Рішення № 79581220, 04.02.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4132/18

РІШЕННЯ

іменем України

04 лютого 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 02290331302 від 25 вересня 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, винесене уповноваженою особою Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області ОСОБА_2, про донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1), 614,27 грн штрафу та 2200,12 грн пені за прострочку оплати єдиного соціального внеску, всього 2814,39 грн за період з 22.02.2013 по 15.07.2014 під час здійснення підприємницької діяльності у м. Первомайську Луганської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.09.2018 отримав оскаржуване рішення №0229031302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату ( неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, винесене начальником (заступником начальника або уповноваженою особою) ГУ ДФС у Хмельницькій області ОСОБА_2.

Згідно з надісланим рішенням на підставі ч.10 та п.2 частини 11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" №2464, позивачу було донараховано відповідачем 614,27 грн штрафу за період з 22.02.2013 та 2200,12 пені за прострочку оплати єдиного соціального внеску, всього 2814,39 грн, як фізичній особі- підприємцю.

З вказаним вище рішенням Головного управління ДФС у Хмельницькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату ( неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.12.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від представника відповідача на адресу суду 27.12.2018 надійшов відзив в якому останній зазначає, що Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області згідно даних ІС "Податковий блок" проведена камеральна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо несвоєчасної сплати ЄСВ на підставі п.11.2 ст.25 Закону №2464. Згідно проведеного розрахунку від 25.09.2018 та рішення №0229031302 від 25.09.2018 сума пені склала 2200,12 грн, сума штрафу 614,27 грн.

Відповідач стверджує, що ФОП ОСОБА_1 06.03.2017 перейшов до Кам'янець-Подільської ОДПІ з Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, згідно рішення №220917079918 від 06.03.2017.

По вищезазначеному платнику було передано Первомайською ОДПІ базу даних платника станом на 06.03.2017, де заборгованість по єдиному соціальному внеску становила 11302,57 грн, сума штрафної санкції 614,27 грн та сума пені 2200,12 грн за період з 01.10.2013 - 15.07.2014.

На підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно податкового повідомлення-рішення від 25.09.2018 №0229031302 до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 614,27 грн та нараховано пеню в сумі 2200,12 грн, що підтверджується рішенням від 25.09.2018 №0229031302 та розрахунком від 25.09.2018.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Від позивача на адресу суду 11.01.2019 надійшла відповідь на відзив в якій позивач зазначає, що він був зареєстрований як ФОП з 2001 року та перебував на обліку в Первомайській ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області, та був взятий на облік як платник єдиного внеску 21.02.2003, однак у зв'язку із проведенням антитерористичної операції по місцю його попереднього проживання позивач в установленому законом порядку припинив підприємницьку діяльність в зв'язку із чим Первомайською ОДПІ 25.03.2015 був знятий з податкового обліку під номером 1512100701689.

При цьому позивач вказує, що його реєстрація в якості ФОП відбулась 03.03.2017 за новою заявою ОСОБА_1 та з здійсненням видів діяльності за іншими КВЕДами, а тому переведення його від однієї податкової до іншої не було.

Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 станом на дату розгляду справи є фізичною особою-підприємцем (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований 03.03.2017, за місцем проживання: 32334, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, село Залісся Друге, вулиця Козацька, буд.1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.01.2019.

Відповідно до запису 2 до вищезазначеного витягу від 29.01.2019 встановлено, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) будучи з 17.01.2001 фізичною особою-підприємцем, 24.03.2015 за власним рішенням припинив підприємницьку діяльність.

При цьому, під час зайняття підприємницькою діяльністю в період з 2001 року по 2015 рік позивач перебував на обліку Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області.

Згідно повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця від 24.03.2015 №02.6-21/1748, визначено, що відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 24.03.2015 внесено запис №23880060005001948 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, НОМЕР_1.

Відповідно до довідки від 11.02.2015 №6806000104 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції виданої ОСОБА_1 про те, що він постійно проживав в Луганській області в м.Первомайськ, вул. Павлова, 1, та перемістився з тимчасово окупованої території в с.Залісся, вул. Козацька, Хмельницька область 03.05.2015.

Згідно заяви позивача, останній зареєструвався як ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та з 03.03.2017 перебуває на обліку у Кам'янець-Подільській ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області та здійснює господарську діяльність.

Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області прийнято рішення № 02290331302 від 25.09.2018, яким застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 2814,39 грн, у т.ч. штраф за період з 22.02.2013 до 15.07.2014 у сумі 614,27 грн, та пені за прострочку оплати єдиного соціального внеску у сумі 2200,12 грн.

Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача подав скаргу до ДФС України, однак рішенням ДФС України від 09.11.2018 №17534/Г/94-99-11-02-02-25, скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VІ).

Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2464-VІ, виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VІ.

Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону №2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону №2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною 11 цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VІІ від 02 вересня 2014 року (далі - Закон №1669-VІІ), визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VІІ (в редакції до 02.03.2015) внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт "б" розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

"9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".

З урахуванням абз. 3 п. 9-3 (у подальшому п. 9-4) розд. VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Судом встановлено, що спірне рішення органу доходів і зборів від 25.09.2018 прийнято стосовно позивача, як платника єдиного внеску, що перебуває на обліку в органі доходів і зборів, який розташований в м. Первомайск, Луганської області (переліком віднесений до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція), про накладення на позивача штрафу та нарахування пені відповідно до ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI за період з 22.02.2013 по 15.07.2014, тобто частково в період проведення антитерористичної операції.

З аналізу наведених правових норм й встановлених обставин справи та з урахуванням безпосередньо абз. 3 п.9-3 (у подальшому п.9-4) розд. VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, суд дійшов висновку, що перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону № 2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.

Аналогічна позиція викладена в рішенні ОСОБА_3 Верховного Суду від 09.11.2018 по справі № 812/292/18.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Однак в спірний період з 22.02.2013 по 14.04.2014 позивач повинен був сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки норма встановлює чітку дату "з 14 квітня 2014 року", при цьому, за вказаний період сплату єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 підтверджують копії виписок по рахунку ПАТ "ОСОБА_4 Аваль" та платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

У межах спірних відносин накладення штрафу та нарахування пені відбулося за період з (22.02.2013 по 14.04.2014 підтверджено сплату) по 15.07.2014, за період проведення антитерористичної операції, за наявності умови перебування позивача як платника єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому в місті проведення цієї операції, без врахування положень Закону, який прямо забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, що прямо передбачено пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ.

Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за вказаний період року є протиправним.

Водночас, суд зазначає, що Закон № 2464-УІ не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Суд виходить з того, що пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ є чинним на цей час, зміни безпосередньо до Закону № 2464-VІ щодо виключення або викладення в новій редакції тощо пункту 9-4 розділу VIII цього Закону не внесені, чим спростовуються доводи податкового органу щодо втрати чинності положень цього пункту.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - Суд), викладену, зокрема, в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Тобто, норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головне управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області №02290331302 від 25 вересня 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління ДФС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (вул. Козацька, 1,Залісся,Кам''Янець-Подільський район, Хмельницька область,32324 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 39492190)

Головуючий суддя ОСОБА_5