Рішення № 79581900, 23.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2019 р. № 520/11175/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Боднар І.Ю.

за участі:

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

07 грудня 2018 року Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому, з підстав протиправності рішень, просить суд визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 24.10.2018 року за № Ф-00000321306 на суму 33958,11 гривень та рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00003391306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.10.2018 року на суму 10187,43 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вимога Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-00000321306 від 24.10.2018 року та рішення № 00003391306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.10.2018 року винесені, на думку позивача, без врахування приписів чинного законодавства.

Відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, проти позову заперечувало. В обґрунтування заперечень зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

В судове засідання позивач прибула, позов підтримала та просила його задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка самозайнятої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_1.

За результатом перевірки складено Акт " Про результати документальної позапланової виїзної перевірки самозайнятої особи-приватного нотаріуса ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) з питань дотримання податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та повноти обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року" № 3767/20-40-13-06-07/НОМЕР_1 від 10.09.2018 року (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки встановлено порушення пунктів 1 та 4 частини другої статті 6, абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 України від 08.07.2010р. №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, в результаті чого було занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2015 рік на загальну суму 33958,11 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області були винесені:

- вимога про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-00000321306 від 24.10.2018 року на суму 33958,11 гривень.;

- рішення № 00003391306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.10.2018 року на суму 10187,43 гривень.

Позивач, вважаючи вищевказані рішення відповідача протиправними, звернулась з даним позовом до суду.

Згідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі по тексту ПК України).

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.

Нормативно-правовим документом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі по тексту - Закон № 2464).

Згідно п.2 ст. 1 Закону №2464 - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною другою статті 2 Закону №2464 визначено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, Його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Тобто, база оподаткування, як складова частина порядку нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, регламентується виключно Законом № 2464.

Так, пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464 визначено базу нарахування єдиного внеску, якою є сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Згідно з пп. 1 п. 5 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 року, обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій.

Таким чином, база нарахування єдиного внеску, якою є дохід (прибуток), отриманий від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, визначається на підставі даних річних податкових декларацій.

Пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 встановлено нижню та вищу межу розміру єдиного внеску, що підлягає нарахуванню, а саме: 1) сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток); 2) нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Відповідно до пункту 11 статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для позивача встановлено у розмірі 34,7 відсотка визначеної цим Законом бази нарахування єдиного внеску.

Статтею 9 Закону № 2464 передбачено, що платники внеску, до категорії яких відноситься позивач, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який такі платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний рік.

Відповідно до п.п. 3 п. 5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.04.2015 року №449 (далі - Інструкція №449) платники, визначені підпунктом 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок, нарахований календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При цьому враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток).

Таким чином, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Враховуючи зазначені положення чинного законодавства, позивач визначив базу нарахування єдиного внеску на підставі Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік та суму нарахованого єдиного внеску у розмірі 41915,44 грн., що не спростовано відповідачем за результатами проведеної перевірки та зафіксовано у Акті перевірки № 3767/20-40-13-06-07/НОМЕР_1 від 10.09.2018 року.

Судом встановлено, що в акті перевірки жодних зауважень з боку податкового органу щодо своєчасності та форми подання податкових декларацій про майновий стан і доходи у спірному періоді не наведено, протиправність формування показників відображених у вказаній декларації щодо визначення суми чистого оподатковуваного доходу чи не підтвердження такого доходу первинними документами бухгалтерського обліку контролюючим органом не зазначено.

Статтею 2 Закону № 2464 встановлено виключність регулювання саме даним Законом бази нарахування єдиного внеску та не містить норм, які б визначали базу нарахування єдиного внеску як результат арифметичної операції ділення суми доходу, отриманого платником єдиного внеску за рік, на кількість календарних місяців.

Відповідач здійснив невірне тлумачення ст. 7 Закону № 2464 та вийшов за межі дійсного змісту цієї, а саме - база нарахування єдиного внеску визначена відповідачем на рівні середньомісячного доходу, що не відповідає вказаним вище вимогам законодавства.

Внаслідок цього, відповідачем на власний розсуд застосовано максимальну базу нарахування єдиного внеску за кожний місць звітного року - здійснено обрахунок добутку сімнадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний місяць, та ставки єдиного внеску.

За приписами наведених норм законодавства, для приватних нотаріусів встановлено, що єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності за результатами календарного року, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, але в межах розміру мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Таким чином, встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця. Враховуючи вищенаведене, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, до контролюючого органу за результатами календарного року.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 20.03.2018 року по справі №820/2370/17 та від 21.08.2018 року №826/5999/16.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, при визначенні бази для нарахування єдиного соціального внеску шляхом ділення річного чистого доходу на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий, контролюючим органом були порушені вимоги підпункт 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме чистий оподатковуваний дохід, неправомірно завищений та не відповідає поданій податковій декларації про майновий стан і доходи приватного нотаріуса ОСОБА_1 за 2015 рік.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-00000321306 від 24.10.2018 року та рішення № 00003391306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.10.2018 року винесені Головним управлінням ДФС у Харківській області всупереч приписів чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих ним рішень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-00000321306 від 24.10.2018 року на суму 33958,11 гривень.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00003391306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.10.2018 року на суму 10187,43 гривень.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) сплачений судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст рішення складено 04.02.2019 року.