних торгів з реалізації нежитлового приміщення Універмагу загальною площею 6128,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 зі стартовою ціною лота 6 408 900,00 грн.

Вказані електронні торги призначені в межах виконавчого провадження №56422016 з примусового виконання виконавчого листа №760/12230/17, виданого 22 січня 2018 року Солом'янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором у сумі 4 922 626,30 грн.

Позивач, вважаючи дії відповідача із передачі на примусову реалізацію приміщення Універмагу загальною площею 6128,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 протиправними, звернувся до суду з відповідним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі по тексту - Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Вимогами частин 1, 2 статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 17 травня 2018 року до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві стягувач - ОСОБА_4 подав заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Солом'янського районного суду міста Києва по справі №760/15357/17 від 22 січня 2018 року.

За результатами розгляду вказаної заяви 17 травня 2018 року державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (№56422016).

Як вбачається із заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження, останній повідомив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, боржнику належить на праві приватної власності нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 загальна площа 6128,7 кв.м. При цьому, враховуючи розмір боргу, а саме 4 922 626,30 грн та з метою реального виконання рішення, стягувач вважає за необхідне звернути стягнення на дане приміщення, наклавши арешт та примусово реалізувавши його.

Так, 17 травня 2018 року державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з метою забезпечення виконання рішення за письмовою заявою стягувача накладено на майно, що належить боржнику, арешт в межах суми звернення стягнення з урахування виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 5 415 138,93 грн.

Того ж дня, 17 травня 2018 року державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві видано Радомишльському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області доручення проведення перевірки майна, на підставі якого здійснити опис та арешт майна, що належить боржнику, а саме - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 загальна площа 6128,7 кв.м.

Пунктом 2 вказаного доручення передбачено, що за результатами проведення виконавчих дій необхідно винести постанову про опис та арешт майна боржника, оригінал якої направити на адресу Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

18 червня 2018 року на адресу відповідача Радомишльський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області направив постанову про опис та арешт майна боржника.

Зі змісту вказаної постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 31 травня 2018 року вбачається призначення відповідального зберігача описаного та арештованого майна.

В подальшому, 19 червня 2018 року державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийнято постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, відповідно до пункту 2 якої визначити ринкову вартість майна для подальшої реалізації доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Приватна експертна служба».

25 червня 2018 року суб'єктом оціночної діяльності складено звіт про оцінку майна за результатами проведення незалежної оцінки нежилого приміщення Універмагу, загальною площею 6128,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яким вартість майна, отримана в результаті оцінки, становить 6 408 900,00 грн. без ПДВ.

Вказаний звіт про оцінку майна відповідачем отриманий 04 липня 2018 року, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження, та того ж дня направлений сторонам виконавчого провадження №56422016 для ознайомлення.

04 липня 2018 року Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві надіслав Державному підприємству «СЕТАМ» заявку №67068 на реалізацію арештованого майна ВП №56422016.

На підставі вказаної заявки Державним підприємством «СЕТАМ» призначено електронні торги на 08 серпня 2018 року.

Водночас, 01 серпня 2018 року на ім'я в.о. начальника Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві позивачем надіслано лист №96, в якому повідомлялось про наявність арешту на нежиле приміщення Універмагу, загальною площею 6128,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Зокрема, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2016 року заборонено іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору - приміщення Універмагу загальною площею 6128,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 до набрання законної сили рішенням у справі №8/84-НМ, а саме продавати, передавати у заставу, іпотеку, дарувати тощо. Також, 30 липня 2018 року господарським судом Житомирської області на зазначений універмаг накладено арешт.

Стосовно вказаних обставин існування арешту та заборони станом на момент вчинення відповідачем дій щодо передачі майна на реалізацію, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна наявне обтяження №9344411 від 09 квітня 2015 року, заборона на нерухоме майно, заборонено іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; обтяжувач: господарський суд Житомирської області, підстава виникнення: ухвала суду, серія та номер: 8/84-НМ, виданий 19 березня 2015 року, а також постанова, серія та номер: 8/84-НМ, виданий 16 лютого 2016 року, видавник: Рівненський апеляційний господарський суд.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19 березня 2015 року у справі №8/84-НМ відмовлено Радомишльській районній спілці споживчих товариств (м. Радомишль) в задоволенні заяви від 10 березня 2015 року вих. №58 про забезпечення позову у справі №8/84-НМ шляхом накладення арешту на приміщення Універмагу (АДРЕСА_2) та заборонено громадянину ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) укладати договори забезпечення (іпотеки, застави) на виконання будь - яких кредитних договорів стосовно приміщення Універмагу, яке знаходиться за такою адресою: АДРЕСА_2.

Водночас, за боржником, яким в межах виконавчого провадження є ОСОБА_3, право власності на приміщення універмагу зареєстровано 10 березня 2015 року.

В подальшому, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2016 року заборонено іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору: приміщення Універмагу загальною площею 6128,70кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 88159218250, який розташований на земельній ділянці площею 0,31га з цільовим призначенням - землі комерційного призначення, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 до набрання законної сили рішенням у справі №8/84-НМ, а саме продавати, передавати в заставу, іпотеку, дарувати, тощо».

При цьому, постановою Вищого господарського суду України від 24 травня 2016 року у справі №8/84-НМ ухвалу господарського суду Житомирської області від 12 листопада 2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2016 року у справі №8/84-НМ скасовано в частині накладення арешту на приміщення Універмагу загальною площею 6128,70кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 88159218250, який розташований на земельній ділянці площею 0,31га з цільовим призначенням - землі комерційного призначення, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, в решті (в частині заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору) ухвалу та постанову залишено без змін.

Суд зазначає, що рішенням господарського суду Житомирської області від 27 січня 2017 року в справі №8/84-НМ, залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 травня 2017 року, визнано недійсним пункт 2.9 договору оренди (найму) нежитлового приміщення №10/10-08 від 10 жовтня 2008 року, укладеного між Радомишльською районною спілкою споживчих товариств та Споживчим товариством «Жиско» в такій частині: «і визнаються сторонами як створення нової речі. Виконані опоряджувальні внутрішні роботи у будь - якому випадку дають орендарю право частки орендаря в праві власності на приміщення, з чим орендодавець погоджується, підписуючи цей договір»; у позові відмовлено.

Тобто, рішення у господарській справі №8/84-НМ набрало законної сили 16 травня 2017 року, а відтак дія заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору - приміщення Універмагу загальною площею 6128,70кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 88159218250, який розташований на земельній ділянці площею 0,31га з цільовим призначенням - землі комерційного призначення, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, втратила свою чинність з 16 травня 2017 року.

Суд враховує, що постановою Вищого господарського суду України від 11 жовтня 2017 року касаційну скаргу Споживчого товариства «Жиско» задоволено частково, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16 травня 2017 року та рішення господарського суду Житомирської області від 27 січня 2017 року у справі №8/84-НМ скасовано, а справу №8/84-НМ направлено до господарського суду Житомирської області на новий розгляд.

Водночас, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень та з наявних матеріалів справи не вбачається під час нового розгляду господарської справи №8/84-НМ накладення на приміщення Універмагу загальною площею 6128,70кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 арешту та/або заборони на його відчуження. При цьому, нормами чинного законодавства не передбачено можливість автоматичного відновлення дії заборони, накладеної постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2016 року.

В матеріалах справи міститься копія ухвали господарського суду Житомирської області від 30 липня 2018 року у справі №906/631/18, на підставі якої накладено арешт на приміщення Універмагу загальною площею 6128,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

На виконання вимог даної ухвали державним реєстратором відділу державної реєстрацій Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області 03 серпня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження внесено відповідний запис №27340585 про арешт нерухомого майна.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач листом від 07 серпня 2018 року №56422016 повідомив Державне підприємство «СЕТАМ» про наявний запис про обтяження №27340585 від 03 серпня 2018 року, внесеного на підставі ухвали господарського суду Житомирської області від 30 липня 2018 року.

При цьому, суд звертає увагу, що заявку на реалізацію арештованого майна лот №291114 передано до Державного підприємства «СЕТАМ» 04 липня 2018 року, тобто в період, коли заборона, накладена постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2016 року уже не діяла, а арешт на підставі ухвали господарського суду Житомирської області від 30 липня 2018 року ще не було накладено, а відтак дії відповідача щодо передачі на примусову реалізацію приміщення Універмагу загальною площею 6128,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 04 липня 2018 року судом вбачаються правомірними.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу ХІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5 (далі по тексту - Порядок №2831/5 в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом є: рішення суду щодо зупинення реалізації арештованого майна; зупинення вчинення виконавчих дій у випадках, визначених Законом України «Про виконавче провадження»; відкладення проведення виконавчих дій; наявність технічних підстав, що унеможливлюють роботу Системи, виключно на період відновлення її працездатності.

У разі надходження постанови державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій або постанови про відкладення проведення виконавчих дій Організатор зобов'язаний негайно зупинити електронні торги (торги за фіксованою ціною) та поновити їх при одержанні постанови виконавця про продовження примусового виконання рішення чи закінчення строку відкладення виконавчих дій. У постанові виконавця в обов'язковому порядку зазначається номер лота, електронні торги щодо реалізації якого підлягають зупиненню або відновленню.

Відповідно до пункту 5 розділу ХІ Порядку №2831/5 у разі надходження від виконавця постанови про закінчення виконавчого провадження, постанови, в якій зазначено про зняття арешту з майна, або постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (до суду, який його видав) Організатор зобов'язаний негайно припинити електронні торги (торги за фіксованою ціною) та зняти майно з реалізації. У разі припинення електронних торгів учасникам електронних торгів повертається гарантійний внесок.

Матеріали справи та матеріали виконавчого провадження не містять доказів існування станом на момент проведення електронних торгів обставин, на підставі яких такі торги могли б бути зупинені або припинені.

В частині доводів позивача про порушення відповідачем вимог статті 24 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 24 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, стягувач звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження саме до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного управління територіального управління юстиції у місті Києві.

При цьому, в додаток до вказаної заяви від 17 травня 2018 року стягувачем надано копію договору оренди квартири від 02 жовтня 2017 року та акту приймання-передачі від 02 жовтня 2017 року, зі змісту яких вбачається, що боржник - ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 5 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-IV місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

АДРЕСА_3 відноситься до Солом'янського району міста Києва.

З урахуванням наведеного, судом не вбачається порушення відповідачем вимог статті 24 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII.

Водночас, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суд.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в своєму рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог Закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 31 січня 2018 року №К/9901/1141/18.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем оскаржуються дії відповідача щодо передачі на примусову реалізацію приміщення Універмагу загальною площею 6128,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. При цьому, позивач не є власником вказаного нерухомого майна, оскільки станом на момент відкриття виконавчого провадження №56422016 та вчинення в його межах виконавчих дій, власником даного приміщення значиться боржник - ОСОБА_3

Факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача наявні матеріали справи не підтверджують.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що суд прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні адміністративного позову, підстави для присудження на користь позивача понесених ним судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Радомишльської районної спілки споживчих товариств відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко