Рішення № 79581932, 28.01.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа №520/4754/18

Пр. №2/521/750/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Романюк О.М., за участю:

представника позивача ОСОБА_2 міської ради – ОСОБА_3,

представника відповідача – адвоката ОСОБА_4,

представника третьої особи Департамента комунальної власності

ОСОБА_2 міської ради - ОСОБА_5,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_6, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент комунальної власності ОСОБА_2 міської ради про стягнення заборгованості,

встановив:

В квітні 2018 року ОСОБА_2 міська рада (далі – ОМР) звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Департамент комунальної власності ОСОБА_2 міської ради (далі - Департамент комунальної власності ОМР), посилаючись на те, що рішенням ОСОБА_2 міської ради від 17 квітня 2001 року №2394- XXIII та від 28 грудня 2001 року №3260-XXIII відповідачу, який на той час був фізичною особою-підприємцем було надано у строкове, платне володіння та користування земельну ділянку, площею 3138 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 28.

Зазначав, що 24 квітня 2002 року на підставі вказаного вище рішення, між ОСОБА_2 міською радою та ФОП ОСОБА_6В було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 07 травня 2002 року за №610/66.

Відповідно до п. 2.2. Договору оренди, орендна плата за земельну ділянку, площею 3138,0 кв.м. складає на період будівництва 5114,94 грн. на рік, а на період експлуатації – 10261,26 грн. на рік, яка вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного місяця. Пунктом 2.5 Договору визначено, що орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Оскільки відповідач не виконував свої обов’язки за договором оренди щодо своєчасної сплати орендної плати, то станом на 31 січня 2018 року утворилася заборгованість в розмірі 82512,32 грн., яка складає: з орендної плати з урахуванням інфляційних збільшень – 77566,58 грн.; - 3% річних – 2860,71 грн.; пені – 2085,03 грн.

Зазначив, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_6 припинив свою діяльність у статусі фізичної особи - підприємця 18 липня 2014 року, номер запису: 25560060004026065.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 міської ради заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі - 82512,32 грн., яка складає: з орендної плати з урахуванням інфляційних збільшень – 77566,58 грн.; - 3% річних – 2860,71 грн.; пені – 2085,03 грн. та судові витрати.

Представник позивача, діюча за довіреністю від 22 грудня 2018 року, в судовому підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити у повному обсязі (а.с. 151)

Представник відповідача, який діє на підставі ордеру від 22 січня 2019 року, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову. Раніше відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що умови договору оренди ним виконувались, та у жовтні 2011 року він звернувся із заявою про розірвання договру оренди землі достроково в зв’язку з тим, що на вказаній земельній ділянці у нього немає ніякої власності, ФОП закрито та власники гаражів створили ГО «Гермес» для представництва своїх законних прав.

Зазначив, що на свою заяву про розірвання договру оренди землі, отримав відповідь з рекомендаціями, які були негайно виконані, та в липні 2012 року він повторно подав заяву до ОМР про розірвання договору оренди. В серпні 2012 року він також одержує відповідь з рекомендаціями по оплаті орендної плати, але питання щодо розірвання договору оренду ОМР не вирішила. У 2013, 2015 та 2016 роках він знову звертався до ОМР із відповідними заявами, які були проігноровані (а.с. 124-126, 139).

Представник Департаменту комунальної власності ОМР, діюча на підставі довіренсті від 11 грудня 2018 року в судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_2 міської ради, просила суд задовольнити позов у повному обсязі. Раніше від предствника третьої особи надійшли письмові пояснення (а.с. 41-46, 152).

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, та Законом України «Про оренду землі», тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (ЄДР) ОСОБА_6 був фізичною особою – підприємцем (а.с. 21-22).

18 липня 2014 року діяльність фізичної особи – підприємця ОСОБА_6 була припинена, що підтверджується витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (ЄДР) (а.с. 22).

Встановлено, що 24 квітня 2002 року на підставі рішення ОСОБА_2 міської ради від 17 квітня 2001 року №2394- XXIII та від 28 грудня 2001 року №3260-XXIII між ОСОБА_2 міською радою та ФОП ОСОБА_6 було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого останньому було надано у строкове, платне володіння та користування земельну ділянку, площею 3138 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 28, який був зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 07 травня 2002 року за №610/66. (а.с. 12-15).

Згідно п. 1.2. Договору, зазначена земельна ділянка площею 3138 кв.м. надається у володіння, користування орендаря терміном на 25 років (до 17 квітня 2026 року) для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражної автостоянки на 85 машино-місць (у тому числі терміном на 1 рі-на період бідувництва об’єкта) (а.с. 12).

Відповідно до п. 2.2. Договору оренди, орендна плата за земельну ділянку, площею 3138,0 кв.м. складає на період будівництва 5114,94 грн. на рік, а на період експлуатації – 10261,26 грн. на рік, яка вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного місяця (а.с. 12).

Судом встановлено, що відповідач не є власником будь-яких нерухомих об’єктів на земельній ділянці №28, по вул. Ак. Корольова, у м. Одеса, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна (а.с. 72-112).

Зі змісту довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 12 грудня 2018 року вбачається, що приміщення гаражів-боксів у будинку №28, по вул. Ак. Корольова, у м. Одесі, з 2006 року належать на праві спільної часткової власності іншим особам.

Встановлено, що у жовтні 2011 року ОСОБА_6 звертався до начальника управління земельних ресурсів ОСОБА_2 виконкому із заявою про розірвання договору оренди (а.с. 129).

Згідно листа ОСОБА_2 міського управління земельних ресурсів ОМР від 29 листопада 2011 року, ОСОБА_6В, було рекомендовано надати ряд документів та повідомили нового власника про необхідність звернутися до ОМР з листом щодо переоформлення договору оренди (а.с. 130).

Встановлено, що ОСОБА_6 звертався до начальника управління земельних ресурсів ОМР із листом щодо розірвання спірного договору оренди повторно у липні 2012 року (а.с. 131).

Згідно листа ОСОБА_2 міського управління земельних ресурсів ОМР від 08 серпня 2012 року, ОСОБА_6В, було рекомендовано надати ряд документів та повідомили нового власника про необхідність звернутися до ОМР з листом щодо переоформлення договору оренди (а.с. 132).

З матеріалів справи вбачається, що голова ГО «Гермес» звертався до голови ОМР із заявою, отриманою останнім 08 жовтня 2013 року, в якій зазначив, що в 2006 році після відчуження ОСОБА_6 збудованих гаражів, нові власники гаражів організували ГО «Гермес», для представлення власних інтересів, вказав, що у 2012 році ОСОБА_6 припинив ФОП, вийшов із членів ГО «Гермес» та подав заяву про розірвання договору оренди.

Крім цього зазначив, що у звязку з розірванням договору оренди, ГО «Гермес», який представляє інтереси усіх власників гаражів, побудованих на вказаній земельній ділянці, зареєструвавших своє право власності в БТІ м. Одеси просить укладсти договір оренди земельної ділянки пл. 3138 кв.м. у м. Одесі по вул. Ак. Корольова, 28 із ГО «Гермес», для здійснення оплати за використання землі (а.с. 128).

Встановлено, що ОСОБА_6 і надалі звертався до начальника управління земельних ресурсів із заявою щодо розірвання договору оренди, 29 вересня 2013 року, 04 жовтня 2013 року, листом Департаменту комунальної власності ОМР його було повідомлено, що проект рішення про припинення дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОМР та ОСОБА_6 буде внесений на розгляд чергової сесії ОМР (а.с. 135-137).

З матеріалів справи вбачається, що 05 грудня 2016 року ОСОБА_6 повнорно звертався до Департаменту комунальної власності ОМР із заявою щодо розірвання договору оренди на що 05 січня 2017 року отримав відповідь, в якій зазначено, що вищевкзааний проект рішення направлено на візування у встановленому порядкудля подальшого розгляду на сесії ОСОБА_2 міської ради (а.с. 133-134).

Незважаючи на неодноразові звернення відповідача із заявами про розірвання спірного договору оренди, відповідно до розрахунку ОСОБА_2 міської ради, у нього склалась заборгованість щодо своєчасної сплати орендної плати, яка станом на 31 січня 2018 року складає: 82512,32 грн., з яких: забогованості з орендної плати з урахуванням інфляційних збільшень – 77566,58 грн.; - 3% річних – 2860,71 грн.; пені – 2085,03 грн. (а.с. 18-20).

За статтею 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Таким чином, зі змісту ст. 31 Закону України «Про оренду землі» вбачається, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ » від 16 квітня 2004 № 7 встановлено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-V і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

З 1 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 5 листопада 2009 року №1702-VI.

Таким чином, суд вважає, що з 2006 року право відповідача на користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 28, яка йому була передана ОСОБА_2 міською радою за договором оренди від 24 квітня 2002 року на підставі рішення ОСОБА_2 міської ради від 17 квітня 2001 року №2394- XXIII та від 28 грудня 2001 року №3260-XXIII, було припинено, оскільки право користування земельною ділянкою по вул. Ак. Корольова, 28, в м. Одесі на умовах договору оренди від 24 квітня 2002 року перейшло до інших осіб – власників гаражів.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

При цьому ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

З викладеного вбачається, що нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою на якій воно знаходиться і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлового приміщення, яке належить власнику, неможливе без відповідної земельної ділянки. При цьому право користування земельною ділянкою виникає одночасно з реєстрацією права власності на нерухомість, яка на ній знаходиться.

Таким чином, хоча право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю, що належить особі на праві власності, належним чином не оформлене, однак неоформлення права на вказану земельну ділянку не може бути підставою для обмеження права власника нерухомого майна на користування зазначеним майном та, відповідно, земельною ділянкою на якій воно розташована, оскільки, як зазначалося вище, користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об’єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому, при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об’єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об’єкти.

Окрім того, пунктом «е» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частин першої, третьої статті 626 ЦК України двостороннім договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору.

Отже, правова природа двостороннього договору передбачає волевиявлення обох сторін договору на зміну, припинення або встановлення прав та обов’язків сторін цього договору.

За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець передає/зобов’язується передати майно (товар), а покупець приймає/зобов’язується прийняти майно (товар).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір у справі складає 1762,00 грн., які були повністю сплачені позивачем при зверненні до суду (а.с. 11).

Керуючись ст.ст. 15,16, 377, 391ЦК України, ст. 120 ЗК України ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 223, 263, 264, 268, 273 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_6, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент комунальної власності ОСОБА_2 міської ради про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 лютого 2019 року.

Суддя: О.М. Сегеда