Рішення № 79581440, 25.01.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11609/18

Категорія 29

2/295/2871/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2019 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суд м. Житомира ОСОБА_1, розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, звертаючись з позовом до суду, просить суд стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн., задану неправомірними діями державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Житомирській області та стягнути ці кошти з Державного бюджету України через ОСОБА_4 казначейську службу України.

Позовні вимоги умотивовані тим, що позивач є ліквідатором аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом війни 3 групи. Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 28.10.2016 року задоволено його адміністративний позов до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Житомирській області, визнано неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Житомирській області щодо повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчим листом №2-а-728/09 від 24.09.2014р., виданим Богунським районним судом м. Житомира, скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №44898353 від 04.08.2016 року, тому вважає, що Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області є юридичною особою, з вини якої йому завдано моральну шкоду в наслідок тривалих протиправних дій та бездіяльності, а саме, відповідач не вчиняв дій та покладених на нього обов'язків для виконання судового рішення та у протиправний спосіб повернув без виконання виконавчий документ. Такі дії вплинули на психологічний та моральний стан позивача, стан його здоров'я, а також спричинили зміни у звичному способі життя.

26.10.2018 року представником відповідача ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_5 подано до суду відзив, у якому зазначено, що відповідач заперечує проти позовних вимог, виходячи з того, що про здійснення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа № 2-а-728/09, виданого 24.09.2014 року державний виконавець діяв відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» та у межах наданих цим Законом повноважень. Після скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №44898353 від 04.08.2016 року державним виконавцем відновлено виконавче провадження та виконавчі дії здійснювалися відповідно до ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження». Позивачем не зазначено, з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується, будь-яких доказів не надано. Державний виконавець також не вчиняє будь-яких протиправних дій винесенням постанови про повернення, оскільки надалі виконання неможливе у зв'язку із неможливістю виконання даного судового рішення самим боржником. Позивачем не аргументовано чим саме завдано моральну шкоду, оскільки виплата коштів боржником не свідчить про неправомірність дій державного виконавця.

Відповідачем ОСОБА_4 казначейською службою України відзив не поданий, поважності причин його не подачі відповідачем не наведені, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

27.12.2018 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_5 про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.01.2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_5 про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Враховуючи те, що при відкритті провадження судом було ухвалено проводити судовий розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то в силу положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Житомирській області перебувало виконавче провадження №44898353 з примусового виконання виконавчого листа №2-а-728/09 від 24.09.2014 року, виданого Богунським районним судом м. Житомира про зобов'язання Житомирського обласного центру по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 щорічну одноразову допомогу до Дня Перемоги (до 5 травня) за 2008 рік як інваліду війни 3 групи відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням раніше виплачених сум (а.с. 51-85).

Постановою державного Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_6 від 04.08.2016р. вищезазначений виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п. 9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (а.с. 62).

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 28.10.2016 року визнано неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Житомирській області щодо повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим листом № 2-а-728/09 від 24.09.2014р., виданим Богунським районним судом м. Житомира, скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №44898353 від 04.08.2016 року, якою зокрема встановлено, що державним виконавцем було безпідставно повернуто виконавчий документ стягувачу, чим порушено його законні права (а.с. 26-27).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач вважає, що діями державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Житомирській області йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 10 000,00 грн. Вказана сума обумовлена глибиною душевних страждань, які зазнав позивач, погіршенням його психологічного стану та зміною звичного способу життя, яка полягає у необхідності звернення до суду за захистом своїх прав, які порушені незаконними діями державного виконавця.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

У разі завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця особа має право звернутись до суду з позовом про відшкодуванням шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади (статті 1174, 1166,1167 ЦК України).

У п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 7 лютого 2014 року № 6 (з послідуючими змінами та доповненнями), зазначено, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону про виконавче провадження, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

В силу ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Також відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, протиправність дій державного виконавця встановлена постановою Богунського районного суду м. Житомира від 28.10.2016, яка набрала законної сили, а тому відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України вказана обставина доказуванню не підлягає.

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Житомирській області про відшкодування моральної шкоди, у задоволенні якого заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомир від 24.10.2017 року відмовлено. Підставою для відмови у задоволення позову стало те, що Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Житомирській області не є юридичною особою та не є належним відповідачем по справі. Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 05.12.2018 року апеляційну скаргу відхилено, заочне рішення Богунського районного суду м. Житомир від 24.10.2017 року залишено без змін. (а.с. 12-13).

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Житомирській області, ОСОБА_3 управління державної казначейської служби України в Житомирській області про стягнення моральної шкоди, у задоволенні якого рішенням Богунського районного суду м. Житомир від 29.05.2018 року відмовлено. Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 14.08.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 29 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Житомирській області, ОСОБА_3 управління державної казначейської служби України в Житомирській області про стягнення моральної шкоди з інших підстав. Постанова Апеляційного суду Житомирської області від 14.08.2018 року умотивована тим, що з огляду на встановлений механізм виконання судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (бюджетних установ), стягнення моральної шкоди у разі задоволення позовних вимог здійснюється з Державного бюджету України через ОСОБА_4 казначейську службу України, яка не є стороною у справі. Тобто, позов пред'явлено до співвідповідача - Головне управління державної казначейської служби України в Житомирській області, яке не займається виконанням рішень про стягнення коштів з державного бюджету (а.с. 5-8).

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зав'язку між порушенням та моральною шкодою.

Верховний Суд України у Постанові Пленуму № 4 від 31.03.1995 року вказав, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства», з огляду на її природу, моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення.

З урахуванням обставин, які наведені позивачем щодо відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку про правомірність заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки, як було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, державним виконавцем було неправомірно винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, що призвело до моральних переживань з боку позивача, однак беручи до уваги характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, витрачені позивачем для захисту його прав, суд оцінює розмір моральної шкоди у сумі 1000,00 грн.

Разом з тим, відповідно до ст. 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов'язаннями держави.

Положеннями ст. 7 БК України серед принципів бюджетної системи України визначений принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями (п.8).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про ОСОБА_4 бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про ОСОБА_4 бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст. 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Проте, виходячи з положень ст. 22 Бюджетного кодексу України Казначейська служба України не є розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до п. 1 Положення про ОСОБА_4 казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015 ОСОБА_4 казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Одним із основних завдань Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів (п.3).

Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, а також здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (п.4).

Виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету здійснюється ОСОБА_4 Казначейською службою України у відповідності до вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011.

Пунктом 3 Порядку визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до норм матеріального права обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу (ст.1174 ЦК України) та не на орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування (ст.1173 ЦК України), незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на держава Україна.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів забезпечує ОСОБА_4 казначейська служба України (Казначейство), яка є центральним органом виконавчої влади і має повноваження безспірного списання коштів державного та місцевого бюджетів на підставі рішення суду.

Стягнення зазначеної шкоди у разі задоволення позовних вимог здійснюється з Державного бюджету України через ОСОБА_4 казначейську службу України шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади за бюджетною програмою щодо відшкодування шкоди.

З огляду на встановлений механізм виконання судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (бюджетних установ), стягнення моральної шкоди у разі задоволення позовних вимог здійснюється з Державного бюджету України через ОСОБА_4 казначейську службу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З викладених норм права вбачається, що кожна сторонами сама обирає стратегію захисту своїх прав, а суд розглядає справи тільки в межах заявлений сторонами вимог та наданих ними доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, по позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

В задоволенні решти вимог позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Богунський районний суд м. Житомира.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2, місце проживання: 10005 АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1;

Відповідачі: Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області, місце знаходження: 10014 м. Житомир, майдан Соборний, 1, код ЄДРПОУ 34900660;

ОСОБА_4 казначейська служби України, місце знаходження: 01601 м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Повний текст рішення складено 29.01.2019 року.

Суддя Н.В. Ведмідь